8 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019150190001884, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 травня 2022 року, відносно
ОСОБА_7 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кудряцівка Веселинівського району Миколаївської області, мешкає АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_9 ,
обвинувачений - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_8 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Ухвалено на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, обвинуваченому ОСОБА_7 зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 30.11.2019 р. з 20.00 год. до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 10 990,70 грн.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційного скарги.
Захисник ОСОБА_8 просить вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.05.2022 р. скасувати та закрити кримінальне провадження.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що вирок суду має бути скасований, а кримінальне провадження закрито, у зв'язку з наявністю обставин, передбачених ст. 284 КПК України, а саме недоведеністю стороною обвинувачення суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Зауважує, що у обвинуваченого не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_10 , наявність неприязних відносин між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 нічим не підтверджується, окрім слів ОСОБА_10 . Єдиний свідок, який за 100 м. чув, але не бачив, що хтось, по голосу нібито схожий на ОСОБА_7 говорив «що я ОСОБА_11 ». На думку захисника, показань вказаного свідка не достатньо для ствердження факту неприязних відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . В судовому засіданні, допитані свідки не зазначили, що ОСОБА_10 та обвинувачений конфліктували.
Вважає, що у рішенні суду не спростовано версії обвинуваченого, що він не здійснював пострілу в ОСОБА_12 , при цьому, на підтвердження доведеності його вини, сторона обвинувачення обґрунтовує лише показаннями свідка ОСОБА_10 , який не має міцних соціальних зв'язків та раніше судимий, має прямий мотив - уникнення кримінальної відповідальності за вбивство.
Захисник звертає увагу на те, що вироком від 14.02.2020 р. затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 14.02.2020 р. між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263 КК України, із призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки. В угоді зазначено, що ОСОБА_10 активно сприяв досудовому розслідуванню в кримінальному провадженні № 12019150190001884 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України, та зобов'язується співпрацювати у викритті злочину, вчиненого іншою особою. Предметом злочину є та сама мисливська рушниця, носіння та придбання якої, ставиться в провину ОСОБА_7 . Отже, є всі підстави сумніватись у неупередженості свідка, який сам може бути винний у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 вбивства, і мав для цього знаряддя злочину, яке зберігав вдома, можливий та невстановлений слідством мотив.
Захисник посилається на ряд протиріч в показаннях ОСОБА_10 , зауважує, що окрім показань останнього, єдиним доказом, який має обвинувачення є експертиза від 09.01.2020 р. № 2110. Вказана експертиза більше підтверджує невинуватість ОСОБА_7 , оскільки у висновку вказано, що на руках, лиці та одежі обвинуваченого не знайдено слідів пороху, а знайдені нітрит-іони, які можуть бути, як результатом горіння пороху, так і іншими факторами цигарковий дим, вихлопні гази, тощо.
На думку, сторони захисту, відсутні будь-які переконливі докази того, що ОСОБА_7 стріляв, оскільки на ньому не знайдено слідів пороху, а нітріт-іони з'являються не тільки через горіння пороху, але й в результаті паління цигарок, а обвинувачений палить.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
30.11.2019 р. приблизно о 14.00 год., точного часу не встановлено, ОСОБА_7 прибув до приватного домоволодіння, належного ОСОБА_10 , розташованого за адресою АДРЕСА_2 , де знаходились ОСОБА_10 та його співмешканка ОСОБА_12 . Перебуваючи у вказаній будівлі, під час сумісного довготривалого вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_7 з одного боку, та ОСОБА_10 і ОСОБА_12 - з іншого, виник конфлікт. Перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_7 , який також перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, продовжити вирішення конфлікту на подвір'ї, з використанням наявного у нього обрізу мисливської рушниці, виготовленого способом саморобної переробки двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі ИжБ-36 № НОМЕР_1 1945 р.в. 12 калібру, який передав ОСОБА_7 . Останній, взявши обріз, на пропозицію погодився та, разом із ОСОБА_10 , вийшов з будинку, де залишилась відпочивати ОСОБА_12 .
Під час з'ясування стосунків із ОСОБА_10 , 30.11.2019 р. приблизно о 18.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи на пров. Фонтанному біля приватного домоволодіння № 6 в с. Прибужани Вознесенського району, помітив, як з будинку в їх напрямку рухається ОСОБА_12 . В цей час, у ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклої неприязні до ОСОБА_12 , виник раптовий злочинний умисел, направлений на протиправне умисне заподіяння смерті ОСОБА_12 , реалізуючи який ОСОБА_7 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті ОСОБА_12 , скориставшись переданим йому ОСОБА_10 обрізом рушниці, здійснив з нього один постріл в область тулуба ОСОБА_12 . В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 ОСОБА_12 загинула на місці від гострої крововтрати, яка виникла внаслідок наскрізного вогнепального поранення грудної клітини з пошкодженням правої та лівої легені грудного відділу аорти.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що 30.11.2019 р. приблизно о 18.00 год., більш точного часу не встановлено, він прибув до приватного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 до свого знайомого ОСОБА_10 та його співмешканки ОСОБА_12 . Знаходячись у вказаній будівлі під час сумісного довготривалого вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_10 і ОСОБА_12 - з іншого. Перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_7 , який також перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, продовжити вирішення конфлікту на подвір'ї з використанням наявного у нього обрізу мисливської рушниці, виготовленого способом саморобної переробки двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі ИжБ-36 № НОМЕР_1 1945 року виробництва, 12 калібру, який передав ОСОБА_7 . Останній, взявши обріз, на пропозицію погодився та разом із ОСОБА_10 вийшов з будинку, де залишилась відпочивати ОСОБА_12 . Під час з'ясування стосунків із ОСОБА_10 30.11.2019 р. приблизно о 18.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на провулку Фонтанному біля приватного домоволодіння № 6, с. Прибужани Вознесенського району, помітив як із будинку в їх напрямку рухається ОСОБА_12 . В цей час у ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклої неприязні до ОСОБА_12 , виник раптовий злочинний умисел, направлений на протиправне умисне заподіяння смерті ОСОБА_12 , реалізуючи який, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_12 та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 здійснив постріл з обрізу мисливської рушниці в ОСОБА_12 в область грудної клітини з права, в результаті чого остання померла на місці.
Після цього, ОСОБА_7 продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, усвідомлюючи, що у нього відсутній передбачений законом дозвіл, в цей же день 30.11.2019 р. протягом 6 годин носив в руках бойову нестандартну гладкоствольну вогнепальну зброю - обріз, виготовлений способом саморобної переробки двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі ИжБ-36 № НОМЕР_1 1945 року випуску 12 калібру, в с. Прибужани Вознесенського району, де був затриманий працівниками поліції, а саме 01.12.2019 р.
Дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення, кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як незаконне поводження зі зброєю, тобто придбання, носіння, вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.
Визнаючи ОСОБА_7 невинуватим та, виправдовуючи його, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, вчинене ОСОБА_7 .
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 залишена без задоволення, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 травня 2022 року відносно ОСОБА_7 - залишений без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 січня 2024 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 задоволені частково, ухвала Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року скасована, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника які просили вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу частково, просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений у вироку. В цій частині вирок суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Стосовно доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення та має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій передбачених КПК України.
За змістом ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 р. № 12рп/2011 (справа № 1-31/2011) визнаватися допустимим і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного рішення у справі.
Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції (презумпція невинуватості) та ст. 6 конвенції.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. Європейський суд наголошував на тому, що «суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
З огляду на положення ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», яке повинно випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, окрім іншого, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Обвинувальний вирок ухвалюється тільки за умов, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 115 КК України, передбачено відповідальність за умисне вбивство , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Визначаючи форму вини, якою характеризується позбавлення життя потерпілого, судом необхідно виходити з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дії засудженого, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя; обстановки, яка передувала вчиненню злочину, знаряддя злочину; локалізації тілесних ушкоджень; поведінки засудженого стосовно потерпілого до та після вчинення злочину.
В суді першої інстанції ОСОБА_7 себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнав, пояснив, що він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 розпивали алкоголь. ОСОБА_10 показав обріз. Конфлікту не було, планували постріляти по закинутому будинку. Коли вийшли на двір, почув постріл і побачив ОСОБА_12 на землі. ОСОБА_10 звинуватив його у стрілянині.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 вживав алкоголь, потім він показав обріз, який згодом побачив у руках ОСОБА_7 , вийшли на вулицю, де останній вистрілив.
Визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні умисного вбивства, суд послався й на інші докази, досліджені судом.
Разом з тим, суд першої інстанції не з'ясував обставин наявності чи відсутності у ОСОБА_7 умислу, мотиву та мети вбивства ОСОБА_12 , що є' обов'язковими для вирішення питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій особи.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не відповідає положенням ст. 370 КПК України та підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, оскільки з'ясування вказаних обставин, є істотним та важливим елементом кваліфікації дій обвинуваченого, встановлення його вини та призначення покарання.
Оскільки судом першої інстанції не оцінювались належним чином обставини кримінального провадження та вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України, позбавлений процесуальної можливості дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції та дати їм певну оцінку.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Враховуючи наведені положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, а саме, законності, апеляційний суд позбавлений можливості постановити нове рішення, а тому ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду судом першої інстанції.
З огляду на наведене, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, як така, що містила вимогу про скасування вироку.
У зв'язку зі скасуванням вироку з процесуальних підстав, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України, питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, тощо, апеляційним судом не перевіряються.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального й кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, перевірити доводи сторони захисту викладені в апеляційній скарзі, та, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 410, 415, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 травня 2022 року, відносно ОСОБА_7 , в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3