09 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.04.2025 задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_5 , та накладено арешт на транспортний засіб IVECO 75 E19 д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_7 , який на даний час знаходиться на території ЗМК ТОВ «ПАРТНЕР», за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська об?їзна, 12, із забороною користування, розпоряджання, перереєстрації вказаного транспортного засобу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що власник майна ОСОБА_7 не є підозрюваним у даному кримінальному
Справа № 757/18926/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4072/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
провадженні, а відтак відсутні підстави для накладення арешту на транспортний засіб.
За адресою, де зберігається вилучений транспортний засіб, немає спеціального майданчика для зберігання транспортних засобів, на даний час автомобіль знаходиться на відкритій місцевості, що може негативно вплинути на технічний стан автомобіля та унеможливить забезпечення зберігання речових доказів.
Крім того, згідно оскаржуваної ухвали, арешт накладено на автомобіль IVECO 75 E19 із номерним знаком НОМЕР_1 , замість вірного державного номерного знаку НОМЕР_3 .
Також апелянт вказував на порушення строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки майно фактично було вилучено 27.02.2025 й визнано речовим доказом 18.04.2025, проте з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся тільки 24.04.2025.
Крім того, слідчим суддею порушено строк розгляду клопотання, яке було розглянуто 30.04.2025, тобто після спливу терміну, визначеного КПК України.
Апелянт зазначав, що власник майна ОСОБА_7 зареєстрований як фізична особа підприємець, вид діяльності якого, серед іншого є «інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», а накладення арешту на транспортний засіб унеможливлює ведення господарської діяльності.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001680 від 08.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено причетність до зазначеного кримінального правопорушення групи осіб, які за попередньою змовою з службовими особами пропускного пункту «Малий Березний - Убля» митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці, на ділянці кордону України та Словаччини причетні до перевезення та переміщення через державний кордон України сумішей автомобільних каталізаторів та сажневих фільтрів, що містять дорогоцінні метали (платіна, палладій, родій та інш.), що прямо заборонено діючим законодавством України.
Як зазначено в клопотанні, встановлено одного з організаторів перевезення через державний кордон України - ОСОБА_7 , який, маючи у власності 8 вантажних автомобілів, 4 з них задіяв для переміщення «суміші» через державний кордон України, декларуючи вищевказані «суміші», як суміш, виготовлену на основі цементу (клей для плитки та каменю).
У період часу з липня 2024 року по лютий 2025 року через держаний кордон України ОСОБА_7 та його водії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 перевезли 56 125 кг «суміші».
Проведеними заходами встановлено, що автомобільним транспортом IVECO 75 E19 ( НОМЕР_3 , водій ОСОБА_9 ) від ФОП ОСОБА_7 у період з липня 2024 року по лютий 2025 року з митної території України через пункт пропуску «Ужгород Вишне Немецьке» Закарпатської митниці в адресу NEO BUILDER a.s. (Чеська Республіка) експортовано «Суміш виготовлену на основі цементу (клей для плитки та каменю)», загальною вагою 25 625 кг на суму 9 250 Євро.
27.02.2025 року Закарпатською митницею Держмитслужби при спробі виїзду з території України, затримано автомобіль «IVECO 75 E19» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_9 , 02.03.2025, проведено його митний огляд та вантажу - з 100 мішків з сумішшю, з яких відібрано проби та направлено до спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби України для проведення дослідження для визначення хімічного та компонентного складу наданих на дослідження проб та на наявність в пробах дорогоцінних металів.
Так, відповідно до висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби України №1420003102-0072 від 03.04.2025 щодо вищеописаного вантажу у 100 мішках, установлено «Відповідно до інформації, наведеній на пакуванні товару, продукт «Альба Standard Клей для плитки 25кг» за маркуванням призначений для приклеювання плитки на різні мінеральні поверхні, допустимо також використання для кладки та вирівнювання, вироблено на цементній основі, екологічно чистий.
Однак, досліджені проби товару №№1-100, експортовані ФОП ОСОБА_7 , виявилися дрібнодисперсним порошком темно-сірого кольору з металевим блиском. За зовнішнім виглядом і хімічним складом вони належать до відходів, що містять дорогоцінні метали (зокрема - відпрацьовані каталізатори).
Проби не відповідають характеристикам клеїв або сухих будівельних сумішей згідно з ДСТУ Б В.2.7-126:2011 і суперечать задекларованій у митних документах інформації. Заборонені речовини (наркотики, отрути чи сильнодіючі лікарські засоби) у складі проб не виявлені.
18.04.2025 у даному кримінальному провадженні на території ЗМК ТОВ «ПАРТНЕР», за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська об?їзна, 12, було проведено огляд затриманого на Закарпатській митниці Держмитслужби України транспортного засобу IVECO 75 E19 д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ).
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_12 від 18.04.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні транспортний засіб IVECO 75 E19 д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_7 , з тих підстав, що вказаний автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
24.04.2025 прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб IVECO 75 E19 д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_7 , який на даний час знаходиться на території ЗМК ТОВ «ПАРТНЕР», за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська об?їзна, 12, із забороною користування, розпоряджання, перереєстрації вказаного транспортного засобу, з метою його збереження як речового доказу.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.04.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на транспортний засіб IVECO 75 E19 д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_7 , який на даний час знаходиться на території ЗМК ТОВ «ПАРТНЕР», за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська об?їзна, 12, із забороною користування, розпоряджання, перереєстрації вказаного транспортного засобу.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучений транспортний засіб, з тих підстав, що вказаний автомобіль був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зокрема використовувався для перевезення через митний кордон України дорогоцінних металів без сплати обов'язкових митних платежів, та може містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом у межах кримінального провадження № 12023000000001680, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучений транспортний засіб, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, передане, пошкоджене, відчужене або зникнути.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання апелянта на невідповідність вилученого транспортного засобу критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений транспортний засіб був знаряддям кримінального правопорушення, та може містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речових доказів з метою збереження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Посилання апелянта на те, що власник транспортного засобу - ОСОБА_7 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, органом досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування.
Доводи апелянта про те, що арешт накладено на автомобіль IVECO 75 E19 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , замість вірного державного номерного знаку НОМЕР_3 , може свідчити про допущену описку в цій частині, яка не є підставою для скасування правильної по суті ухвали, та може бути виправлена в порядку ст. 379 КПК України за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи.
Крім того, оскаржувана ухвала містить інші відомості, які ідентифікують вилучений транспортний засіб, зокрема ідентифікаційний номер транспортного засобу VIN: НОМЕР_2 , який відповідає ідентифікаційному номеру вилученого транспортного засобу.
Посилання представника власника майна на порушення прокурором вимог ч. 5 ст. 171 КПК України при зверненні із клопотанням, та недотримання слідчим суддею передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України строку розгляду клопотання про арешт майна, не є визначено законом безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3