Справа № 126/1154/25
Провадження № 22-ц/801/1669/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.
Доповідач:Береговий О. Ю.
17 липня 2025 рокуСправа № 126/1154/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,
учасники справи:
заявник (боржник): ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження: Державний виконавець Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мазур Світлани Миколаївни, заінтересована особа: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії органу примусового виконання рішень за апеляційною скаргою апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Мазур Світлани Миколаївни на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 05 червня 2025 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Губка В.І.,
встановив:
В травні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Мазур Світлана Миколаївна звернулась до суду із вказаною скаргою.
Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області у справі № 126/2444/14-ц від 18 липня 2014 року постановлено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Головним державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А.Максютою 03 січня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої з лютого 2024 року зі скаржника стягується сума аліментів та сума заборгованості, тобто 50% заробітної плати, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 30 квітня 2025 року.
13 травня 2025 року постановою Головного державного виконавця Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Максютою А.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 126/2444/14-ц від 22 січня 2015 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку, щомісячно, але не меншу 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, постановлено: описати та накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1520481600:01:001:0467, що належить ОСОБА_1 .
Скаржник вважає вказану постанову неправомірною і такою, що порушує його права чи свободи, оскільки жодних підстав для винесення постанови про опис та арешт належної йому земельної ділянки немає. Він офіційно працевлаштований, не ухиляється від сплати аліментів, з нього щомісячно стягується сума аліментів та сума заборгованості, в розмірі 50% заробітної плати, заборгованість по аліментах утворилася не з його вини, так як постанова про відкриття виконавчого провадження № 73710074 на підставі виконавчого листа № 126/2444/14-ц від 22 січня 2015 року була винесена Головним державним виконавцем Бершадського ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) 03 січня 2024 року. Оцінка описаної та арештованої земельної ділянки для визначення її вартості та співставлення з розміром суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів не проводилася, а тому її вартість невідома, що порушує принцип застосування ч.3 ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження".
Також скаржник має, ще одну дитину-дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої також необхідні кошти, так як дитина часто хворіє, а арешт майна позбавить його можливості додаткового заробітку у випадку необхідності продажу земельної ділянки, оскільки після проходження військової служби він має проблеми зі здоров'ям, інших доходів крім заробітної плати та орендної плати за користування земельною ділянкою немає.
За таких обставин просив визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Максюти А.В. під час прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 73710074 та скасувати постанову від 13 травня 2025 року Головного державного виконавця Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Максюти А.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №73710074.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05 червня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії органу примусового виконання рішень відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мазур Світлана Миколаївна подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила суд скасувати ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 05 червня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою скасувати постанову від 13 травня 2025 року Головного державного виконавця Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Максюти А.В.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи №126/2444/14 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Поряд з цим про наявність рішення у вищезазначеній справі він дізнався лише в 2024 році після пред'явлення позивачкою виконавчого листа до виконання. Покликається на те, що протягом 10 років від моменту розірвання шлюбу і до часу відкриття виконавчого провадження ним надавались кошти на утримання дитини добровільно, однак квитанції щодо підтвердження пересилання коштів не збереглись. Вважає, що матеріалами справи не доведено факт ухилення від сплати аліментів. Крім того вважає, що вказана заборгованість утворилась не з його вини, оскільки виконавчий лист від 22 січня 2015 року не пред'являвся до виконання до 2024 року.
07 липня 2025 року Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило аргументи заявника викладені в ній вказавши, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні поданої скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення викладені в відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.
Судом достовірно встановлено, що в Бершадському відділі державної виконавчої служби Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження №73710074 по виконанню виконавчого листа №126/2444/14-ц від 22 січня 2015 року виданого Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 липня 2014 року і до досягнення повноліття.
Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 03 січня 2024 року старшим державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А.Максютою
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 73710074 за період з 08 липня 2014 року по 30 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 30.04.2025 складає 191910,28 грн.
13 травня 2025 року Головним державним виконавцем Бершадського ВДВС у Гайсинському районі винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника по виконавчому провадженню №73710074, а саме земельної ділянки кадастровий номер: 0520481600:01:001:0467, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Бершадський район, Джулинська сільська рада та належить на праві власності ОСОБА_1 та надіслано сторонам.
Також, 13 травня 2025 року головним державним виконавцем керуючись п.2 ч.3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, де ТОВ "НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА." призначено експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №126/2444/14-ц від 22 січня 2015 року, виданого Бершадським районним судом Вінницької області та 14 травня 2025 року надіслано до ТОВ "НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА." задля визначення ринкової вартості (оцінки) земельної ділянки площею 2.0000 (га,) кадастровий номер 0520481600:01:001:0467, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, місцезнаходження: Вінницька область, Бершадський район, Джулинська сільська рада.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, необхідно розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (часина третя статті 451 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Ч.1 ст. 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
За змістом ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Встановивши, що ОСОБА_1 не було надано жодних підтверджуючих документів про сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 з 08 липня 2014 року по 31 січня 2024 року та станом на 30 квітня 2025 року у скаржника була наявна заборгованість у розмірі 191910,28 грн., тобто сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищував суму платежів за три місяці, а державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень та прийняв постанову від 13 травня 2025 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №73710074, місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання рішень.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявник не ухилявся від сплати аліментів, спростовуються висновками суду про відсутність доказів сплати заявником аліментів у спірний період.
Покликання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи №126/2444/14 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, не знав про прийняте рішення у справі, а також пред'явлення виконавчого листа від 22 січня 2015 року через значний проміжок часу, є неспроможними та не підтверджують факту порушення державним виконавцем наданих йому повноважень, зокрема, щодо прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 травня 2025 року у ВП № 73710074.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України і її слід залишити без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мазур Світлани Миколаївни залишити без задоволення.
Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.В. Ковальчук
Т.М. Шемета