Справа № 758/13315/24
Категорія 38
17 липня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 06.10.2022 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг та підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та договір про надання банківських послуг.
04.07.2023 ОСОБА_1 підписала кредитний договір б/н від 04.07.2023 про надання строкового кредиту у розмірі 75 900 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Свої зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 29.09.2024 має заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.07.2023 у загальному розмірі 67 892 грн. 69 коп., яка складається з наступного: 61 141 грн. 69 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6 751 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у загальному розмірі 67 892 грн. 69 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 19.11.2024 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Від відповідача відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 06.10.2022 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг та підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та договір про надання банківських послуг (а.с. 10-31).
04.07.2023 між ОСОБА_1 та АБ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір б/н про надання строкового кредиту. (а.с. 32-45).
Відповідно до п. 1 договору тип кредиту - строковий, сума кредиту - 75 900 грн., строк кредитування - 36 місяців, процентна ставка - 1, 5% сплачується щомісячно від загальної суми кредиту (18% річних), тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит на споживчі цілі, а саме відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника) у розмірі, визначеному договором, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в обумовлені цим договором терміни.
Відповідно до п. 2.2 договору кредит надається безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточних рахунок починальника) НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 3.2.3 позичальник зобов'язується повернути кредит у строк кінцевої дати повернення кредиту відповідно до графіку.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Судом установлено, що кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 04.07.2023 правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
А тому доданий до позову договір є належним та допустимим доказом на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Обґрунтовуючи позов про стягнення заборгованості з відповідача, позивач посилався на те, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 29.09.2024 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.07.2023 у загальному розмірі 67 892 грн. 69 коп., яка складається з наступного: 61 141 грн. 69 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6 751 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.
Позивачем на обґрунтування позовних вимог надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, кредитний договір б/н від 04.07.2023 (а.с. 32-45), виписку за договором б/н від 04.07.2023 за період з 15.10.2023 -04.07.2023 (а.с. 8), довідку про зміну умов кредитування (а.с. 9).
Оскільки факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 61 141 грн. 69 коп.
Позивач, окрім тіла та простроченого тіла кредиту, просив стягнути з відповідача 6 751 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи те, що позивачем не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості, а саме: обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 6 751 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення нарахованих та несплачених відсотках у розмірі 6 751 грн.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10-12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 61 141 (шістдесят одна тисяча сто сорок одна) грн. 69 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення - 17.07.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук