м. Львів
17 липня 2025 рокусправа № 380/5566/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), у якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не своєчасного розгляду рапорту на звільнення відповідно абзацу 10 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» №2232-XII ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командування ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт на звільнення відповідно абзацу 10 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» №2232-XII року ОСОБА_1 та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач подавав рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІI групи та відсутністю інших осіб, які могли б здійснювати за нею догляд. Так, позивачем долучено заключення ЛКК 7834/4 від 08.06.2022, яке підтверджує потреби дружини у здійсненні за нею догляду. Стверджує, що у відповідь на поданий рапорт станом на дату звернення до суду рішення не отримано.
Ухвалою судді від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді від 06.05.2025 залучено до участі у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - відповідач 2).
22.05.2025 відповідач 2 подав до суду відзив, проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що дії, вчинені ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснені в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Вказав, що рапорт солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби був поданий 10.12.2024, разом із поданням, аркушем бесіди та супровідними документами, та розглянутий ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого було прийнято відповідне рішення, яке доведено до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зазначив, що порядок розгляду рапорту військовослужбовця визначено п. 233 Положення, затвердженого Указом Президента № 1153/2008, відповідно до якого військовослужбовець подає рапорт із документами, що підтверджують підстави звільнення. Крім того, п. 12.11 розділу XII Інструкції, затвердженої наказом МОУ № 170, встановлює перелік документів, які подаються з Поданням до звільнення, а п. 2 розділу III наказу МОУ № 531 передбачає, що командири надають відповідь на рапорт шляхом накладення резолюції.
23.05.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
29.05.2025 відповідач 2 подав заперечення, в яких додатково обґрунтовує підставність своїх заперечень проти позову.
30.05.2025 відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що рапорт позивача про звільнення з військової служби розглянуто та прийнято відповідне рішення, у зв'язку з чим підстав для визнання протиправними дій щодо несвоєчасного розгляду рапорту та повторного його розгляду для прийняття відповідного рішення немає. Відповідач стверджує, що рапорт солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби разом із службовими матеріалами був скерований та розглянутий ІНФОРМАЦІЯ_4 . Повідомлення про прийняття кадрових рішень від 31 грудня 2024 року було доведено до позивача, що підтверджується його особистим підписом. Також, 10 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 була проведена бесіда з ОСОБА_1 щодо звільнення, де було прийнято рішення "звільнити встановленим порядком".
Таким чином, відповідач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 було вжито всіх заходів щодо розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 і підстави для визнання дій протиправними відсутні", адже "позивачем не надано достовірних доказів протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту на звільнення.
05.06.2025 позивач подав пояснення у справі. Вказує, що у листі від Військової частини НОМЕР_1 , за результатами розгляду рапорту та «Повідомлення про прийняття кадрових рішень стосовно осіб офіцерського, сержантського та солдатського складу» ніби то було повідомлено Позивача про розгляд рапорту 31.12.2024 та начальників ІНФОРМАЦІЯ_7 було проінформовано про відмову у звільнені військовослужбовців за переліком. Але жодним чином, офіційно, позивач не був повідомлений щодо такої відмови. Ніби то слово «ознайомився» та буква «Д» свідчить про «ознайомлення» Позивача про розгляд його рапорту. Зазначає, що порушено саме порядок повідомлення про розгляд рапорту та інформування про результат такого розгляду. Позивачем заперечується факт поставлення підпису на сторонньому листі, який не призначався йому та на якому він не мав права нічого писати.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
10.12.2024 позивач подав рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_3 про звільнення з військової служби на підставі підпункту 3 абзацу десятого частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка належить до осіб з інвалідністю ІІ групи. До рапорту позивач додав копії документів (а.с.25, 77).
10.12.2024 Начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 з позивачем проведена бесіда, за результатами якої сформовано подання про звільнення солдата ОСОБА_1 , гранатометника 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , з військової служби у запас відповідно до підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" за абзацом 10 (під час дії воєнного стану), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи (а.с.79-82).
