Справа № 127/19317/25
Провадження №11-сс/801/555/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінтранс» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024020000000175 від 21 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2025 року задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Вінницькій області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке на праві приватної власності належить ТОВ «Медінтранс» (код за ЄДРПОУ 31793192, м. Київ) та використовується підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Накладено арешт на комплекс будівель промисловості (будівля цеху, загальною площею 2603,2 м2 та склад № 7, Є1, загальною площею 548,1 м2), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, які на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінтранс» (далі - ТОВ «Медінтранс»), код за ЄДРПОУ 31793192, та використовуються ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , шляхом заборони їх відчуження власником або іншими особами, у кримінальному провадженні № 12024020000000175 від 21 лютого 2024 року.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що:
слідчим доведено необхідність накладення арешту та обґрунтовано правову підставу його застосування (збереження предмету кримінального правопорушення);
невжиття заходів забезпечення кримінального провадження може перешкодити кримінальному провадженню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах власника майна ТОВ «Медінтранс» просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання детектива.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала слідчого судді є незаконною, винесеною з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
слідчим суддею не наведено переконливих підстав для арешту майна, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Медінтранс», тобто юридичній особі, яка не є стороною у кримінальному провадженні.
матеріали кримінального провадження не містять доказів, що комплекс будівель, який належить ТОВ «Медінтранс», є предметом, знаряддям або засобом вчинення злочину, чи підлягає конфіскації;
арешт накладено на майно юридичної особи, яка не є підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальному провадженні;
не доведено жодних ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, які б виправдовували арешт - відсутні обставини, що вказують на загрозу втрати, знищення або відчуження майна.
відсутні докази причетності ТОВ «Медінтранс» до вчинення кримінального правопорушення, що виключає можливість конфіскації майна;
арештоване майно використовується у господарській діяльності, є необхідним для функціонування підприємства, а тому арешт є надмірним, необґрунтованим і непропорційним втручанням у право власності, що порушує ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ та ст. 41 Конституції України.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, указав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді відповідає.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, у тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. При цьому завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 170 та ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 цього кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Указаним обставинам слідчим суддею надано належну оцінку та обраний захід накладення арешту на майно відповідає заходам забезпечення кримінального провадження на цьому етапі.
З матеріалів судового провадження слідує, що 21 лютого 2024 року Підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020000000175 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння бюджетними коштами під час закупівлі двоярусних армійських ліжок у ТОВ «КМГ Груп» за прямим договором за завищеною ціною, чим спричинено шкоду Державному бюджету України в особі КЕВ м. Вінниця в розмірі 2 746 660 грн без ПДВ.
Зібраними у ході досудового розслідування доказами установлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи разом із іншими співучасниками, реалізували злочинний умисел, спрямований на привласнення бюджетних коштів шляхом укладання договору купівлі-продажу № 5478 від 16 березня 2023 року із ТОВ «КМГ Груп» на постачання ліжок армійських за завищеною вартістю, з використанням підроблених документів щодо технічних умов та фіктивного моніторингу цін.
У ході досудового розслідування також встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , окрім своєї участі в діяльності ТОВ «КМГ Груп» та ТОВ «Лофт Індастрі Україна», мають прямий вплив на діяльність ТОВ «Медінтранс» (код ЄДРПОУ 31793192), яке є їх спільною власністю, а саме володіють рівними частками в статутному капіталі та обіймають відповідні керівні посади.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві приватної власності ТОВ «Медінтранс» належить комплекс будівель промисловості (будівля цеху загальною площею 2603,2 м2 та склад № 7, Є1 площею 548,1 м2), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19.
Ураховуючи, що у кримінальному провадженні № 12024020000000175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане майно, яке належить ТОВ «Медінтранс», має безпосереднє відношення до обставин вчинення злочину, може бути використане як доказ, підлягає можливій конфіскації як вид покарання, а також з метою унеможливлення його подальшого відчуження на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, наявні усі підстави для задоволення клопотання детектива про накладення арешту на вказане майно.
Чинним КПК України установлено, що майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке детектив просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива, оскільки у цьому кримінальному провадженні є усі підстави вважати, що дане майно, є речовим доказом.
Доводи апеляційної скарги про те, що арешт накладено на майно юридичної особи, яка не є підозрюваною або обвинуваченою у кримінальному провадженні, не є безумовною підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання представника заявника на те, що арештоване майно - комплекс будівель, яке нібито не є предметом, знаряддям або засобом вчинення злочину, також не спростовує правомірність накладеного арешту. Адже на стадії досудового розслідування питання правового статусу майна (як речового доказу чи предмета конфіскації) може бути остаточно з'ясовано лише після завершення комплексу слідчих дій. У свою чергу, саме накладення арешту на вказане майно забезпечує можливість збереження такого майна до моменту прийняття остаточного процесуального рішення у справі.
Безпідставними є й доводи скаржника про відсутність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, оскільки заявник не надав доказів, які б виключали можливість відчуження, знищення чи перетворення майна у спосіб, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження. Водночас ризики, передбачені законом, можуть оцінюватися слідчим суддею з огляду на характер майна, обставини кримінального правопорушення та інші релевантні чинники, і не потребують обов'язкової наявності прямих доказів наміру його знищити чи відчужити.
Також необґрунтованими є посилання скаржника на порушення права власності у контексті ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ та ст. 41 Конституції України, оскільки обраний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим і має на меті досягнення легітимної цілі - забезпечення належного ходу розслідування. При цьому, його пропорційність та співмірність підтверджується необхідністю недопущення втрати потенційних речових доказів або інших ускладнень у розслідуванні.
У випадку, якщо у подальшому, в межах досудового розслідування не буде підтверджено зв'язку між арештованим майном і предметом кримінального правопорушення, ТОВ «Медінтранс» не позбавлене права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування арешту майна.
Інші доводи апеляційної скарги про відсутність правової підстави для накладення арешту на майно, є безпідставними та спростовуються змістом клопотання про арешт майна, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а також дослідженими під час апеляційного розгляду матеріалами судового та кримінального провадження.
Отже, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а доводи апеляційної скарги викладених у ній висновків не спростовують.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її зміни чи скасування, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Медінтранс» - адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ТОВ «Медінтранс» залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4