Справа № 11-кп/824/4831/2025 .
№ 752/10221/25
Категорія КК: ч. 2 ст. 111 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
07 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 /кожному/ до 22 серпня 2025 року включно.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_5 просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У разі залишення без зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник просить визначити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заставу визначивши 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність розгляду клопотання прокурора.
На думку захисника, висновки суду щодо наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України не відповідають обставинам кримінального провадження. Подане прокурором клопотання не містить належного обґрунтування підстав, з яких до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не може бути застосовано більш м'якого виду запобіжного заходу. Так само суд, у своєму рішенні, не вказав таких підстав.
Захисник вказує про те, що суд, не взяв до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває хвора матір похилого віку, обвинувачений має бездоганну репутацію під час несення служби, позитивно характеризується, раніше не судимий, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір порушувати процесуальну поведінку чи іншим чином незаконно впливати на хід здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні. Поза увагою суду залишилась тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою. Кримінальне провадження тривалий час не знаходить свого вирішення, що порушує права ОСОБА_6 .
Крім того, захисник вказує про те, що суд, не взяв до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають хворі батьки похилого віку, діти. Обвинувачений ОСОБА_7 має бездоганну репутацію під час несення служби, позитивно характеризується, раніше не судимий, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір порушувати процесуальну поведінку чи іншим чином незаконно впливати на хід здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні. Поза увагою суду залишилась тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою. Кримінальне провадження тривалий час не знаходить свого вирішення, що порушує права ОСОБА_7 .
Вказані порушення, на думку захисника, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, тому воно має бути скасоване.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час підготовчого судового розгляду суд, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, судом розглянуто письмові клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Судом заслухано думку сторін кримінального провадження, вивчено матеріали судового провадження.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою. Отже будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Судом враховано те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111; ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст.258; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2; ч. 1 ст. 263 КК України, а ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, тобто проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану.
Так, судом першої інстанції враховано обставини скоєння інкримінованих обвинуваченим злочинів, покарання, яке може бути призначене, за умови визнання їх винними, що, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинувачених переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Всупереч доводам апеляційних скарг захисника, судом враховано дані про особу обвинувачених, а саме стан їх здоров'я, вік, наявність соціальних зв'язків, постійного місця проживання.
Судом обґрунтовано, на думку колегії суддів, враховано наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів, з огляду на стадію розгляду вказаного кримінального провадження. При цьому доводи апеляційної скарги захисника про те, що вказані особи вже були допитані під час досудового розслідування колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на засади безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду.
Крім того, судом належним чином обґрунтовано неможливість призначення застави ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з чим погоджується і колегія суддів.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року. Тому апеляційні скарги захисника підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 /кожному/ до 22 серпня 2025 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2