10.12.2024 Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідним листом вих. № 14726 скерував рапорт солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.78).
31.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 листом вих. № 1159/3/4601 надіслав начальникам ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомлення про прийняття кадрових рішень щодо осіб офіцерського, сержантського та солдатського складу. У листі зазначено наступне:
«Службові матеріали на звільнення з військової служби наступних військовослужбовців розглянуто та відмовлено у звільненні: ІНФОРМАЦІЯ_7 - солдат ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_3 (помилки у “Поданні» та “Підставах до подання»).
Пакети службових матеріалів з супровідними листами із зазначенням детальних причин відмови буде повернуто до вище зазначених ІНФОРМАЦІЯ_11 » (а.с.83-84).
На вказаному повідомленні прописом вказано: «ознайомився Д».
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є питання розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та на момент розгляду справи, триває.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (на час виникнення спірних правовідносин) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) (на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами п. 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Як встановлено судом, 10.12.2024 позивач звернувся до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту 3 абзацу десятого частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка належить до осіб з інвалідністю ІІ групи.
Вказаний рапорт надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 з аркушем бесіди, за результатами якої сформовано подання про звільнення солдата ОСОБА_1 , гранатометника 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , з військової служби у запас відповідно до підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" за абзацом 10 (під час дії воєнного стану), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
31.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 листом вих. № 1159/3/4601 надіслав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлення про прийняття кадрових рішень щодо осіб офіцерського, сержантського та солдатського складу. У листі зазначено: «Службові матеріали на звільнення з військової служби наступних військовослужбовців розглянуто та відмовлено у звільненні: ІНФОРМАЦІЯ_7 - солдат ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_3 (помилки у “Поданні» та “Підставах до подання»).
Пакети службових матеріалів з супровідними листами із зазначенням детальних причин відмови буде повернуто до вище зазначених ІНФОРМАЦІЯ_11 » (а.с.83-84).
Разом з тим, станом на момент розгляду справи зазначені службові матеріали з супровідними листами із зазначенням детальних причин відмови до суду відповідачами не надавались.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було ознайомлено з цими документами, що є істотним порушенням порядку повідомлення про розгляд рапорту та інформування про результат такого розгляду.
Суд критично оцінює доводи відповідача 1 про ознайомлення позивача з результатами розгляду рапорта про звільнення з військової служби, оскільки на листі ІНФОРМАЦІЯ_2 листом вих. № 1159/3/4601 прописом вказано: «ознайомився Д», що жодним чином не свідчить про ознайомлення з таким листом саме позивача та дату такого ознайомлення.
Суд наголошує, що у листі ІНФОРМАЦІЯ_2 листом вих. № 1159/3/4601 зазначено: «Службові матеріали на звільнення з військової служби наступних військовослужбовців розглянуто та відмовлено у звільненні: ІНФОРМАЦІЯ_7 - солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_3 (помилки у “Поданні» та “Підставах до подання»), що не може свідчити про належний розгляд рапорта позивача, адже незрозуміло, про які саме «помилки» йде мова, та якого військовослужбовця вони стосуються.
Відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Згідно з пунктом 7 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_12 , затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.06.2024 № 303 ІНФОРМАЦІЯ_7 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_13 без права юридичної особи.
Таким чином, питання розгляду рапорту на звільнення належить до компетенції юридичної особи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Даючи оцінку поведінці відповідача 2, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про неналежний розгляд рапорту про звільнення позивача з військової служби від 10.12.2024, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 2, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Оскільки відповідач 2 належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв обґрунтоване рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача 2 розглянути по суті рапорт позивача, за результатами розгляду якого відповідачу необхідно прийняти обґрунтоване рішення.
З урахуванням того, що розгляд рапорта позивача про звільнення відповідно абзацу 10 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» належить до компетенції відповідача 2, то позовні вимоги до відповідача 1 не підлягають задоволенню.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 10.12.2024.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 10.12.2024 та прийняти за результатами розгляду обґрунтоване рішення.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_2 ; ЄРДПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складено 17.07.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна