09 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2025 задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто по 13.07.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого. У разі встановлення доведення прокурором п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, апелянт просив постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, із покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, а у разі встановлення доведення прокурором п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України - задовольнити клопотання та визначити ОСОБА_6 розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182
Справа № 761/19293/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4089/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
КПК України з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків.
20.05.2025 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що чинний КК України не містить не тільки конкретизованих визначень, які ж саме дії є перешкоджанням ЗСУ чи іншим військовим формуванням, а й взагалі не містить визначень чи понять щодо їх ідентифікації.
Дана обставина дає можливість стороні обвинувачення будь-які дії особи, якщо вони пов'язані з ЗСУ чи військовим формуванням, кваліфікувати за ст. 114-1 КК України.
Вказана у підозрі довідка не передбачена жодним нормативно-правовим актом, пов'язаним з мобілізацією, має виключно інформативний характер та не являється зобов'язальним чи заборонним документом.
Отже, ОСОБА_6 та інші особи не могли зашкодити проведенню мобілізації та вчиняти перешкоди ЗСУ чи збройним формуванням саме в частині виконання своїх прямих обов'язків по обороноздатності.
Також слідчий суддя належним чином не врахував дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання в м. Києві, характеризується позитивно, приймав участь в обороні м. Києва, має батьків пенсійного віку, один з яких має статус інваліда, які потребують постійного та належного догляду, який може забезпечити лише ОСОБА_6 .
Крім того, під час розгляду клопотання слідчий суддя поводив себе упереджено та зневажливо по відношенню до підозрюваного, а тому за правилами п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, не мав права брати участь у вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 .
Апелянт вважає, що враховуючи особу ОСОБА_6 та враховуючи тривалість перебування його під вартою, наявні правові підстави для визначення підозрюваному розміру застави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 ,, який також в режимі відеоконференцзв'язку заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління СБ України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001227 від 08.12.2023 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , будучи обізнаними із тимчасовими обмеженнями, які діють на період дії призовного режиму воєнного стану щодо осіб призовного віку, усвідомлюючи, що під час дії воєнного стану (загальної мобілізації) всі військовозобов'язані громадяни України у віці від 18 до 60 років, які не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, підлягають призову на військову службу, передбачаючи, що внаслідок виготовлення фіктивних довідок про вивчення військовозобов'язаних осіб у якості кандидатів на військову службу, створюються умови, що унеможливлюють здійснення Збройними Силами України проведення мобілізації, бажаючи зменшення мобілізаційних ресурсів військовозобов'язаних, зриву поставки мобілізаційного ресурсу у військових частинах за мобілізаційним планом, здійснили перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України з комплектування їх підрозділів в особливий період.
19.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.04.2025 включно, який було продовжено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2025 до 18.05.2025 включно.
Псотановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_13 від 10.04.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001227 від 08.12.2023 до трьох місяців тобто до 19.05.2024 включно.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001227 від 08.12.2023 до п'яти місяців.
13.05.2025 старший слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто по 13.07.2025 включно.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, наслідки та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованого йому злочину та його наслідками, даними про особу підозрюваного, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо запобіжного заходу у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання, колегія суддів не вбачає.
Крім того, як убачається із положень ч. 6 ст. 176 КПК, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваного доводи про недоведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про те, що ОСОБА_6 та інші особи не могли зашкодити проведенню мобілізації та вчиняти перешкоди ЗСУ чи збройним формуванням, а також посилання на неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, у відповідності до змісту ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, колегія суддів враховує визначену законодавцем дискрецію не визначати або визначати розмір застави під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК, та під час застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності із конкретними обставинами кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкістю покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, даними про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, беручи до уваги вік та процесуальну поведінку підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Ураховуючи вищенаведені дані про особу підозрюваного, його репутацію, майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, водночас беручи до уваги тяжкість інкримінованого злочину та його наслідки, колегія суддів приходить до висновку, що співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками буде розмір застави у виді 1 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень у національній грошовій одиниці із покладенням на підозрюваного обов'язків, у разі внесення застави, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.07.2025, із визначенням застави у виді 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 15.07.2025.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у межах троку досудового розслідування, до 13 липня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; уникати спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 15 липня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3