Номер провадження: 22-ц/813/959/25
Справа № 519/989/23
Головуючий у першій інстанції Барановська З.І.
Доповідач Громік Р. Д.
17.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Громіка Р.Д.,
суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 14 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
06 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 жовтня 2022 року між «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1099-1248. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 15000 грн, але відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 15 травня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 78750,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 15000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 63750,00 грн. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 14 грудня 2023 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 15000 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 63750 грн, всього у розмірі 78750 грн, а також судовий збір у розмірі 2147,2 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 14 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15000 грн як прострочену заборгованість за кредитом та 5250 грн як прострочену заборгованість за нарахованими процентами, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що при оформленні кредитної лінії відповідачу було повідомлено про умови кредитування, а кредитна лінія оформлена строком на 14 днів; будь-які інші умови та примірник кредитного договору відповідачу не було надано після отримання кредитної лінії;
2) судом першої інстанції не враховано, що нарахована позивачем сума відсотків за користування кредитом є явно завищеною, не відповідає передбаченим п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, а також є несправедливо надмірним тягарем для відповідача.
Короткий зміст та доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу вмотивований тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала належним чином, проценти, визначені у договорі, жодним чином не суперечать вимогам законодавства, відповідач була ознайомлена із усіма умовами договору та погодилась з ними, а строк кредитування - є строком, на який видавалися грошові кошти та становив 300 календарних днів - до 09 серпня 2023 року.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 17 липня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 13 жовтня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1099-1248. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику в смс-повідомленні або надається шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником.
Згідно з п.п. 2.1 та 2.2 договору №1099-1248 кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 2.3 договору №1099-1248дата видачі кредиту - 13 жовтня 2022 року; останній календарний день першого базового періоду - 26 жовтня 2022 року; сума кредиту - 15000 грн; нараховані проценти за користування кредитом - 5250 грн; разом до сплати - 20250 грн.
Пунктом 1.1 договору №1099-1248 визначено, що базовий період сплати відсотків - це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом.
Базовий період складає 14 календарних днів та перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду (п. 4.4 договору №1099-1248).
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою ставкою, та/або зниженою ставкою. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п. 4.3 договору №1099-1248).
Стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою (п. 4.6 договору №1099-1248).
Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту - 09 серпня 2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника (п. 4.8 договору №1099-1248).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 150000 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 135000 грн (пункт 4.10 договору №1099-1248).
За довідкою про перерахування суми кредиту №1099-1248 від 13 жовтня 2022 року видача коштів за кредитним договором №1099-1248 від 13 жовтня 2022 року здійснювалося за допомогою системи LiqPay шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 15000 грн на платіжну картку позичальника за № НОМЕР_1 ; платіж - 2107685481.
Також на підтвердження перерахування коштів за договором позивач надав до суду листа АТ КБ «ПриватБанк», в якому повідомлено про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через підсистему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року, зокрема, і щодо платежу 2107685481 від 13 жовтня 2022 року на суму 15000 грн за договором №1099-1248 здійсненого на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 35).
Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Южного міського суду Одеської області від 17 жовтня 2023 року про витребування доказів, власником банківської картки № НОМЕР_2 , на яку було зараховано 15000 гривень 13 жовтня 2022 року є ОСОБА_1 (а.с. 124).
Згідно з довідкою про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 15 травня 2023 року загальна заборгованості становила 78750 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн, заборгованість за відсотками - 63750 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції оскаржується фактично тільки в розмірі відсотків за користування кредитом, а тому підлягає перегляду тільки в цій частині.
Так, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №1099-1248 від 13 жовтня 2022 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зі ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, на підтвердження перерахування коштів за договором позивач надав довідку про перерахування суми кредиту №1099-1248 від 13 жовтня 2022 року за платежем 2107685481, листа АТ КБ «ПриватБанк», в якому повідомлено про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через підсистему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року, зокрема, і щодо платежу 2107685481 від 13 жовтня 2022 року на суму 15000 грн за договором №1099-1248 здійсненого на платіжну картку № НОМЕР_1 , а також в матеріалах справи наявна інформація, надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Южного міського суду Одеської області від 17 жовтня 2023 року про витребування доказів, про те, що власником банківської картки № НОМЕР_2 , на яку було зараховано 15000 гривень 13 жовтня 2022 року є ОСОБА_1 .
Тобто, позивач зі свого боку виконав умови договору щодо надання позичальникові кредитних коштів. Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення боргу не виконала, у зв'язку з чим права позивача, як кредитора, підлягають захисту.
Згідно з довідкою про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 15 травня 2023 року загальна заборгованості становила 78750 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн, заборгованість за відсотками - 63750 грн.
Пунктом 4.6 договору №1099-1248 визначено, що стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою.
Крім того, згідно з пунктом 4.3 договору №1099-1248 процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою ставкою, та/або зниженою ставкою.
Мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4 договору №1099-1248).
Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, зокрема, посилається на те, що вимоги щодо нарахування є несправедливими і значно перевищують розмір за тілом кредиту.
Апеляційний суд погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.
Колегія суддів стверджує, що дійсно розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.
Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що залежно від строку внесення платежів кредитором застосовувалися відсоткові ставки у розмірі 2,5% або 3% за кожен день користування кредитними коштами, оскільки умовами договору визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється погашення заборгованості. При цьому, умовами договору (п. 4.9) передбачено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1139965 відсотків.
Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків, з огляду на розмір тіла кредиту (15000 грн), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 7500 грн, що не перевищує 50% від тіла кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела в цій частині обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк користування кредитом складає 14 календарних днів з дня надання кредиту, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що у пункті 4.8 договору №1099-1248 чітко роз'яснено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; строк договору є рівним строку кредитування.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, відповідачем за подання апеляційної скарги, з урахуванням часткового оскарження рішення суду першої інстанції, сплачений судовий збір у розмірі 1035,25 грн.
Позов фактично задоволено на 29% від заявленої ціни позову (22500 х 100 : 78750). Тобто, за звернення до суду із позовом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 622,69 грн (2147,2 грн х 29%), а з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги - 735,02 грн (1035,25 х 71%).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 14 грудня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами змінити, зменшивши розмір процентів за користування кредитом з 63750 грн до 7500 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 622,69 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 735,02 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 17 липня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда