Справа № 466/11016/24 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В. В.
Провадження № 22-ц/811/376/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
10 липня 2025 року м.Львів
Справа № 466/11016/24
Провадження № 22-ц/811/376/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛЬВІВ», яка підписана представником Маланій Іриною Ярославівною, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова, постановлену у м. Львові 2 грудня 2024 року у складі судді Свірідової В.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»», ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ», про захист прав споживача,-
встановив:
1 листопада 2024 року представник ОСОБА_3 - Нечаєва Н.М. звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»», ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» про захист прав споживачів.
28 листопада 2024 року представник позивача - Нечаєва Н.М. подала до суду заяву про забезпечення позову у виді накладення арешту на кошти ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ», які виражені у національній та іноземній валютах і знаходяться на його рахунках у банках (інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах, у касі) чи в інших осіб, а також на все належне йому майно на загальну суму 1 347 238,81 грн. В обґрунтування заяви посилається на те, що з серпня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 ведеться будівництво багатоквартирного будинку під назвою ЖК «Львівська мрія». 18 червня 2019 року між ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»» та ОСОБА_4 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. 5 грудня 2019 року між ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір переуступки прав. 3 листопада 2021 року підписано договір про внесення змін та заміну сторони до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 вересня 2019 року №1199. Згідно з умовами змін до попереднього договору від 3 листопада 2021 року, усі права та обов'язки за попереднім договором та змін до нього на момент подання позову перейшли до ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ». На підставі цього позивачем подано позовну заяву, в якій вона просить стягнути із ТзОВ «Компанія Управління активами «Оптимум»», ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» на її користь 714 529,03 грн., сплачених в якості забезпечувального платежу за переднім договором купівлі-продажу квартири від 18 червня 2019 року №1199; стягнути відповідачів на її користь 147 079,36 грн. сплачених в якості забезпечувального платежу за договором про внесення змін та заміну сторони від 5 листопада 2021 року до попереднього договору купівлі продажу квартири від 18 червня 2019 року №1199, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача курсову різницю у розмірі 401 778,00 грн., стягнути з ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» курсову різницю у розмірі 83 852,42грн., всього: 1 347 238,81грн. Невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити незворотні негативні наслідки для позивача.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 2 грудня 2024 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на кошти та майно відповідача ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ»в межах заявленої суми позовних вимог (1 347 238,81 грн.), яка була б достатньою для такого стягнення, які виражені в національній валюті і знаходяться на його рахунках в банках чи інших фінансових установах. У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції через свого представника ОСОБА_1 оскаржує ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ». Зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою. Вважає висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову помилковими. Просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що позивачем не надано суду доказів , які підтверджують, що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. Накладення арешту на кошти та майно ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» створює перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності, розрахунку з контрагентами, погашенню боргів перед кредиторами та повернення коштів особам, які мали укладені попередні договори з ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ». Позивач заявила вимогу про солідарне стягнення коштів з відповідачів, однак судом першої інстанції накладено арешт на майно та кошти лише ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У ст. 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову. Одним із таких, зокрема, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це сукупність передбачених законом заходів процесуальних дій, вжитих судом, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову передбачає встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 8 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18 при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, зокрема грошові суми, що є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 3 березня 2023 року у cправі №905/448/22 у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін; водночас суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути із ТзОВ «Компанія Управління активами «Оптимум»», ТзОВ «ЄвроЛьвів» на її користь 714 529,03грн. сплачених в якості забезпечувального платежу за попереднім договором купівлі-продажу квартири 18 червня 2019 року №1199; 147 079,36 грн. сплачених в якості забезпечувального платежу за договором про внесення змін та заміну сторони від 5 листопада 2021 року до попереднього договору купівлі -продажу квартири від 18 червня 2019 року №1199; стягнути солідарно з ТзОВ «Компанія Управління активами «Оптимум»», ТзОВ «ЄвроЛьвів» на її користь курсову різницю у розмірі 401 778 грн.; стягнути з ТзОВ «ЄвроЛьвів» курсову різницю 83 852,42 грн., всього: 1 347 238,81грн.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, з урахуванням змісту позовних вимог, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову не встановлені.
Керуючись: ст.ст.149,150,367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛЬВІВ», яка підписана представником Маланій Іриною Ярославівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 2 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 10 липня 2025 року.
Головуючий -_____________________Т.І.Приколота
Судді:____________Ю.Р. Мікуш ___________Р.В. Савуляк