Апеляційне провадження № 22-вк/824/43/2025
Справа № 824/36/25
Іменем України
14 липня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд в складі головуючого судді Кашперської Т.Ц. за участі секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Компанії «Nordwind Trade SA» про стягнення коштів,
31 березня 2025 року заявник АТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернувся до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Компанії «Nordwind Trade SA» про стягнення коштів, у якій просив визнати та надати дозвіл на виконання на території України вказаного рішення, а також видати виконавчий лист на примусове виконання рішення, покласти на боржника судові витрати.
Заяву обґрунтовував тим, що рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 постановлено та присуджено наступне: позов АТ «Укртатнафта» щодо присудження 20 000 000,13 доларів США за Контрактом № 327695 задоволений, і Nordwind зобов'язується сплатити Укртатнафті цю суму; позов Укртатнафти щодо компенсації в розмірі 28 237 500 доларів США та 10 015 460,66 євро за Контрактом 2206 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті цю суму; позов Укртатнафти щодо присудження 33 375 000 доларів США за Контрактом 2207 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті цю суму, позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 327695 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 6 480 000,042 доларів США у зв'язку з цим; позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 2206 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 8 217 112,5 доларів США та 2 914 499,05 євро у зв'язку з цим; позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 2207 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 9 511 875,00 доларів США в зв'язку з цим; Nordwind зобов'язаний сплатити Укртатнафті 8 940 669,40 доларів США та 1 092 429,27 євро як відсотки до винесення рішення; Nordwind зобов'язано сплатити Укртатнафті 388 256,00 євро в якості судових витрат, понесених Укртатнафтою в цьому арбітражі; Nordwind зобов'язано сплатити Укртатнафті 70 670,04 фунтів стерлінгів за арбітражні витрати; якщо суми, зазначені в пунктах (а)-(і) вище, не будуть сплачені Укртатнафті до дати, яка наступає через тридцять днів після дати цього остаточного рішення, після присудження нараховуватимуться прості відсотки за ставкою 6,18 % на ці суми до дня повної оплати.
Вказував, що «Nordwind Trade SA» є компанією, яка зареєстрована згідно із законодавством Швейцарії та має ідентифікаційний № IDE CHE-384.293.045 відповідно до витягу з торгового реєстру Женеви. Однак на території України знаходиться майно Компанії «Nordwind Trade SA», оскільки, враховуючи позицію Верховного Суду в постановах від 23 лютого 2023 року в справі № 824/151/22, від 09 лютого 2023 року в справі № 824/150/22, та оскільки боржник Компанія «Nordwind Trade SA» згідно з рішенням МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року по справі № 476/2023 має право вимоги до заявника АТ «Укртатнафта» щодо стягнення грошових коштів в розмірі 10 032 319,60 доларів США та 1 514,00 грн., яке в свою чергу є майновим правом, яке передбачає набуття в майбутньому реального майна на території України, зазначене свідчить про наявність у боржника Компанії «Nordwind Trade SA» майна на території України.
Зазначав про зміни в заявника типу товариства з публічного та приватне та проведення реєстраційної зміни найменування ПрАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на АТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».
Від відповідача Компанії «Nordwind Trade SA» надійшли заперечення проти заяви АТ «Укртатнафта», в яких заявник посилався на те, що наведене заявником правове обґрунтування щодо місцезнаходження «права вимоги» як майна саме на території України є вкрай стислим та не має достатніх юридичних підстав для висловлених заявником висновків. Посилався на зміст ст. 190, 191, 656, 509 ЦК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вказував, що АТ «Укртатнафта» у своїй заяві не зазначило жодного акту цивільного законодавства, який би містив норму, яка б визначала місцезнаходження права вимоги як об'єкта цивільного обороту за місцезнаходженням боржника, як особи, якій належить кореспондуючий обов'язок задовольнити грошову вимогу кредитору - сплатити борг.
Вказував, що Компанія «Nordwind Trade SA» володіє суб'єктивним правом отримати від АТ «Укртатнафта» кошти внаслідок невиконання останнім зобов'язань за договором, що в свою чергу є майновим правом, а саме правом вимоги, а не грошима (грошовими коштами) на території України в розумінні майна (платіжного інструмента). Як наслідок, наразі не існує грошових коштів, належних Компанії «Nordwind Trade SA», які перебувають у володінні та користуванні АТ «Укртатнафта» на території України, натомість існує право Компанії «Nordwind Trade SA» вимагати від АТ «Укртатнафта» сплати договірної заборгованості та штрафні санкції. Заявник сам підтверджує, що АТ «Укртатнафта» не володіє конкретно визначеними грошовими коштами Компанії «Nordwind Trade SA» на території України, а лише такою «вважається».
Підсумовував, що заявником АТ «Укртатнафта» у своїй заяві не надало достатнього юридичного обґрунтування, що право грошової вимоги як особливий вид майна може існувати окремо від носія відповідного права - Компанії «Nordwind Trade SA», що на території України знаходяться гроші (грошові кошти), які є власністю безпосередньо Компанії «Nordwind Trade SA»; що право грошової вимоги може вважатись таким, що знаходиться за місцем перебування боржника за відповідною вимогою.
Отже, у порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України АТ «Укртатнафта» не доведено наявність майна Компанії «Nordwind Trade SA» на території України, що виключає можливість розгляду питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 Київським апеляційним судом.
Вказував, що доволі складним є визначення виконавчого округу на території України, який має право прийняти виконавчий документ до виконання, виданий на підставі рішення суду в цій справі у разі задоволення заяви АТ «Укртатнафта», враховуючи, що боржник є іноземною юридичною особою, єдиним майном боржника, яке дозволяє відкриття виконавчого провадження в України, є належне йому право грошової вимоги, що є суб'єктивним правом особи, «безтілесним майном»; місцезнаходження боржника за наявним у Компанії «Nordwind Trade SA» правом вимоги не має значення у питанні з'ясування місцезнаходження майна, належного Компанії «Nordwind Trade SA».
Наголошував, що стверджуване заявником майно, яке належить Компанії «Nordwind Trade SA» на території України, є правом грошової вимоги до АТ «Укртатнафта», яке в свою чергу є підприємством оборонно-промислового комплексу, а тому, відповідно до п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» доповнено новими абзацами, згідно яких зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, пов'язаних з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, наразі під час дії воєнного стану Компанія «Nordwind Trade SA» не може задовольнити своє право вимоги за рішенням МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року в справі № 476/2023 за рахунок коштів чи майна АТ «Укртатнафта». Відсутність реальної та практичної можливості отримати задоволення грошових вимог у ході примусового виконання рішення арбітражного суду свідчить про фактичну відсутність будь-якого майна Компанії «Nordwind Trade SA» на території України.
Зазначив, що постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року в справі № 824/151/22 та від 09 лютого 2023 року у справі № 824/150/22 не містять зазначення норми, яка визначає місцезнаходження права вимоги за місцем перебування боржника, що виключає наявність правового висновку, який є обов'язковим для застосування.
Щодо порушення публічного порядку України у разі визначення та надання дозволу на виконання арбітражного рішення, вказував, що справедливість, добросовісність та розумність є фундаментальними принципами українського права, які перебувають під охороною судів України, зокрема в питанні визнання та надання дозволу на виконання рішень арбітражних судів. Порушення цих принципів рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду є, відповідно, посяганням на публічний порядок України. Стягнення сум пені у розмірі, присудженому Лондонським Міжнародним Арбітражним Судом, є непропорційним, занадто обтяжливим, нерозумним та несправедливим, таким, що допускає зловживанням правом з боку АТ «Укртатнафта», що є несумісним з правопорядком України. Таким чином, у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 слід відмовити на підставі пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України.
Щодо наявності зустрічних грошових вимог Компанії «Nordwind Trade SA» до АТ «Укртатнафта» як обставин, що виключає можливість визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду, вказував, що на користь Компанії «Nordwind Trade SA» арбітражними судами було ухвалено рішення, якими вирішено стягнути заборгованість АТ «Укртатнафта», а саме рішення МКАС при ТПП України у справі № 476/2023 від 10 квітня 2024 року, рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 16 грудня 2024 року у справі № 235990, рішення Швейцарського арбітражного центру від 30 квітня 2025 року у справі № 300704/2024. Про існуючі вимоги до АТ «Укртатнафта» та необхідність їх зустрічного заліку Компанія «Nordwind Trade SA» зазначала під час арбітражного провадження у Лондонському Міжнародному Арбітражному Суді у справі № 235923, однак на час прийняття рішення суд не вважав можливим здійснення зустрічного зарахування однорідних вимог АТ «Укртатнафта» та Компанії «Nordwind Trade SA» в силу того, що суми заборгованостей не були узгоджені, спори перебували на розгляді арбітражних судів, а також непов'язаність вимоги за рішенням МКАС при ТПП України у справі № 476/2023 від 10 квітня 2024 року з первісно заявленими АТ «Укртатнафта».
Враховуючи, що на час ухвалення Лондонським Міжнародним Арбітражним Судом рішення у справі № 235923 обставини істотно змінились внаслідок прийняття рішень арбітражних судів на користь Компанії «Nordwind Trade SA» про стягнення заборгованості з АТ «Укртатнафта», які не були оскаржені чи скасовані, наявна необхідність у наданні додаткових пояснень щодо зарахування зустрічних вимог між Компанією «Nordwind Trade SA» та АТ «Укртатнафта».
Наводив зміст ст. 601, 202 ЦК України, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, наголошував, що грошові вимоги до АТ «Укртатнафта», які випливають із зобов'язань за контрактами № 1325/14/2118 від 16 грудня 2019 року, № 2201/СО від 27 січня 2022 року, № 92/14/2118 від 24 лютого 2022 року та № 93/14/2118 від 24 лютого 2022 року, наразі підтверджуються відповідно рішеннями МКАС при ТПП України у справі № 476/2023 від 10 квітня 2024 року, рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 16 грудня 2024 року у справі № 235990, рішення Швейцарського арбітражного центру від 30 квітня 2025 року у справі № 300704/2024.
Відповідно, вимоги є безспірними, узгодженими, однорідними грошовими, а також зустрічними, відтак перешкод для здійснення зарахування зустрічних вимоги немає.
Вказував, що загальний обсяг задоволених вимог на користь Компанії «Nordwind Trade SA» перевищує розмір вимог АТ «Укртатнафта», які були задоволені рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923, питання визначення та надання дозволу на виконання якого вирішується у межах цієї справи.
Посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 824/151/22 щодо застосування інституту заліку (зарахування) зустрічних вимог під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання міжнародного комерційного арбітражу, вказував, що враховуючи, що Компанією «Nordwind Trade SA» висловлено бажання про зарахування зустрічних однорідних вимог, що має наслідком припинення зобов'язань з виплати заборгованості за рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 235923, підстави для прийняття рішення про визнання та надання дозволу на виконання останнього відсутні.
Просив відмовити у визнанні рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 та у наданні дозволу на його виконання.
Заявник АТ «Укртатнафта» направив письмові пояснення на заперечення, в яких виклав особисті спростування аргументів відповідача на подану заяву, просив врахувати їх у справі № 824/36/25.
Посилався на недобросовісність поведінки боржника та його представника, оскільки представник Компанії «Nordwind Trade SA» Гринько К.В. подав суду заперечення проти надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923, в той же час в аналогічній справі 21 травня 2024 року тим самим представником Компанії «Nordwind Trade SA» Гриньком К.В. було подано до Київського апеляційного суду заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року в справі № 476/2023, у якій зазначена протилежна позиція про те, що клопотання про визнання і виконання рішень арбітражів суд розглядає у визначених законом межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Із цієї заяви вбачається позиція представника Компанії «Nordwind Trade SA» Гринька К.В. щодо вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання, згідно якої суд має обмежену компетенцію і не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають стягненню, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. Таким чином, поведінка представника Компанії «Nordwind Trade SA» Гринька К.В. є недобросовісною, оскільки суперечить поведінці в іншій аналогічній справі, де заявником була Компанія «Nordwind Trade SA».
Щодо законності розгляду спору міжнародним комерційним арбітражем, вказував, що підписавши контракти № 327695/210932-Con від 17 лютого 2022 року, № 2206/СO/NW-UTN від 01 березня 2022 року та № 2207/СO/NW-UTN від 03 березня 2022 року, Компанія «Nordwind Trade SA» погодилась на юрисдикцію Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду, тож немає підстав для застосування пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України.
Щодо відсутності порушення публічного порядку, посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 08 травня 2025 року в справі № 824/161/24, від 23 січня 2025 року в справі № 824/63/24, від 25 листопада 2024 року в справі № 824/41/24, від 14 листопада 2024 року в справі № 824/64/24, вказував, що обставини, встановлені рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалене у спорі, передбаченому арбітражною угодою та виключно щодо боржника Компанії «Nordwind Trade SA» як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
Вказував, що боржник вводить суд в оману, стверджуючи, що загальний обсяг задоволених вимог на користь Компанії «Nordwind Trade SA» перевищує розмір вимог АТ «Укртатнафта», оскільки розмір вимог АТ «Укртатнафта» перевищує заявлені вимоги Компанії «Nordwind Trade SA» на 630 450 826,09 грн.
Посилався на неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог з ініціативи боржника, оскільки в п. 124 рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 вже зазначено про відсутність тісного зв'язку між позовами сторін. Крім того, п.п. 3 п. 1-1 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що не допускається припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами кредиторів до господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 % часток (акцій, паїв). АТ «Укртатнафта» відповідає всім вищезазначеним критеріям.
Щодо наявності майна боржника на території України, посилався на правові висновки, викладені в п. 6.2 рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року в справі № 6-р(ІІ)/2022 у справі № 3-188/2020(455/20), постанові Великої Палати Верховного Суду в п. 72 постанови від 08 серпня 2023 року в справі № 910/8115/19, в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року в справі № 824/151/22, від 09 лютого 2023 року в справі № 824/150/22, вказував, що оскільки боржник Компанія «Nordwind Trade SA» згідно з рішенням МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року по справі № 476/2023 має право вимоги до заявника АТ «Укртатнафта» щодо стягнення грошових коштів у розмірі 10 032 319,60 доларів США та 1514 грн., яке в свою чергу є майновим правом, яке передбачає набуття у майбутньому реального майна на території України, зазначене свідчить про наявність у боржника Компанії «Nordwind Trade SA» майна на території України.
В судовому засіданні представник АТ «Укртатнафта» підтримав заяву і просив її задовольнити, представник Компанії «Nordwind Trade SA» заперечував проти задоволення заяви.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані статтею V Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», положеннями розділу IX ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону, яка містить підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника. Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
Відповідно до статті V Нью-Йоркської Конвенції, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм права, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19 (провадження № 61-15459ав20), від 13 січня 2022 року у справі № 824/87/21 (провадження № 22-вк/824/126/2021) (провадження № 61-16378ав21), від 15 вересня 2022 року у справі № 824/213/21 (провадження № 61-1479ав22).
У частині першій статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Судом встановлено, що АТ «Укртатнафта» та Компанія «Nordwind Trade SA» уклали Контракт № 327695/210932-Con від 17 лютого 2022 року, Контракт № 2206/CO/NW-UTN від 01 березня 2022 року та Контракт № 2207/CO/NW-UTN від 03 березня 2022 року, якими передбачено, що Компанія «Nordwind Trade SA» здійснюватиме постачання товару - сирої нафти Azeri Light.
Вказані договори містять усі необхідні істотні умови, в тому числі, визначення арбітражної установи, підстави передачі спору на арбітраж, порядок розгляду справи, місце та мову проведення арбітражного розгляду.
Згідно п. 12 Контракту № 327695/210932-Con, даний контракт (і пропозиція продавця) перебувають під, і управляються, і тлумачаться в усіх відношеннях відповідно до законів Англії та Уельсу, але без посилання на будь-які правові колізії. Будь-який спір, що виникає з цього контракту, повинен бути переданий і вирішуватися в арбітражному суді відповідно до правил Лондонського міжнародного третейського суду, чинні правила якого вважаються невід'ємною частиною цього контракту. Місцем проведення арбітражного розгляду є Лондон і мова має бути англійська. Буде призначено три арбітри, один буде призначений кожною зі сторін, а третій двома призначеними таким чином арбітрами. Ніщо в цьому розділі не повинно перешкоджати жодній зі сторін розпочати судових розгляд у будь-якій іншій юрисдикції з метою убезпечити або додатково полегшити чи посилити забезпечення дотримання будь-якого наказу чи рішення. Конвенція ООН про міжнародні продажі товарів (1980) не застосовна.
Згідно п. 12 Контрактів № 2206/CO/NW-UTN та № 2207/CO/NW-UTN, будь-які спори, суперечки або претензії, що виникають з цього контракту або у зв'язку з ним, повинні вирішуватися шляхом переговорів, якщо сторони не можуть вирішити спори шляхом переговорів, тоді будь-які спори, суперечки або претензії, що виникають з цього контракту або у зв'язку з ним, потрібно передавати у арбітражний суд у Лондоні (LCIA). Арбітраж здійснюється, та спір вирішується відповідно до регламентів LCIA. Цей договір має регулюватися та тлумачитися згідно з англійським законодавством.
В зв'язку з неповерненням попередньої оплати за вказаними контрактами, АТ «Укртатнафта» звернулося до Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду, рішенням якого у складі арбітражних суддів Філіппа Чарльз, Джеймс М. Терпер КС, Люсі Грінвуд від 18 жовтня 2024 року у справі № 253923 встановлено, постановлено та присуджено наступне:
a) позов «Укртатнафти» щодо присудження 20 000 000,13 доларів США за Контрактом № 327695 задоволений, і Nordwind зобов'язується сплатити Укртатнафті цю суму;
b) позов Укртатнафти щодо компенсації в розмірі 28 237 500 доларів США та 10 015 460,66 євро за Контрактом 2206 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті цю суму;
c) позов Укртатнафти щодо присудження 33 375 000 доларів США за Контрактом 2207 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті цю суму;
d) позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 327695 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 6 480 000,042 доларів США у зв'язку з цим;
e) позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 2206 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 8 217 112,5 доларів США та 2 914 499,05 євро у зв'язку з цим;
f) позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 2207 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 9 511 875,00 доларів США в зв'язку з цим;
g) Nordwind зобов'язаний сплатити Укртатнафті 8 940 669,40 доларів США та 1 092 429,27 євро як відсотки до винесення рішення;
h) Nordwind зобов'язано сплатити Укртатнафті 388 256,00 євро в якості судових витрат, понесених Укртатнафтою в цьому арбітражі;
i) Nordwind зобов'язано сплатити Укртатнафті 70 670,04 фунтів стерлінгів за арбітражні витрати;
якщо суми, зазначені в пунктах (а)-(і) вище, не будуть сплачені Укртатнафті до дати, яка наступає через тридцять днів після дати цього остаточного рішення, після присудження нараховуватимуться прості відсотки за ставкою 6,18 % на ці суми до дня повної оплати.
Встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; сторін було належним чином сповіщено про призначення арбітрів та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду, рішенням якого від 18 жовтня 2024 року у справі № 253923 вже стало обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не було зупинено судом.
Також з рішення вбачається, що в розгляді справи арбітражним судом брали участь представники обох сторін.
Із заперечень боржника не надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви АТ «Укртатнафта» відповідно до вимог вищезазначених норм.
Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, суд виходить із наступного.
Так, у запереченні відповідач посилається на те, що АТ «Укртатнафта» у своїй заяві не зазначило жодного акту цивільного законодавства, який би містив норму, яка б визначала місцезнаходження права вимоги як об'єкта цивільного обороту за місцезнаходженням боржника, як особи, якій належить кореспондуючий обов'язок задовольнити грошову вимогу кредитора - сплатити борг.
Вказував, що за контрактом з поставки мазуту від 16 грудня 2019 року між АТ «Укртатнафта» та Компанією «Nordwind Trade SA» АТ «Укртатнафта» не повернула попередню оплату в сумі 10 000 000 доларів США, в зв'язку з чим МКАС при ТПП України ухвалила рішення у справі № 476/2023, при якому керувалася положенням ч. 2 ст. 693 ЦК України, і внаслідок невиконання АТ «Укртатнафта» своїх зобов'язань у Компанії «Nordwind Trade SA» виникло майнове право на повернення суми попередньої оплати. Відповідне право є зобов'язанням АТ «Укртатнафта» перед Компанією «Nordwind Trade SA» з повернення коштів та процентів, яке виникло у ході виконання договору та на підставі, зокрема, ч. 2 ст. 693 ЦК України. Іншими словами, Компанія «Nordwind Trade SA» володіє суб'єктивним правом отримати від АТ «Укртатнафта» кошти внаслідок невиконання останнім зобов'язань за договором, що в свою чергу є майновим правом, а не грошима на території України у розумінні майна (платіжного інструменту). Отже, АТ «Укртатнафта» не доведено наявність майна Компанії «Nordwind Trade SA» на території України, що виключає можливість розгляду питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 Київським апеляційним судом.
Суд не може погодитись з наведеними аргументами, враховуючи наступне.
У постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 824/97/22 (провадження № 61-11254ав22) викладено висновок про те, що «рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (частина перша статті 474 ЦПК України). У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України). З метою визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у статті 475 ЦПК України визначені такі прив'язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України або знаходження на території України майна боржника. При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна боржника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження. Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв'язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, із особою боржника. Правила статті 475 ЦПК України узгоджуються із положеннями Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються місця виконання рішення».
Тобто процесуальний закон визначає, що компетентний суд України має право розглянути справу про визнання і виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, який знаходиться за межами України, якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, але якщо на території України знаходиться майно боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року в справі № 908/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги є об'єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 824/151/22 (провадження № 61-12352ав22) зазначено, що «об'єктом права власності може бути майнове право, яке є зобов'язальним і в майбутньому трансформується у реальне благо (річ), зокрема право грошової вимоги». «Оскільки боржник NOVARGI INDUSTRIES S.L. (NOVARGI INDUSTRIES, SOCIEDAD LIMITAD) (Іспанія) згідно з рішенням МКАС при ТПП України від 12 жовтня 2021 року має право вимоги до заявника АТ «Укргазвидобування» щодо стягнення грошових коштів у розмірі 624 132,32 євро, яке в свою чергу є майновим правом, яке передбачає набуття у майбутньому реального майна на території України, передчасним є висновок Київського апеляційного суду щодо відсутності у боржника на території України будь-якого майна».
Крім того, у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 824/150/22 (провадження № 61-12581ав22) зроблено висновок про те, що «об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності»; «оскільки боржник SC Drilling Equipment SRL у вказаній справі має право вимоги до заявника - АТ «Укргазвидобування» щодо стягнення грошових коштів у розмірі 184 643,45 Євро, яке в свою чергу є майновим правом, передчасним є висновок Київського апеляційного суду щодо відсутності у SC Drilling Equipment SRL на території України будь-якого майна. Відповідно помилковим є висновок Київського апеляційного суду про неможливість віднесення даного спору під юрисдикцію судів України та як наслідок повернення заяви АТ «Укргазвидобування» про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу».
З доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року в справі № 824/69/24 задоволено заяву Компанії «Nordwind Trade SA» про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року у справі № 476/2023 про стягнення з АТ «Укртатнафта» на користь Компанії «Nordwind Trade SA» 10 032 319,60 доларів США.
Таким чином, право вимоги Компанії «Nordwind Trade SA» щодо стягнення з АТ «Укртатнафта» грошових коштів у розмірі 10 032 919,60 доларів США за рішенням МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року у справі № 476/2023 належить до майнових прав, тобто є майном Компанії «Nordwind Trade SA» на території України.
З урахуванням наведено доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Суд критично оцінює доводи Компанії «Nordwind Trade SA» про відсутність реальної та практичної можливості отримати задоволення грошових вимог у ході примусового виконання рішення арбітражного суду, що свідчить про фактичну відсутність будь-якого майна Компанії на території України, враховуючи наступне.
Дійсно, відповідно до п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є зокрема підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Мінстратегпрому від 23 березня 2023 № 51 АТ «Укртатнафта» було включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Суд відмічає, що факт внесення АТ «Укртатнафта» до Переліку є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, за умови дотримання процедури: повідомлення виконавця про наявність таких обставин (надсилання боржником копії наказу) і прийняття державним виконавцем постанови.
Крім того, зупинення вчинення виконавчих дій не звільняє боржника від обов'язку виконання судового рішення, а лише відтерміновує його на період воєнного стану в Україні.
Доводи Компанії «Nordwind Trade SA» про виникнення питань практичного характеру щодо примусового виконання рішення арбітражного суду, а саме складності визначення виконавчого округу на території України, який має право прийняти до виконання виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду в цій справі у разі задоволення заяви АТ «Укртатнафта», відхиляються апеляційним судом, оскільки не відноситься до підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, визначених ст. 478 ЦПК України, і ці обставини не входять до предмету дослідження суду при вирішенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Іншою підставою для відмови АТ «Укртатнафта» у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Компанія «Nordwind Trade SA» вважала порушення публічного порядку України у разі надання такого дозволу, посилаючись на те, що справедливість, добросовісність та розумність є фундаментальними принципами українського права, які перебувають під охороною судів України, зокрема, в питанні визнання та надання дозволу на викання рішень арбітражних судів, а порушення цих принципів рішенням міжнародного арбітражного суду є, відповідно, посяганням на публічний порядок України. Вважав, що з огляду на те, що визнання та надання дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 253923 в частині застосування необґрунтовано високої ставки процентів досудової та після судової винагороди не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності, матиме ознаки втручання у право власності Компанія «Nordwind Trade SA», наявні достатні підстави стверджувати, що визнання та надання дозволу на виконання згаданого рішення порушуватиме публічний порядок України.
Суд не може погодитись з даними доводами, враховуючи наступне.
Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок). Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо. Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них.
До переліку фундаментальних основ, які складають публічний порядок, належить рівне ставлення до сторін арбітражного розгляду, зокрема: надання сторонам можливості викласти її аргументи, а також коментувати аргументи опонентів; відсутність процедур, які стосуються спору і в яких беруть участь арбітри за відсутності сторін спору; недопустимість подання сторонами підроблених доказів тощо.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17 (провадження № 61-47547св18) зазначено, що «рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, а також основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».
Суд враховує, що спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи виникли між суб'єктами господарської діяльності, а обставини, встановлені рішенням арбітражного суду, стосуються порядку виконання зобов'язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту (приватних господарських правовідносин). Рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 253923 ухвалене виключно щодо її сторін, тому і виконання зазначеного рішення не буде суперечити публічному порядку України.
Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень переглядати ці рішення щодо суті вирішення спорів, вдаватися у повну перевірку чи переоцінку таких рішень (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2023 року в справі № 824/47/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року в справі № 824/72/24).
Отже, у законодавстві закріплений загальновизнаний в проарбітражних юрисдикціях принцип обмеженого втручання національних судів в арбітражні рішення при розгляді заяви про їх скасування, оскільки національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу. Цей принцип передбачає, що суд не може перевіряти правильність застосування складом арбітражу норм матеріального права по суті вирішення спору, не може вдаватися в його переоцінку під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Інакше це буде перевищенням національним судом його повноважень.
Розгляд заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не є апеляційним провадженням, у якому суд повторно оцінює докази та перевіряє правильність рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті. Тому будь-яка оцінка судом обставин арбітражного спору, повноти та належності доказів, які були надані сторонами арбітражного спору, означала б неправомірне судове втручання, заборонене статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Разом із тим, у зазначених доводах Компанія «Nordwind Trade SA» фактично просить суд зробити оцінку законності та обґрунтованості рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923.
Суд також враховує і погоджується зі слушними доводами АТ «Укртатнафта», що поведінка представника Компанії «Nordwind Trade SA» Гринька К.В. є недобросовісною, оскільки суперечить поведінці в іншій аналогічній справі, де заявником була Компанія «Nordwind Trade SA», у якій тим самим представником Компанії «Nordwind Trade SA» Гриньком К.В. було подано до Київського апеляційного суду заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року в справі № 476/2023.
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16 лютого 2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.
Дійсно, із наданої АТ «Укртатнафта» копії заяви Компанії «Nordwind Trade SA» про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 10 квітня 2024 року в справі № 476/2023, у якій боржником є АТ «Укртатнафта», вбачається, що Компанією «Nordwind Trade SA» зазначена позиція про те, що клопотання про визнання і виконання рішень арбітражів суд розглядає у визначених законом межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни, яка є суперечливою відносно позиції, викладеній у запереченні Компанії «Nordwind Trade SA» у справі № 824/36/25.
Суд враховує, що посилаючись на порушення публічного порядку України, Компанія «Nordwind Trade SA» помилково вказала пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України, якою врегульовано іншу підставу для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а саме, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
При цьому будь-яких аргументів про неможливість передачі спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу Компанія «Nordwind Trade SA» не наводить.
Разом із тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії контрактів № 327695/210932-Con від 17 лютого 2022 року, № 2206/СO/NW-UTN від 01 березня 2022 року та № 2207/СO/NW-UTN від 03 березня 2022 року, в пунктах 12 яких викладені арбітражні угоди. Уклавши вказані контракти, Компанія «Nordwind Trade SA» погодилась на юрисдикцію Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду, тож підстав для застосування пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України немає.
Наступною підставою для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Компанія «Nordwind Trade SA» посилалася на наявність зустрічних грошових вимог до АТ «Укртатнафта», які, згідно доводів відповідача, перевищують розмір вимог АТ «Укртатнафта», задоволених рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923, та які є безспірними, узгодженими, однорідними грошовими, а також зустрічними, відтак перешкод для здійснення їх зарахування немає.
Суд не може погодитись з наведеними аргументами, враховуючи відсутність такого необхідного критерію як зустрічність вимог, зважаючи на те, що такі грошові вимоги задоволені не в межах одного судового рішення, а рішеннями різних судових установ та у різних справах (рішенням МКАС при ТПП України в справі № 476/2023 від 10 квітня 2024 року, рішенням ЛМАС від 16 грудня 2024 року у справі № 235990, рішенням Швейцарського арбітражного центру від 30 квітня 2025 року у справі № 300704/2024 за позовами Компанії «Nordwind Trade SA», рішенням ЛМАС від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 за позовом АТ «Укртатнафта»).
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 824/151/22 (провадження № 61-8756ав23), у яких Верховний Суд зауважив, що зараховані вимоги АТ «Укргазвидобування» відповідають умовам зустрічного зарахування на підставі положень статті 601 ЦК України, частини третьої статті 203 ГК України, оскільки є зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим), однорідними (стосуються стягнення грошових коштів, виникли на підставі одного договору та підтверджені одним арбітражним рішенням), безспірними (встановлені рішенням міжнародного комерційного арбітражу, з яким погодилися сторони) та такими, строк виконання яких настав (сторони погодилися із ухваленим рішенням міжнародного комерційного арбітражу та звернулися із заявами про надання дозволу на його виконання).
Про відсутність тісного зв'язку між позовами АТ «Укргазвидобування» та Компанії «Nordwind Trade SA» також зазначено у п. 134 рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923, та зроблено висновок, що той факт, що договір укладено між тими самими сторонами та стосується однакових або подібних продуктів, не є достатнім для встановлення тісного зв'язку між вимогами, які існували до того, як Трибунал почне розглядати питання про доцільність присудження компенсації.
Крім того, заперечуючи проти зарахування зустрічних вимог, позивач АТ «Укртатнафта» в письмових поясненнях від 30 травня 2025 року зазначив, що розмір вимог АТ «Укртатнафта» при переведенні всіх грошових вимог, виражених у доларах США та євро, до єдиного еквіваленту (в українській гривні) перевищує заявлені вимоги Компанії «Nordwind Trade SA» на 630 450 826,09 грн., на підтвердження чого навів відповідні розрахунки, які Компанією «Nordwind Trade SA» не спростовані.
