17 липня 2025 р. Справа № 480/1830/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:
1) визнати противоправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.02.2025 на підставі отриманої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20764-суд від 07.08.2024,
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з основного розміру пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01.02.2025 на підставі отриманої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20764-суд від 07.08.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно, при здійсненні перерахунку його пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/9202/24 виходячи з грошового забезпечення в 70% замість 86%. Однак, позивач наголошує, що при призначенні йому пенсії, розмір було визначено виходячи саме з 86% грошового забезпечення, а не з 70%.
Ухвалою суду від 30.08.2024 вказану позовну заяву в цій частині вимог прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, які на виконання вимог ухвали представником ГУ ПФУ в Сумській області не було надано, у зв'язку з чим такі докази витребовувалися повторно ухвалою суду від 14.03.2025, та на виконання вимог якої відповідач подав витребувані докази.
Також додаткові докази у відповідача витребовувалися ухвалами суду від 26.05.2025 та від 13.06.2025, а ухвалою суду від 13.06.2025 додатково витребовувалися письмові обґрунтування позовних вимог, на виконання вимог яких ГУ ПФУ в Сумській області надало витребувані докази, а позивач надав письмові обґрунтування позовних вимог. При цьому, відзиву на позовну заяву надано не було. Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
У письмових обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на отримання з 01.02.2023 пенсії, виходячи з розміру посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії етаном на 01.01.2023. На підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі №480/1480/24 Адміністрацією ДГІС України було видано довідку для перерахунку основного розміру пенсії №11/20764-суд від 07.08.2024, станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2023, в якій зазначений новий розмір мого грошового забезпечення. Таким чином просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з позову та підтверджується матеріалами справи, позивач з 25.12.2008 є отримувачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, з визначенням розміру пенсії на момент її призначення відповідачем в 86% суми грошового забезпечення (а.с.39).
07.08.2024 Адміністрацією ДПС України було видано довідку для перерахунку основного розміру пенсії за № 11/20764-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, однак відповідач відмовив у здійсненні перерахунку на підставі такої довідки, з чим позивач не погодився та звернувся до Сумського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, рішенням якого від 17.12.2024 у справі №480/9202/24, крім іншого, відповідача було зобов'язано перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2023 на підставі наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки №11/20764-суд від 07.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №480/9202/24, що набрало законної сили та обставини якого не підлягають доказуванню згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, як вбачається з протоколу про перерахунок пенсії позивачу на виконання рішення суду (а.с.39зворот) та листа відповідача (а.с.16-17), на виконання вказаного рішення суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2023, втім з визначенням основного розміру пенсії при вислузі в 70% грошового забезпечення, та з урахуванням обмеження максимальним розміром у сумі 31770,31грн., в той час, коли розмір пенсії позивача без обмеження максимальним розміром - нараховано в загальному розмірі 43254,88грн.
Вважаючи, що позивачу протиправно з 01.02.2025 було визначено основний розмір пенсії в 70% грошового забезпечення та з обмеженням максимальним розміром, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, втім відповідач листом повідомив позивача про те, що при проведенні перерахунку пенсії позивача відповідачем застосовано норми законодавства, чинні на момент його проведення, а саме статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення (а.с.15-17).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції чинній до 01.10.2011) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згодом Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких цифри “ 80» замінено цифрами “ 70».
Згідно ст. 51, ч.4 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.16-17, 39зворот), здійснюючи перерахунок пенсії з 01.02.2023 на виконання рішення суду від 17.12.2024 у справі №480/9202/24 та виходячи з 70% суми грошового забезпечення, ГУ ПФУ в Сумській області керувалось нормами, чинними на час здійснення такого перерахунку, які визначають, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років спочатку у розмірі 80, а згодом у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому доводи відповідача з посиланням на рішення Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини з приводу зміни механізму нарахування певних видів соціальних виплат та того, що до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони стали або мали місце, судом не приймаються до уваги.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19), яка у своїй постанові від 16 жовтня 2019 року зазначила, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відтак, при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи ч.5 ст.242, ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Таким чином, враховуючи, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, дії відповідача щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи з 70% суми грошового забезпечення замість 86%, не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що з 01.10.2011 Законом України від 08.07.2011 N3668-VI (далі - Закон №3668-VI) частина 5 ст.43 була викладена в новій редакції: “максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Згодом Законом України від 24.12.2015 N911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 1 січня 2016): “тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Цей висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09.02.2021 №1640/2500/18, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 02 серпня 2022 року у справі №240/1369/21, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Верховний Суд, розглядаючи справу у подібних правовідносинах, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №240/1369/21 та від 28.11.2022 у справі №340/5306/21, з посиланням на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що у таких справах застосуванню підлягають норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Відтак, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги, що позивачу на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №480/9202/24 саме з 01.02.2023 було проведено перерахунок пенсії з обмеження розміру пенсії максимальним розміром виходячи з 70% грошового забезпечення замість 86% (а.с.39зворот), а не з 01.02.2025 як вважає позивач, а також з обмеженням розміру пенсії максимальним, суд з урахуванням положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру раніше призначеної пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та щодо обмеження розміру пенсії максимальним при проведенні перерахунку пенсії саме з 01.02.2023 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії позивачу саме з 01.02.2023, виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним, з урахуванням довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20764-суд від 07.08.2024 та з урахуванням проведених виплат. У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, задовольняючи позов саме у такий спосіб, суд звертає уваги на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Суд вважає необхідним також відмітити, що захист прав позивача саме в такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє ГУ ПФУ в Сумській області, а лише зобов'язує відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.9).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та щодо обмеження розміру пенсії максимальним при проведенні йому з 01.02.2023 перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним, з урахуванням довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20764-суд від 07.08.2024 та з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 17.07.2025.
Суддя І.Г. Шевченко