Справа № 500/3072/25
17 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами письмового провадження у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 7223,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році осіб з інвалідністю та у встановлений строк самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за не створені робочі місця, призначені для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в розмірі середньої річної заробітної плати. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", нарахована пеня. У зв'язку із чим утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 7223,70 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Ухвалою суду від 22.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи. Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття у справі для подання відзиву на позовну заяву.
07.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача - адвокат Легін В.Б., просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що 28.08.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла на роботу 9 працівників, які 17.10.2024 були звільнені. Отже, середньооблікова чисельність штатних працівників у серпні 2024 року становить 4x9/31 = 1 чоловік, у вересні 2024 року - 30x9/30=9 чоловік, у жовтні 2024 року - 17x9/31=5 чоловік. Відтак, на думку відповідача, середньооблікова чисельність працівників за 2024 рік становить (1+9+5)/12= 1 чоловік.
На підтвердження вказаних обставин, представником відповідача надано до суду податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3-й та 4-й квартал 2024 року з додатками і квитанціями про прийняття.
З врахуванням наведеного представник відповідача вважає, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році порушено не було, тому застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є неправомірним.
16.07.2025 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, у який вказано, що ОСОБА_1 зареєструвала свою підприємницьку діяльність 30.09.2020, запис у ЄДР №2006470000000004228. Діяльність, як платник єдиного податку, розпочала з 25.07.2019. У 2024 році ОСОБА_1 розпочала свою господарську діяльність у серпні, уклавши 23.08.2024 з ТОВ «М'ЯСО-ІФ» договір суборенди нерухомого майна, предметом якого було нерухоме майно (магазин) в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. До серпня 2024 року ОСОБА_1 господарську діяльність не проводила, найманих працівників не мала, відповідно Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-й та 2-й квартал 2024 року не подавала.
На підтвердження вказаних обставин, представником відповідача надано до суду копію договору договір суборенди нерухомого майна від 23.08.2024 разом із актом приймання передачі за договором суборенди від 28.08.2024.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює господарську діяльність та використовує найману працю (арк. справи 14).
Відповідно до автоматизованого розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю наданого позивачем, відповідач відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у 2024 році встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю із розрахунку 4% від середньооблікової численності штатних працівників облікового складу, який за рік становить 9 осіб. Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 14191,80 грн. Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік склала 7095,90 грн (арк.справи 10).
Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 (арк.справи 11).
Згідно розрахунку пені Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 129,80 грн (арк.справи 21).
Сума адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені в загальному розмірі 7223,70 грн, на момент розгляду справи судом, відповідачем не сплачена.
Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII).
За змістом статті 18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Положеннями статті 20 Закону України №875 передбачено наступне.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).
Зі змісту частини другої статті 218 ГК України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Для реалізації положень статті 19 Закону №875 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 №307.
Відповідно до цього Положення програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875;
створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875;
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що однією з головних умов для застосування до роботодавця адміністративно-господарської санкцій за невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, є наявність у такого роботодавця середньооблікової чисельності штатних працівників за рік від 8 осіб і більше.
Виходячи з цього, Фонд, як суб'єкт владних повноважень, звертаючись до адміністративного суду на виконання вимог статті 77 КАС України зобов'язаний надати суду докази на підтвердження такого факту, а суд повинен перевірити даний факт на підставі належних та допустимих доказів.
Однак ні в позовній заяві, ні в додатках до неї Фондом не зазначено і не надано відповідних доказів, які б підтверджували той факт, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік складає 9 осіб.
В позовній заяві лише зазначено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача протягом 2024 року склала 9 осіб, а тому відповідно до встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875 нормативу середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю у відповідача за 2024 рік повинна складати 1 особа.
Представник відповідача у відзиві на позов з цим не погоджується, та надав свій розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників за 2024 року з урахуванням поданих ним протягом 2024 року податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманих з них податку.
Виходячи з того, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі на підставі отриманої інформації, яка надається, в тому числі, Пенсійним фондом України стосовно штатної чисельності працівників, яка задекларована роботодавцями у певних звітних періодах року, то формування Фондом розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій для відповідача також повинно було бути здійснено на підставі задекларованих цим підприємством даних про середньооблікову чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача протягом 2024 року.
В підтвердження обставини оформлення та розірвання трудових відносин відповідача із найманими працівниками надано податкову звітність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (платника єдиного податку другої групи), із доказами її подання до Головного управління ДПС у Тернопільській області, а саме:
Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску за третій та четвертий квартал 2024 року із додатками, із змісту яких слідує, що відповідачем у серпні 2024 року прийнято на роботу дев'ять працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у серпні - 4. У вересні 2024 року вказані фізичні особи перебували у трудових відносних з відповідачем 30 календарних днів, а у жовтні 2024 року - 17 календарних днів.
При цьому, згідно Додатку 5 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2024 року «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», вказані фізичні особи з 17.10.2024 не перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, представник відповідача вказує, що до серпня 2024 року ОСОБА_1 господарську діяльність не проводила, найманих працівників не мала, відповідно Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-й та 2-й квартал 2024 року не подавала.
Суд зазначає, що форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, у якій містяться, зокрема, відомості щодо періоду перебування найманих працівників у трудових відносинах, затверджена наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 та станом на час виникнення спірних правовідносин діє у редакції наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2023 № 113, а відтак суд враховує таку звітність як належний та допустимий доказ для підтвердження обставин працевлаштування фізичних осіб у період серпня-жовтня 2024 року.
Суд враховує, що питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно з підпунктом. 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції №286, підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.
Відповідно, для визначення згідно з цим пунктом середньооблікової кількості штатних працівників за весь рік, необхідно брати суму середньооблікової кількості штатних працівників за період січень-грудень та ділити її на 12.
Отже, оскільки ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з 30.09.2020 та не є новоствореним ФОП, і характер її господарської діяльності не є сезонним, то відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 розділу 3 Інструкції №286 для визначення середньооблікової кількості штатних працівників цього підприємства за весь рік 2024 рік необхідно брати суму штатних працівників за період січень-грудень та ділити її на 12.
Сам же представник відповідача посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 розпочала свою господарську діяльність у серпні 2024 року, разом з тим, суд зауважує, що вказаний факт не впливає на визначений Інструкцією №286 механізм визначення середньооблікової кількості штатних працівників.
У період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року (тобто за 3 місяці), кількість штатних працівників відповідача складала 9 осіб, тому середньооблікова кількість штатних працівників за цей рік складала 2 особи ((9+9+9) / 12 = 2,25).
На підставі наявних у справі письмових доказів суд встановив, що середньооблікова чисельність штатних працівників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2024 рік була менше ніж 8 осіб, що відповідно до приписів статті 19 Закону №875 виключає обов'язок цього роботодавця в працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю.
Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості з адміністративно-господарських санкцій та пені, за відсутності правопорушення у сфері господарювання, як того вимагає стаття 218 Господарського кодексу України, є необґрунтованим.
На підставі викладеного, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до відповідача зазначених адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наслідками судового розгляду відповідач надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 14032334);
відповідач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Мірінович У.А.