Справа № 736/704/25
Номер провадження 2-а/736/18/25
17 липня 2025 року м. Корюківка
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Пархомчук Т.В.,
за участі секретаря - Петренко О.О.,
представника позивача - Дяченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 і просив визнати протиправною та скасувати постанову № 95 від 25.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесену відносно ОСОБА_1 . Також позивач просить стягнути за рахунок відповідача судові витрати.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що повістку про виклик до ТЦК та СП для уточнення даних за місцем проживання не отримував, і доказів її направлення справа про адміністративне правопорушення не містить, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, позивач вважає протиправним притягнення його до адміністративної відповідальності та просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до статей 268, 269, 286 КАС України. Цією ухвалою надано відповідачу триденний термін для подачі відзиву на позовну заяву.
Від ІНФОРМАЦІЯ_2 10.02.2025 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення є законною та не підлягає скасуванню. Відповідач вказує, що в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не з'явився за повісткою про виклик для уточнення облікових даних та не навів поважних причин для цього. З огляду на наведене, відповідач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною та не підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, у відзиві просив справу розглядати без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши додані до позовної заяви документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.02.2024 майором ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 95 від 14.02.2025, відповідно до якого 14.02.2025 о 10 год. 15 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом ТЦК та СП за повісткою № НОМЕР_1 від 29.11.2024 з датою прибуття до 1 відділу на 09:00 03.12.2024, яка була сформована через ЄДРВП та Р та направлена за адресою проживання, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії воєнного стану.
До протоколу № 95 від 14.02.2025 додано копію паспорту та коду, роздруківка з ЄДРПВІР, копія повістки № 1522275 на 03.12.2024, копія службового повідомлення.
В протоколі зазначено, що громадянину ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 25.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 1. Під цим записом в протоколі стоїть власноручний підпис ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду протоколу № 95 від 14.02.2025 ТВО начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 25 лютого 2025 року було винесено постанову № 95, відповідно до якої громадянин ОСОБА_1 , 1972 року народження, винний у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає адміністративній відповідальності, передбаченій ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення військовозобов'язаним абз. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період (воєнний стан, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 (зі змінами), затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ та абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), а саме: не прибув за викликом до ТЦК та СП за повісткою № НОМЕР_1 від 29.11.2024 з датою прибуття до 1 відділу на 09:00 03.12.2024, яка була сформована через ЄДРВП та Р та направлена за адресою проживання, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії воєнного стану. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність не виявлено. Майнової шкоди не заподіяно.
Цією постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Постанова № 95 була направлена ОСОБА_1 почтовим зв'язком 27.02.2025, однак, як свідчать матеріали справи повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності № 95 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 було складено повістку № 1522275 від 29.11.2024, відповідно до якої позивачу належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Мена) за адресою АДРЕСА_1 , 03.12.2024 о 09:00.
АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 лист № 73 від 25.02.2025 по уточненню облікових даних ОСОБА_1 , 1972 року народження, для подання документів на бронювання.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже ця норма є бланкетною та відсилає до законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У частині 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами..
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Водночас матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містять жодного доказу того, що позивачу було вручено повістку № 1522275 від 29.11.2024 особисто під підпис, або доказів вручення такої повістки поштовим зв'язком, також матеріали справи не містять доказів і направлення позивачу такої повістки.
Натомість з метою встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення суб'єкт, який наділений правом притягнення до адміністративної відповідальності повинен мати достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
Протокол про адміністративне правопорушення та постанова № 95 не містять жодного посилання на доказ, який би свідчив про отримання позивачем повістки про виклик до суду чи про її направлення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає критерію доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, так як посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснено належний збір доказової бази.
Суд звертає увагу на те, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи те, що постанова про накладення адміністративного стягнення містить в собі недоліки, що свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про протиправність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 95 від 14.02.2025 та про необхідність її скасування.
Водночас суд зауважує, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позивач в позовній заяві не просить суд закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне скористатись наданим йому правом вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та вирішити питання про закриття провадження в справі.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 268, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 25 лютого 2025 року № 95 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено штраф в розмірі 17000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення № 95 стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 17.07.2025.
Суддя Т.В.Пархомчук