17 липня 2025 р. № 400/2136/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.02.2016 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, з обмеженням максимального розміру пенсії максимальним розміром.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.02.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачувати йому пенсію з 01.02.2016 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Він звертався до відповідача з заявою у якій просив провести з 01.02.2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Листом ГУПФ України в Миколаївській області від 04.02.2025 року №1707-1039/ Л-02/08-1400/25 у задоволенні заяви було відмовлено та повідомлено, що ґрунтовні роз'яснення з порушених у зверненні питань мені надано листом головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.01.2025 року №719-17049/Л-02/08-1400/25. Вказане стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 400/7488/23 з 01.02.2016 проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 № 12/4024 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, виданої відповідно до постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.11.2017 у справі № 484/1989/15-а провадження №2-а/484/3/17, за нормами чинними на 01.02.2016 за посадою юрисконсульта 201 зенітного ракетного полку. Після виконання рішення суду розмір пенсії Позивача з 01.02.2016 склав 10740,00 грн. (1074,00 х 10).Таким чином, вимога позивача про перерахунок пенсії з 01.02.2016 без обмеження максимального розміру пенсії є необґрунтованою та безпідставною. Щодо вимоги позивача про проведення перерахунку пенсії з 01.02.2016 з урахуванням підвищення в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу 3 статті 1 Закону України від 16.03.2004 №1603-IV «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» (далі - Закон № 1603) слід зазначити наступне.
За документами пенсійної справи позивач одержував пенсію за вислугу років, призначену з 25.12.2006 відповідно до Закону №2262. Згідно із заявою від 18.08.2015 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим 24.07.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.08.2015 було встановлено підвищення до пенсії як учаснику бойових дій відповідно до Закону № 3551 у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття як учаснику бойових дій відповідно до Закону № 1603 в розмірі 40 грн.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0427828 Позивач з 05.04.2016 визнаний особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно з «Посвідченням інваліда війни» серії НОМЕР_2 від 19.04.2016 встановлено статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Згідно з наданою заявою від 22.04.2016, випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0427828 про визнання особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, та копією «Посвідчення інваліда війни» серії НОМЕР_2 від 19.04.2016 проведено з 01.05.2016 перерахунок пенсії, а саме замість підвищення як учаснику бойових дій встановлено підвищення як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни відповідно до Закону № 3551 у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття як учаснику бойових дій відповідно до Закону № 1603 в розмірі 50 грн.
Отже, вимога про проведення перерахунку пенсії з 01.02.2016 з урахуванням підвищення в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону № 3551 та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу 3 статті 1 Закону № 1603 є необґрунтованою та такою, що також не підлягає задоволенню.
В свою чергу, у відповіді на відзив позивач вказав на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, у порядку, передбаченому ст. 263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
21.01.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою у якій просив провести з 01.02.2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Про результати розгляду моєї заяви просив повідомити
Листом ГУПФ України в Миколаївській області від 04.02.2025 року №1707-1039/ Л-02/08-1400/25 у задоволенні моєї заяви було відмовлено та повідомлено, що ґрунтовні роз'яснення з порушених у зверненні питань мені надано листом головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.01.2025 року №719-17049/Л-02/08-1400/25.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19 адміністративне провадження №К/9901/30340/19, від 20.07.2022 року у справі №340/2476/21 адміністративне провадження №К/9901/36305/21, Верховний Суд зазначив наступне:
«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7- рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області максимального розміру пенсії, право на пенсійне забезпечення яким встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що в статті 43 в Законі №2262- ХІІ не передбачено положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17 адміністративне провадження №К/9901/25311/18, від 06.11.2018 року у справі №522/3093/17 провадження №К/9901/37463/18, від 12.03.2019 року у справі №522/3049/17 адміністративне провадження №К/9901/36995/18, №К/9901/36996/18, від 31.01.2019 року у справі
№638/6363/17 адміністративне провадження №К/9901/20718/18, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17 адміністративне провадження №К/9901/24282/18, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17 адміністративне провадження №К/9901/59167/18.
Згідно ст. 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі №21-484а13, постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №753/12809/14 адміністративне провадження №К/9901/1578/18, від 20.12.2018 року у справі №686/15836/16-а адміністративне провадження №К/9901/20367/18 від 27.02.2019 року у справі №753/23503/16 адміністративне провадження №К/9901/20057/18 та від 10.10.2019 року у справі №553/3619/16-а адміністративне провадження №К/9901/29727/18 де зазначено, що системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ.
Частина 4 ст. 78 КАС України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема в постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 року у справі №400/1233/19 касаційне провадження №К/9901/27362/19.
Частина 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлює, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином ГУПФ України в Миколаївській області повинно провести з 01.02.2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Стаття 65 зазначеного вище Закону зазначає, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.02.2016 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, з обмеженням максимального розміру пенсії максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.02.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачувати йому пенсію з 01.02.2016 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 року №12/4024, з врахуванням підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII та з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень згідно абзацу третього статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 року №1603-IV, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Мельник