Справа № 740/1954/25
Провадження № 2/740/1152/25
17 липня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, в складі головуючої судді Гагаріної Т.О., при секретарі судового засідання Мартиненко Ю.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представинк Драган Ю.А. звернулася в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) з позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №4056672 в розмірі 49 120 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за вказаним договором позивачем набуто право вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до укладеного з попереднім кредитором Договору факторингу. Однак, відповідач в порушення умов даних договорів свої боргові зобов'язання не виконала. У зв'язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаних вище сум заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
14.05.2025 від представника відповідача адвоката Баранової Н.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому позов не визнала. Згідно наданого відзиву представника відповідача заперечує факт укладення кредитного договору №4056672 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за вказаним кредитним договором. Відповідач зазначає, що 15.10.2023 вона не зверталась до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» із заявою про надання кредиту, не надавала своїх банківських реквізитів для переказу кредитних коштів, не підписувала договір про споживчий кредит, а стала жертвою шахраїв. Так, ОСОБА_1 дійсно є клієнткою АТ КБ «ПриватБанк». ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 21 год на її мобільний номер надійшов дзвінок з невідомого номера. Невідома жінка назвалася працівницею телефонної компанії «Лайфселл», звернулася до ОСОБА_1 по імені та по батькові та задала кілька питань стосовно якості мобільного зв'язку під час військового стану. При цьому працівниця телефонної компанії «Лайфселл» не запитувала у ОСОБА_1 про банківські картки, їх логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/ CVC2, строк дії, номер картки тощо і вона такої інформації нікому не надавала. 15.10.2023 ОСОБА_1 не змогла увійти у мобільний додаток Приват24 зі свого телефону. Перевіривши банківську картку у терміналі АТ «КБ «ПриватБанк», відповідач побачила, що з її картки «Універсальна» зняті всі кошти. Оскільки 15.10.2023 був вихідним днем, то 16.10.2023 відповідач звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» та отримала виписку по своєму рахунку, яка підтвердила списання її коштів. У зв'язку з шахрайськими діями 16.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до ВП №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП Чернігівської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За результатами розгляду заяви було відкрито кримінальне провадження №12023270350000498, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч4 ст.190 КК України, та у якому відповідач визнана потерпілою. Досудове розслідування за цим кримінальним провадженням триває до теперішнього часу. Крім того, зазначає, що відповідачу неправомірно нараховані проценти за спірним кредитним договором, оскільки вона є військовослужбовцем,а тому має право на списання відсотків згідно ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У задоволенні позову просила відмовити.
Згідно наданих представником позивача додаткових пояснень у справі вбачається, що підписання кредитного договору здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на мобільний номер телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор - отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер - для підписання кредитного договору чи електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення - акцепту. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов'язаний ввести на веб-сторінці. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. Позичальник добровільно за допомогою інтернет мережі перейшла на офіційний сайт Товариства - обрала для себе на вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, які відомі тільки їй, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Тобто волевиявлення відповідачки було вільним. Відразу після вчинення реєстраційних дій відповідачкою Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, яку позичальник визначила самостійно та зазначили її номер. Таким чином, факт укладення кредитного договору є доведеним. Відповідач мала право в односторонньому порядку відмовитись від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, але не скористалась цим правом. Звернув увагу на те, що з наданого витягу з ЄРДР не вбачається звернення, щодо здійснення шахрайських дій відносно оформлення кредитного договору №4056672 від 15.10.2023, а тільки заява про зняття невідомою особою коштів з картки банку.
Щодо нарахованої заборгованості військовослужбовцям, зазначає, що для припиненя нарахування відсотків відповідач зобов'язана була повідомити первісного кредитора про свій статус та надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами на підставі умов укладеного договору і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків. Вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взітих на себе зобов'язань.
09.06.2025 від представника відповідача адвоката Баранової Н.В. надійшли додаткові пояснення у справі в яких зазначає, що витяг з ЄРДР є належним доказом, який підтверджує відкриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення шахрайських дій, що також підтверджується ухвалами слідчих суддів, тексти яких просить суд оглянути в ЄДРСР. З посиланням на правові висновки, викладені у постанові ВС від 26.12.2018 у справі №522/12270/15 зазначає, що відповідач має право на те щоб їй не нараховувалися відсотки відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
16.06.2025 від представника відповідача адвоката Баранової Н.В. надійшло клопотання про доручення доказів: відповіді слідчого СВ ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.06.2025.
Ухвалою суду 11.06.2025 витребувано у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію про рахунки відповідача, які би підтвердили надходження коштів на картковий рахунок відповідача, зазначений у договорі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.ст.3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.ст3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 15.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4056672, який підписаний електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Згідно договору, товариство надає клієнту кредит строком на 360 днів у розмірі 8000,00 грн. Згідно з п.1.4 Договору, стандартна процента ставка становить 2 % в день та застосовується: у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01 %. Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у якому вона підтвердила отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с. 5-18).
Пунктом 1.5.1 Договору визначена орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 32 643,25 % річних.
Згідно п. 1.6.1 орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 65 600 грн.
Відповідно до п.2.1 Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .
Додатком № 1 до договору є Таблиця загальної вартості кредиту для клієнта, згідно з якою (в оновленій редакції) загальна вартість кредиту складає 65 600 грн (а.с. 18).
Договір, додаток №1 до договору, паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом (Е688).
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.07.2024 на латіжну картку клієнта було успішно перераховано кошти 15.10.2023 01:16:07 на суму 8000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.гф - 296542855, призначення платежу 8000 грн на карту НОМЕР_2 (а.с.19).
На виконання ухвали суду від 11.06.2025 про витребування доказів, надана наступна інформація АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Надано виписку з карткового рахунку про рух коштів з карти № НОМЕР_3 за період 15.10.2023 по 15.11.2023, яка містить зарахування 8000 грн.
27.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №27062024, у відповідності до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає такі вимоги до боржників (а.с.20-23).
Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49 120 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 41 120 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.23).
У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до положень ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до п. п.5.1.3. кредитного договору №4056672 Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Згідно п.1.3 договору факторингу № 27062024 клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором Фактру, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення про заміну кредитора в особистому кабінеті божника, та/або відправлення текстового повідомлення на зазначені в анкеті боржника телефонний номер або електронну пошту.
Разом з тим, позивачем на підтвердження виконання ним вимог ст.ст.516, 517 ЦК України щодо повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги за кредитним договором №4056672 від 15.10.2023 суду не надано.
Відтак, позивачем не надано суду доказів того, що боржника (відповідача) було поінформовано про відступлення права вимоги до нього.
Разом з цим, тлумачення ст.516, ч.2 ст.517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, де зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним., а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17, які суд враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.
Крім цього, на переконання суду, доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач не надав по кредитному договору №30696-10/2023 від 23.10.2023.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах: від 30.11.2022 у справі №214/6975/15-ц; від 25.11.2022 у справі №1512/2-214/11; від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 01.08.2022 у справі №369/11694/15-ц; від 06.07.2022 у справі №128/2269/20; від 01.06.2022 у справі №172/35/16-ц; від 31.05.2022 у справі №194/329/15-ц; від 25.05.2022 у справі №219/7527/16; від 25.05.2022 у справі №645/59/16-ц; від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18; від 09.02.2022 у справі №161/5648/20; від 02.02.2022 у справі №205/7751/16-ц, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, оскільки є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.
Суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, є неналежними доказами наявності боргу за кредитним договором №4056672 у розмірі 49 120 грн, оскільки не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Зазначені висновку суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03.07.2017 у справі №342/180/17 та позицією Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17.
Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості лише констатує суму заборгованості, визначену первісним кредитором і вказує на відсутність будь-яких нарахувань з моменту укладення договору факторингу позивачем.
Враховуючи те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом кредитного договору відповідачем, відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частинами першою-третьою ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Також судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного позов задоволенню не підлягає.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
ухвалив:
у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Т.О.Гагаріна