Номер провадження: 22-ц/813/3611/25
Справа № 521/10749/22
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
03.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТДВ «Страхова компанія «Кредо»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року у складі судді Громіка Д.Д.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТДВ «Страхова компанія «Кредо», у якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, у розмірі 439121,00 гривень, витрати на оплату оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 4942,37грн., а також судові витрати у розмірі 5383,61грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 грудня 2021 року о 01 год. 15 хв. в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 31, ОСОБА_2 , керуючі транспортним засобом «Меrсеdes» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на перехрестя не надала перевагу в русі автомобілю «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався з правого боку, що призвело до зіткнення транспортних, чим порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Внаслідок зіткнення, автомобіль «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 ,отримав механічні пошкодження. Вина водія ОСОБА_2 у вищевказаному ДТП підтверджується постановою Малиновського районного суду м.Одеса від 24 березня 2022 року у справі №521/900/22, якою відповідача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП та на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно Висновку експерта № 21-7347 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.01.2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 27.12.2021 року становить 569121,00 грн. Цивільна-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № ЕР 202705926 від 03.02.2021 року в ТДВ СК «Кредо». З метою отримання страхового відшкодування, позивач звернувся у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Сума страхового відшкодування згідно Заяви про страхове відшкодування була визначена у розмірі 130000 грн., яка перерахована позивачу в повному обсязі. Отже, сума матеріального збитку складає 569121,00 грн. - 130 000,00 грн. = 439121,00 грн. Відповідач врегулювати спір в позасудовому порядку не погодилась, що у свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Позиція сторін в суді першої інстанції
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у висновку експерта № 21-7347 відсутнє посилання щодо попередження (обізнаності) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також про те, що даний висновок виготовлено для суду. Крім того в порушення п. 5.2 Методики, відповідачка не викликалася на огляд пошкодженого транспортного засобу, огляд проведено без її участі чи участі її представника.
Короткий зміст судових рішень у справі
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 1686 гривень 27 копійок та судовий збір у розмірі 992,40 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що наданий суду висновок експерта № 21-7347 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.01.2021, зроблений на замовлення ОСОБА_1 , суд не може вважати належним та допустимим доказом, зважаючи на те, що даний висновок не містить посилання на те, що експерт при його виконанні повідомлений про кримінальну відповідальність та виконується для суду, тобто складений з порушенням вимог передбачених ч. 5 ст. 106 ЦПК України.
При визначені суми матеріальних збитків понесених позивачем внаслідок ДТП, суд прийняв до уваги висновки вказані у звітах №0041-01-22 від 14.01.2022 та №19799/3002909 від 18.04.2022 зроблених на замовлення ТДВ СК «Кредо». Згідно полісу № ЕР 202705926 від 03.02.2021 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування автомобіля марки «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , страховиком ТДВ СК «Кредо», позивачу частково було відшкодовано завдану шкоду у розмірі 130000 грн., яка перерахована позивачу згідно платіжного доручення № 932576 від 05.02.2022 року в повному обсязі.
Отже, різниця між страховим відшкодуванням (130000,00 грн.), вартістю утилізації (159438,42 грн.) та визначеною матеріальною шкодою завданої власникові транспортного засобу «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 (291124,69 грн.) складає 1686,27 грн. (291124,69 грн.- 159438,42 грн.- 130000,00 грн. =1686,27).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 .
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачки.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково вважав неналежним і недопустимим доказом у справі наданий позивачкою висновок експерта № 21-7347 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.01.2021 року. Натомість, взявши до уваги звіт №0041-01-22 від 14.01.2022р., складеним ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Кредо», де зазначено вартість матеріального збитку, визначеного з використанням витратного підходу, спричиненого власнику автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 06.01.2022 року та якій складає 291124,69 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що даний звіт виготовлявся взагалі без огляду пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , що викликає сумніви в його достовірності.
В судовому засіданні адвокат Панасюк О.М., діючий від імені ОСОБА_2 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.\
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, щодо можливості розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
27 грудня 2021 року о 01 год. 15 хв. в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 31, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Меrсеdes» д.н.з. НОМЕР_3 , при виїзді на перехрестя не надала перевагу в русі автомобілю «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався з правого боку, що призвело до зіткнення транспортних, чим порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Внаслідок зіткнення, автомобіль «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Власником транспортного засобу автомобіля марки «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Вина водія ОСОБА_2 у вищевказаному ДТП підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 24 березня 2022 року у справі № 521/900/22, якою відповідача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно Висновку експерта № 21-7347 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.01.2021 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість колісного транспортного засобу «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , станом до моменту ДТП, яка відбулася 27.12.2021 року, становить 309960,00 грн.
Вартість відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 27.12.2021 року, станом на дату експертного огляду 06.01.2022 року визначається рівною 569121,00 грн.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 27.12.2021 року, становить 309960,00 грн.
Ринкова вартість колісного транспортного засобу «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , станом після ДТП, яка відбулася 27.12.2021 року, станом на дату оцінки визначається рівною 31041,00 грн.
18.04.2023 року на адресу суду надійшли копії матеріалів страхової справи №3002909, а також копії звітів №0041-01-22 від 14.01.2022р. та №19799/3002909 від 18.04.2022р.
Згідно звіту №0041-01-22 від 14.01.2022р., складеним ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Кредо», вартість матеріального збитку, визначеного з використанням витратного підходу, спричиненого власнику автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 06.01.2022 року складає 291124,69 грн.
Згідно звіту №19799/3002909 від 18.04.2022р. складеним директором ТОВ «Южтрансінвест» Г.Г. Литвиненко на замовлення ТДВ СК «Кредо», вартість утилізації пошкодженого КТЗ «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , може скласти 159438,42 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 посилається на те, що невірними є висновки суду першої інстанції про неналежність та недопустимість висновку експерта №21-7347.
Колегія відхиляє посилання апелянта на те, що наданий позивачами висновок експерта є належним доказом на підтвердження визначення вартості пошкодження транспортного засобу.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України ).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Положення статей 76, 102 - 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.14 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до ЦПК України, зокрема, в частині викладення статті 106 цього Кодексу у редакції, яка визначає можливість складання експертного висновку за зверненням учасника справи.
Однак, як вірно було зазначено судом першої інстанції наданий позивачем висновок №21-7347 не містить посилань на те, що його було підготовлено для подання до суду та, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що цивільна-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № ЕР 202705926 від 03.02.2021 року в ТДВ СК «Кредо».
В рамках виплати страхового відшкодування ТДВ СК «Кредо» було замовлено звіти №0041-01-22 від 14.01.2022 та №19799/3002909 від 18.04.2022, з метою оцінки шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно звіту №0041-01-22 від 14.01.2022р., складеним ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Кредо», вартість матеріального збитку, визначеного з використанням витратного підходу, спричиненого власнику автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 06.01.2022 року складає 291124,69 грн.
Згідно звіту №19799/3002909 від 18.04.2022р. складеним директором ТОВ «Южтрансінвест» Г.Г. Литвиненко на замовлення ТДВ СК «Кредо», вартість утилізації пошкодженого КТЗ «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , може скласти 159438,42 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачкою не було спростовано висновки викладені у вказаних звітах, належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування вказаних доказів не надано.
Згідно із частинами другою, пятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р.№ 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада2003р. за № 1074/8395 із змінами (далі Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості-це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості:1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
У висновку про оцінку КТЗ може міститись інформація про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (пункт 8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості, що має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду (товарної вартості), і підлягає встановленню судом. У цьому випадку підлягають з'ясуванню також питання про необхідність фарбування окремих складників КТЗ у разі їх заміни та про те, чи погіршує зовнішній вигляд КТЗ така заміна (підпункт «е» пункту 8.6.2 Методики).
Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992р. N 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).
Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ (пункт 1.4 Методики).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників); відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4 Методики).
Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положення цивільного законодавства свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Згідно полісу № ЕР 202705926 від 03.02.2021 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування автомобіля марки «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , страховиком ТДВ СК «Кредо», позивачу частково було відшкодовано завдану шкоду у розмірі 130000 грн., яка перерахована позивачу згідно платіжного доручення № 932576 від 05.02.2022 року в повному обсязі.
Судом першої інстанції було враховано вказані положення законодавства, та при визначені суми, яка підлягає до відшкодування вірно було враховано дані, які містяться у звітах №0041-01-22 від 14.01.2022 та №19799/3002909 від 18.04.2022, виготовлених на замовлення ТДВ СК «Кредо».
На підставі вказаного, вірними є висновки суду першої інстанції, що частка відповідальності ОСОБА_2 становить різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом страхового відшкодування.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , є безпідставною, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 ,відсутні.
Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 17.07.2025
Головуючий
Судді: