Справа № 461/2124/25 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/1472/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
16 липня 2025 року м.Львів
Справа № 461/2124/25
Провадження № 22-ц/811/1472/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 7 квітня 2025року у складі судді Юрківа О.Р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
встановив:
17 березня 2025 року ТзОВ «Фінансова Компанія «ПІНГ-ПОНГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить стягнути з відповідача на користь позивач заборгованість за кредитним договором №1453909 від 30 грудня 2019 року в розмірі 34 000 грн. В обґрунтування позову на те, що 30 грудня 2019 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1453909. На підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 10 000 грн. ТзОВ «МІЛОАН» виконало свої обов'язки перед відповідачем у повному обсязі. ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором. 1 квітня 2020 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №01/04. Згідно з умовами договору факторингу №01/04, ТзОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1453909 від 30 грудня 2019 року на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (нова назва ТзОВ «ВІН ФІНАНС»), яким набуто право вимоги до відповідача. 13 грудня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТзОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу №1/4 , у відповідності до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1453909 від 30 грудня 2019 року. Згідно з додатком №1 до договору факторингу сума боргу перед ТзОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 34 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 грн.; заборгованість за відсотками становить 18 000 грн.; заборгованість за комісією становить 1 000 грн.; заборгованість за пенею - 5 000 грн. Вказує, що у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 1453909 від 30 грудня 2019 року, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі №1453909 від 30 грудня 2019 року, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТзОВ «МІЛОАН» до ТзОВ ««Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані йому кошти в строки, передбачені кредитним договором №1453909 від 30 грудня 2019 року. Просить позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 7 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором №1453909 від 30 грудня 2019 року в розмірі 34 000 грн. У решті позову відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що наданий позивачем кредитний договір не містить документів, що вказані в переліку п. 5.1 цього договору. Відсутні будь-які документи, що підтверджують отримання, ознайомлення, згоду та підписання ним (відповідачем) документів згідно п. 5.1 цього договору. У матеріалах справи відсутні підписи сторін на додатку до кредитного договору, а саме: графіку розрахунків. Позивачем не надано доказів проведення ідентифікації відповідача, передбаченої Законом України «Про електронну комерцію». «Платіжне доручення 13153729» не містить інформації, що кошти були надіслані на його ( ОСОБА_1 ) банківський рахунок. Вважає, що платіжне доручення не є первинними бухгалтерськими документом. Кредитний договір не підписаний жодною зі сторін. Вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ні позивач не набули прав вимоги за кредитними зобов'язаннями через відсутність в договорах факторингу істотних доказів про передачу таких прав та додатків, що підтверджують передачу портфеля кредитних договір, зокрема кредитного договору №1453909.
20 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. У цьому відзиві заявник посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 30 грудня 2019 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1453909 та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 10 000 грн.
ТзОВ «МІЛОАН» виконало свої обов'язки перед відповідачем у повному обсязі.
ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов'язання та допустив заборгованість за кредитним договором.
1 квітня 2020 року. між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №01/04.
Згідно умов цього договору ТзОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 1453909 від 30 грудня 2019 року на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантів» (нова назва ТзОВ «ВІН ФІНАНС»), а ТзОВ «Фінансова компанція «Довіра та Гарантів» набуло права вимоги до відповідача.
13 грудня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантів» та «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу №1/4 , у відповідності до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, останнім набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 1453909 від 30 грудня 2019 року.
Згідно з додатком №1 до договору факторингу сума боргу перед ТзОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» становить 34 000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.; заборгованість за відсотками -18 000 грн.; заборгованість за комісією - 1000 грн.; заборгованість за пенею - 5 000 грн.
2 листопада 2024 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від ТзОВ «МІЛОАН» до ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у якому зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.
Оскаржване рішення мотивовано наступним.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 цього Кодексу первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно із ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов''язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 цього Кодексу встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Будь-який вид договору, що укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Встановлено, що 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТзОВ «МІЛОАН» (https://miloan.ua/, подав заявку на отримання кредиту № 1453909. Ця заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
ТзОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 102701272 від 3 липня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті вдповідача на сайті: https://miloan.ua/. Канал залучення: google / https://www.google.com/ / organic. IP-адреса з якої подано заяву: 37.73.33.140.
На підтвердження цих обставин позивач долучив до позовної заяви: анкету - заяву на кредит №1453909 від 30 грудня 2019 року; кредитний договір (індивідуальної частини) №1453909 від 30 грудня 2019 року; графік розрахунків; відомості про щоденні нарахування та погашення; платіжні інструкції; договір факторингу №01/04 від 1 квітня 2020 року, укладений між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»; договір факторингу №01/04 від 13 грудня 2021 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТзОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ»; додаток №1 до договору факторингу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид Електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1056-1 цього Кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивачем надано докази на підтвердження заявлених позовних вимог, які не спростовані відповідачем, зокрема, не надано свого розрахунку по кредитному договору.
Встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та допустив заборгованість за кредитним договором.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскарженого рішення не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 7 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 16 липня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк