Справа № 500/4903/24
17 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юзьківа М.І.,
за участю секретаря судового засідання Запотічного О.А.,
представника позивача адвоката Трощинського В.М.
представника відповідача Кузишин А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду в Тернопільській області задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у 2022, 2023 та у 2024 роках шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018-2020 р.р.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018-2020 р.р.) на коефіцієнти збільшення: 1,14 з 01.03.2022; 1,197 з 01.03.2023; 1,0796 з 01.03.2024 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2025 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 500/4903/24 - скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2022 року по 05 лютого 2024 року та в цій частині адміністративний позов залишено без розгляду. В решті рішення суду залишено без змін.
27.06.2025 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що на думку позивача відповідач помилково виконує (трактує) судове рішення, адже розмір показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача становить 9118,81 грн і не підлягає зміні, а лише має бути проіндексований на коефіцієнти збільшення 1,14 та 1,197 та 1,0796 (9118,81 грн х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 13 433,83 грн), оскільки це зобов'язав зробити відповідача апеляційний суд у своїй постанові від 11.04.2025. Натомість відповідач робить зовсім інакше й застосовує показник середньої заробітної плати доходу (доходу), з якої сплачені страхові внески, 9118,81 грн та індексує його лише і виключно на коефіцієнт збільшення 1,0796 (9118,81 грн х 1,0796 = 9844,66 грн), при цьому не враховує коефіцієнти 1,14 та 1,197. Відтак вважає за доцільне подати заяву про встановлення способу виконання судового рішення - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2025 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивачу, на коефіцієнт збільшення відповідно до постанов зазначених в судовому рішенні, а саме:
- з 01.03.2022 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 10 395,44 грн (9118,81 грн х 1,14);
- з 01.03.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 12 443,34 грн (10 395,44 х 1,197);
- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 13 433,83 грн (12 443,34 грн х 1,0796).
Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято до розгляду заву представника позивача - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд заяви в судовому засіданні на 17.07.2025 о 09:30 год, яке відбудеться в приміщенні Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль.
Ухвалою суду від 09.07.20025 заяву представника позивача - адвоката Трощинського Володимира Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення з використанням власних технічних засобів суду задоволено. Постановлено забезпечити представнику позивача - адвокату Трощинському Володимиру Михайловичу участь в судовому засіданні 17.07.2025 о 09:30 год. в адміністративній справі № 500/4903/25 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало до суду заперечення на доводи представника позивача та просить суд відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення. В обґрунтування заперечень зазначає, що у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 500/4903/24 чітко визначено зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області, які необхідно виконати останньому, з урахуванням висновків суду. Ані мотивувальна, ані резолютивна частини постанови суду не містять вказівки на те, з якого саме показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, має проводитись індексація пенсії. Обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача відповідає висновкам щодо застосування норм права Верховного Суду, що викладені в постанові від 27.01.2025 (справа №620/7211/24), від 27.01.2025 (справа № 200/422/24), від 13.01.2025 (справа № 160/28752/23), від 16.04.2025 (справа № 200/5836/24).
Вирішуючи заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд враховує наступне.
Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
У свою чергу, частинами першою, третьою статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIIІ за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Суд зазначає, що відповідно до заяви представник позивача просить фактично змінити зміст резолютивної частини рішення із зобов'язанням відповідача провести щорічну індексацію пенсії за віком, шляхом її перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме:
- з 01.03.2022 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 10 395,44 грн (9118,81 грн х 1,14);
- з 01.03.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 12 443,34 грн (10 395,44 х 1,197);
- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати - 13 433,83 грн (12 443,34 грн х 1,0796).
По суті, позивач незгідний з діями, які вчиненні відповідачем на виконання судового рішення. Однак, у своїй заяві представник позивача не наводить аргументів, чому рішення суду не може бути виконано у раніше встановлений спосіб.
На думку суду, зміна способу виконання рішення суду у даному випадку фактично змінює рішення суду по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питань, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Предметом судового контролю у спорі, що розглядався було проведення щорічної індексацію пенсії за віком, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018-2020 р.р.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796.
Суд звертає увагу, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 року (справа № 759/1928/13-а).
З наведених в ухвалі мотивів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 500/4903/24.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 500/4903/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 17 липня 2025 року.
Головуючий суддя Юзьків М.І.