Також суд враховує, що п.п. 3 п. 1-1 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами кредиторів до господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).
АТ «Укртатнафта» відповідає зазначеним критеріям, оскільки здійснює управління об'єктом критичної інфраструктури - Кременчуцьким нафтопереробним заводом згідно наказу Міненерго від 07 вересня 2022 року № 1-ДСК «Про затвердження Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури», витяг з даного наказу долучений до матеріалів справи. Таким чином, АТ «Укртатнафта» є оператором критичної інфраструктури.
Згідно офіційного повідомлення на веб-сайті Національної компанії з цінних паперів та фондового ринку, 06 листопада 2022 року на виконання рішення засідання Ставки Верховного Головнокомандувача ЗСУ у зв'язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», відбулось примусове відчуження у власність держави корпоративних прав (акцій) ряду стратегічно важливих підприємств, серед переліку яких є АТ «Укртатнафта». Вилучені акції набули статусу військового майна, їх управління передано Міністерству оборони України. По завершенню воєнного стану, відповідно до вимог закону, вказані акції будуть або повернені власникам або відшкодовано їх вартість. НКЦПФР (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку), в свою чергу, схвалила рішення про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, вказаних товариств
(https://www.nssmc.gov.ua/vidchuzhennia-aktsii-komisiia-skhvalyla-rishennia-shchodo-zmin-v-systemi-depozytarnoho-obliku/).
Враховуючи вищевикладене, припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами Компанії «Nordwind Trade SA» не допускається у відповідності з вимогами Закону України «Про критичну інфраструктуру», а доводи Компанії «Nordwind Trade SA в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, в межах розгляду даної заяви судом встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення стало обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
Судом також не визнано, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Судом не встановлено, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
У відповідності до частин 1, 6 ст. 479 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Оскільки рішенням міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті та стягувач не звертався з заявою про визначення суми стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, тому суд вказує в ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу.
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923 за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Компанії «Nordwind Trade SA» про стягнення коштів, заява Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» підлягає задоволенню.
Відповідно, слід видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923.
Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з Компанії «Nordwind Trade SA» на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» підлягає стягненню 1514 грн. судового збору, сплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
Керуючись ст. 268, 351, 352, 474, 477, 479 ЦПК України, суд,
Заяву Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» задовольнити.
Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923, яким встановлено, постановлено та присуджено наступне:
a) позов «Укртатнафти» щодо присудження 20 000 000,13 доларів США за Контрактом № 327695 задоволений, і Nordwind зобов'язується сплатити Укртатнафті цю суму;
b) позов Укртатнафти щодо компенсації в розмірі 28 237 500 доларів США та 10 015 460,66 євро за Контрактом 2206 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті цю суму;
c) позов Укртатнафти щодо присудження 33 375 000 доларів США за Контрактом 2207 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті цю суму;
d) позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 327695 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 6 480 000,042 доларів США у зв'язку з цим;
e) позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 2206 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 8 217 112,5 доларів США та 2 914 499,05 євро у зв'язку з цим;
f) позов Укртатнафти щодо застосування ставки 0,3 % згідно з Контрактом 2207 задоволено, і Nordwind зобов'язана сплатити Укртатнафті 9 511 875,00 доларів США в зв'язку з цим;
g) Nordwind зобов'язаний сплатити Укртатнафті 8 940 669,40 доларів США та 1 092 429,27 євро як відсотки до винесення рішення;
h) Nordwind зобов'язано сплатити Укртатнафті 388 256,00 євро в якості судових витрат, понесених Укртатнафтою в цьому арбітражі;
i) Nordwind зобов'язано сплатити Укртатнафті 70 670,04 фунтів стерлінгів за арбітражні витрати;
якщо суми, зазначені в пунктах (а)-(і) вище, не будуть сплачені Укртатнафті до дати, яка наступає через тридцять днів після дати цього остаточного рішення, після присудження нараховуватимуться прості відсотки за ставкою 6,18 % на ці суми до дня повної оплати.
Стягнути з Компанії «Nordwind Trade SA» на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» судовий збір в розмірі 1514 грн.
Видати виконавчий лист на Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на примусове виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 235923.
Відомості щодо учасників справи:
Компанія «Nordwind Trade SA» (місцезнаходження: Швейцарія, 1201, Женева, 1 Набережна Монблан (1 Quai du Mont Blanc, 1201 Geneva, Switzerland), реєстраційний номер СНЕ-384.293.045).
Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, 39610, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00152307).
Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено17 липня 2025 року.
Суддя: Кашперська Т.Ц.