Справа № 757/51486/20-ц Головуючий у І інстанції Остапчук Т.В.
Провадження №22-з/824/848/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
(додаткова)
02 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пінчука Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн», Державний реєстратор Управління державної реєстраціїГоловного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним правочинів, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та визнання права спільної сумісної власності на квартиру,
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:
- визнати недійсним пункт 4 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Глобал Спорт Інвест», прийнятого 01.12.2014, оформленого протоколом №2 в частині збільшення розміру статутного капіталу товариства з 1 000 грн. (одна тисяча гривень) до 21 501 000 грн. (двадцять один мільйон п'ятсот одна тисяча гривень) за рахунок внесення учасником товариства ОСОБА_3 наступного майна: 2) квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 260, 3 кв. м., житловою площею 177, 7 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 27.06.2014р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 394853980382. Загальна вартість квартири складає 19 500 000 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень);
- визнати недійсним пункт 1 акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Глобал Спорт Інвест» від 01.12.2014, в частині 1. учасник Товариства передав, а Товариство в особі ОСОБА_4 прийняло в якості внеску до Статутного капіталу Товариства квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 260,3 кв. м., житловою площею 177, 7 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 27.06.2014р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 394853980382. Загальна вартість квартири складає 19 500 000 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень);
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 19005450) від 31.01.2015, винесене державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний № 32980925) від 31.01.2015;
- визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 19005450) від 31.01.2015р., винесене державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною.
Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний № 32980925) від 31.01.2015р., видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Стягнуто з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвестмент Солюшн» в рівних частинах на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 12191,60 грн.
У жовтні 2022 року з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 рокув інтересах ОСОБА_1 , особи, яка не брала участь у справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси, звернувся адвокат Пінчук О.Г., який просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пінчука Олександра Григоровича задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 рокускасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн», Державний реєстратор Управління державної реєстраціїГоловного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним правочинів, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та визнання права спільної сумісної власності на квартиру - відмовлено.
26 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пінчук О.Г.засобами поштового зв'язку подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 повідомляв суд про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з представництвом його інтересів в суді апеляційної інстанції становить 3000,00 євро, а документи на підтвердження цих витрат будуть надані суду після відкриття апеляційного провадження. Причина надання документів після проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення полягає у тому, що один з основних документів- детальний опис (звіт про надані послуги), який підтверджує обсяг наданої професійної допомоги, не міг бути повним та завершеним до проголошення постанови у справі.
До заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Пінчук О.Г. долучив договір № б/н про надання правничої допомоги від 25 вересня 2024 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом АО «Домініон», звіт про надану професійну правничу допомогу від 26 травня 2025 року (за період з 25 вересня 2024 року до 26 травня 2025 року).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Пінчук О.Г. підтримав заяву, просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 20809, 80 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 євро.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Поліщук В.В. у судовому засіданні просив залишити заяву про стягнення судових витрат без розгляду або зменшити розмір таких витрат. Зазначив, що апелянтом порушено процедуру подання доказів понесння судових витрат, зокрема до закінчення судових дебатів представник скаржника не зробив відповідну заяву про те, що такі докази будть подані у строки передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Звернув увагу на те, що ОСОБА_2 відноситься до категорії осіб, яких суд може звільнити від сплати судового збору та інших судових витрат, оскільки вона не має доходів за останній рік, а також є одинокою матір'ю, яка має трьох дітей, двом з яких менше 14 років. Крім того, представник позивачки вказує на неспівмірність заявлених скаржником витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Зясувавши думку учасників справи з приводу поданої заяви про покладення на позивача судових витрат по справі, перевіривши додані до заяви докази, судова колегія вважає за можливе задовольнити її частково, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі».
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 20 809,40 грн, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату (а.с. 29, 164 том 2)
У постанові Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року, якою задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пінчука Олександра Григоровича, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , апеляційним судом не вирішено питання розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на вказане, понесені скаржником та підтверджені документально витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі підлягають до стягнення з позивача - ОСОБА_2 .
Доводи представника позивачки - адвоката Поліщука В.В. про наявність передбачених Законом України «Про судовий збір» підстав для зменшення судового збору, що підлягає до стягнення з ОСОБА_2 , не можуть бути взяті до уваги. Так, питання зменшення судового збору або звільнення позивача від його сплати вирішується судом на стадії прийняття позовної заяви. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 13 873, 20 грн, клопотання про його зменшення, розстрочку, відстроку чи звільнення від сплати судового збору не подавала.
Що стягнення на користь скаржника витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 користувався правовою допомогою АО «Домініон», в особі керуючого партнера Пінчука О.Г., з яким 25 вересня 2024 року уклав договір про надання правової допомоги № б/н.
Згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 25 вересня 2024 року, клієнт доручає, а АО бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту з оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року та представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції.
П. 8.1 вказаного договору врегульовано порядок оплати послуг адвоката, згідно з яким, гонорар АО за надання правової допомоги за цим Договором визначається за домовленістю між сторонами в розмірі 3000,00 євро, які сплачуються замовником протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення у даній справі.
Факт наданих послуг підтверджується звітом про надану професійну правничу допомогу від 26 травня 2025 року (за період з 25 вересня 2024 року до 26 травня 2025 року).
У наданому звіті детально, погодинно розраховано час наданих послуг та розписано, які сами послуги були надані клієнту АО.
Відповідно до договору, який ОСОБА_1 уклав з АО «Домініон», в особі керуючого партнера Пінчука О.Г., вартість правової допомоги не залежала від витраченого часу та від обсягу послуг, а була визначена конкретною сумою.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Зі змісту ст. ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Заперечуючи проти стягнення судових витрат з позивача, адвокат Поіщук В.В., зокрема посилався на наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду. Проте, колегія суддів апеляційного суду такі доводи відхиляє, з огляду на те, що в апеляційній скарзі представник скаржника зазначав попередній розмір витрат на правову допомогу та вказував про те, що докази таких витрат будуть подані пізніше.
Заява про покладення на позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу надійшла до Київського апеляційного суду в межах визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України строку для подання доказів понесення таких витрат.
До заяви представником скаржника додано Звіт про надану професійну правничу допомогу за період з 25.09.2024 року по 26.05.2025 року, підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Пінчукм О.Г. 26 травня 2025 року, тобто після ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі, тому колегія суддів вважає за можливе визнати причини неподання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними.
Поряд із цим, апеляційний суд знаходить частково обгрунтованими доводи представника позивача - адвоката Поліщука В.В. щодо наявності підстав для зменшення заявленої скаржником до відшкодування сумивитрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 євро, з огляду на їх неспівмірність складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Так, зі Звіту про надану професійну правничу допомогу, поданого представником скаржника, вбачається, що адвокатом Пінчуком О.Г. витрачено всього 95,3 годин на надання послуг та виконання робіт за договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Поряд із цим, деякі виконані роботи колегія суддів апеляційного суду не може визнати такими, що мають відношення до розгляду даної справи та були необхідними для захисту інтересів скаржникав апеляційному суді, зокрема: пошук інформації та аналіз інформації з відкритих джерел щодо стану кримінального провадження, відкритого щодо ОСОБА_3 , правовий аналіз попередніх судових справ між клієнтом та ОСОБА_3, складання адвокатського запиту до слідчого відділу Печерського управління поліції щодо наявності кримінального првадження щодо ОСОБА_3 та стану його розслідування, отримання та аналіз відповіді на адвокатський запит від слідчого слідчого відділу Печерського управління полції, складання та подання клопотання слічому слідчого відділу Печерського управління поліції про ознайомлення з матеріалалми досудового розслідування щодо ОСОБА_3 , ознайомлення з цими матеріалами,правовий аналіз матеріалів досудового розслідування.
Крім того, зазначений у звіті час, витрачений адвокатом на пошук, аналіз та підбір правових позицій Верховного Суду релевантних до справи - 7 годин, а також практики Європейського суду з прав людини, який загалом становить 16,9 години, на переконання апеляційного суду є надмірним та не пропорційним складності даної справи.
Отже, заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 євро є очевидно завищеною, належним чином не обґрунтованою, що суперечить критеріями реальності, розумності і співрозмірності таких витрат складності справи та дійсному обсягу виконаних робіт (наданих послуг), які були необхідними для захисту інтересів позивача в апеляційному суді.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 та інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
На думку колегії суддів, 1500,00 євро (що в еквіваленті до національної валюти України - гривні за офіційним курсом НБУ становить 74 100,00 грн) винагороди адвоката Пінчука О.Г. є достатньою компенсацією з урахуванням виконаної роботи цим адвокатом та обсягом наданих ним послуг, виходячи з обставин даної справи, критерію розумності розміру витрат, а також впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим щодо суми коштів, які позивач змушений буде реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, та відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 21 травня 2025 року не було вирішено питання розподілу судових витрат, а заява представника скаржника - адвоката Пінчука О.Г. про покладення на позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пінчука Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 809 (двадцять тисяч вісімсот дев'ять) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро 00 центів.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін по справі:
ОСОБА_1 , громадянин АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2
Повна постанова виготовлена 16 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О.Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар