Єдиний унікальний номер 728/1601/23
Номер провадження 2/728/11/25
17 липня 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретарів судового засідання - Петренко О.Г., Кулик Л.І.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Андрєйченка А.О.
відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Ковалюха В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Бахмацька державна нотаріальна контора про визнання угоди недійсною та визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння,-
22.06.2023 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач-2), ОСОБА_4 (далі - Відповідачка-3), третя особа - Бахмацька державна нотаріальна контора (далі - Третя особа) про визнання угоди недійсною та визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння.
Позовна заява була передана на розгляд судді Роздайбіді О.В., якою відповідно до ухвали від 01.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.08.2023.
У ході підготовчого провадження згідно з ухвалою від 17.10.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Після усунення недоліків, згідно з ухвалою від 02.11.2023 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Також, у ході підготовчого провадження відповідно до ухвали суду від 30.11.2023 у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі; відповідно до ухвали від 11.04.2024 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 02.05.2024; відповідно до ухвали від 02.05.2024 призначено комісійну судову почеркознавчу експертизу і провадження у справі зупинено; ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.09.2024 вищевказана ухвала суду від 02.05.2024 про призначення комісійної судової почеркознавчої експертизи була скасована і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції; згідно з ухвалою від 26.09.2024 провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 30.10.2024; 08.01.2025 підготовче провадження у справі було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 05.02.2025; згідно з ухвалою від 05.02.2025 розгляд справи відкладений до 03.03.2025.
На підставі розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №19 від 24.02.2025, у зв'язку із відрядженням судді Роздайбіди О.В. до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, відповідно до п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл судової справи №728/1601/23 та передано вказану справу на розгляд судді Лободі Н.В.
Позов, з урахуванням збільшення позовних вимог, мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина Позивача та мати Відповідачів - ОСОБА_5 , з якою Позивачем у період шлюбу було придбано нерухомість в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 . Позивач вирішив відмовитись від своєї частини спадщини на користь Відповідачів. У нотаріальній конторі він фактично знаходився у коридорі, до нотаріуса у кабінет не заходив, діти винесли йому на підпис документ та пояснили, що це заява про відмову від частки у спадщині, яку Позивач підписав. Документи на будинок Відповідачі забрали собі, він довіряв дітям, нічого не підозрюючи продовжував проживати у будинку і згодом запросив до себе проживати ОСОБА_6 та мав намір з нею одружитися. Однак, коли про це дізналися Відповідачі, то приблизно у 2009-2010 роках почали негативно ставитись до ОСОБА_6 , заперечували її право на проживання у будинку, вказавши, що весь дім належить їм. Даний факт занепокоїв та насторожив Позивача, однак він, будучи упевненим у тому, що є власником 1/2 частини будинку, від якої не відмовлявся, проконсультувавшись з юристом, заспокоївся, однак після цього він та ОСОБА_6 переїхали проживати в с.Стрільники. При цьому, Позивач продовжував доглядати за будинком в м.Бахмач, проводив роботи по газифікації, водопостачанню, оплачував комунальні послуги. Про те, що він не має жодних прав на будинок Позивач дізнався наприкінці квітня 2023 року, коли в черговий раз навідався до будинку та зустрів там Відповідача ОСОБА_3 , який у категоричній формі заборонив йому приходити у будинок, заявивши, що його майна у будинку не має. Після цього, Позивач з приводу роз'яснення даного питання звернувся до нотаріальної контори та до Відповідачів, однак жодних правовстановлюючих документів стосовно себе від них не отримав і за захистом свої прав звернувся до суду з даним позовом. У ході розгляду справи, з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 . Позивачу стало відомо, що на підставі його заяви про відмову від частини спадщини та від належної йому 1/2 частини будинку з надвірними будівлями та спорудами, яка є сфальсифікована, Відповідачі у рівних частинах, по 1/3 кожен, набули право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , про що вказує свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.03.2003 №711. У зв'язку з вищевказаними обставинами, Позивач просить суд визнати недійним правочин його відмови від належної йому 1/2 частини спільного з ОСОБА_5 будинку, повернувши сторони до попереднього стану, шляхом скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2003, зареєстрованого в державному реєстрі за №711 та визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку та надвірних будівель, що розташовані в АДРЕСА_2 .
Згідно з ухвалою від 24.02.2025 дана справа була прийнята до провадження суддею Лободою Н.В. та призначено підготовче засідання на 19.03.2025.
19.03.2025 підготовче засідання було відкладено до 17.04.2025 у зв'язку із задоволенням клопотання представника Відповідача ОСОБА_3 - адвоката Ковалюха В.М. про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість з'явитися до суду.
17.04.2025 підготовче засідання було відкладено до 01.05.2025 у зв'язку з наданням Позивачу можливості укласти угоду з іншим адвокатом, оскільки його правовідносини з адвокатом Філіповим А.М., який приймав участь у справі, припинилися.
01.05.2025 підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 20.05.2025.
20.05.2025 розгляд справи був відкладений до 24.06.2025 для надання сторонам можливості врегулювати спір у позасудовому порядку.
24.06.2025 розгляд справи був відкладений до 10.07.2025 за клопотанням Відповідачки ОСОБА_4 для надання їй можливості скористатись правничою допомогою.
10.07.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у порядку абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 17.07.2025.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Окрім того, представник Позивача додатково пояснив, що Позивач після смерті своєї дружини ОСОБА_5 почав спільно проживати у спірному будинку з ОСОБА_6 , з якою хотів зареєструвати шлюб, однак Відповідачі дізналися про це і почали погано ставитись до ОСОБА_6 , у зв'язку з чим він та ОСОБА_6 з м.Бахмач переїхали жити в с.Стрільники. У квітні 2023 року Позивач навідався до свого будинку в м.Бахмач, однак Відповідач ОСОБА_3 не впустив його та повідомив, що він не має на будинок жодних прав. Саме тоді Позивачу стало відомо, що свідоцтво про право на спадщину у виді всього будинку видане на ім'я Відповідачів. У нотаріальній конторі він дізнався про те, що ніби-то, написав відмову від прав на будинок на користь Відповідачів, однак виходячи із висновку експерта підпис у заяві про відмову належить не Позивачу. Просив позов задовольнити та стягнути з Відповідачів понесені Позивачем судові витрати.
Відповідач-1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що Позивач є його батьком і після смерті матері він добровільно відмовився від своєї частини будинку на користь нього та Відповідачів 2, 3. При цьому, ініціатором відмови був сам Позивач; він сам все підписував. У них всіх були нормальні стосунки, вони піклувалися про батька, возили його на лікування. Відповідач-1 запевнив, що особисто не був присутній у нотаріуса при оформленні спадщини після смерті матері, він надав довіреність для оформлення спадкових прав Відповідачці-3. На даний час у спірному будинку ніхто не проживає. Відповідач-2 доглядає за будинком. Вимоги Позивача вважає такими, що не підлягають задоволенню; відзиву на позов не подав.
Відповідач-2 ОСОБА_3 та його представник адвокат Ковалюх В.М. у судовому засіданні позов не визнали, підтримали доводи поданого на позов відзиву, які зводяться до того, що обставини, які викладені у позовній заяві щодо порушення закону при підписанні Позивачем заяви про відмову у нотаріуса нічим не підтверджені. До того ж, у позовній заяві вказано, що десь в 2009-2010 роках всі троє дітей почали говорити, що весь дім належить їм, тобто про можливе порушення своїх прав Позивач дізнався 14 років тому, що свідчить про пропуск ним строку позовної давності, який Відповідач-2 та його представник просять застосувати та відмовити у позові.
Окрім того, Відповідач-2 у судовому засіданні пояснив, що через короткий термін після смерті матері батько зібрав його та Відповідачів 1, 3 та повідомив, що має намір співмешкати з ОСОБА_6 і запропонував оформити права на будинок на трьох Відповідачів. Позивач особисто був у нотаріальній конторі. Про те, що він не є власником будинку знав з самого початку своєї відмови від належної йому частини і просив не говорити про це ОСОБА_6 . Однак, коли ОСОБА_6 дізналася про те, що батько не власник будинку, то почала влаштовувати скандали і поїхала жити до себе в село. Після цього у батька з'явилася інша жінка, з якою він прожив 9 років і жодних проблем з будинком не виникало. Однак, коли дана жінка пішла від батька, то він знову повернувся до ОСОБА_6 і знову почало підніматися питання про права на будинок. Відповідач-2 запевнив, що ніхто Позивача з будинку не виганяв, він сам поїхав до ОСОБА_6 в с.Стрільники. Відповідач-2 наглядав за будинком, ремонтував його, у 2002 році був проведений газ.
У відповіді на відзив Відповідача-2 Позивач просив відхилити даний відзив, який сформований як «негативний доказ».
Відповідачка-3 ОСОБА_4 у судовому засіданні позов також не визнала та пояснила, що після смерті матері батько зібрав її та Відповідачів 1, 2 та повідомив, що має намір одружитися, однак, щоб нова дружина не претендувала на його майно запропонував переоформити право власності на будинок на всіх Відповідачів. Він сам ініціював дане переоформлення. При цьому, нотаріус все роз'яснила Позивачу, він їй говорив, що бажає, щоб будинок належав його дітям, розумів, що відмовляється від своїх прав на будинок. Окрім того, Відповідачка-3 пояснила, що після оформлення документів у нотаріуса, Позивач віддав їй вказані документи, щоб приховати свою відмову від будинку від співмешканки. У позові просила відмовити; відзиву на позов не подала.
Представник Третьої особи у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, у вирішенні спору поклалася на розсуд суду, письмових пояснень щодо позову до суду не направила.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що після смерті ОСОБА_8 Позивач, який є її двоюрідним братом, на початку 2003 року написав відмову від своєї частини будинку на користь Відповідачів. У 2003 році Позивачу було відомо, що будинок належить дітям. Поки Позивач не почав проживати з ОСОБА_6 все було спокійно. Стосунки між Позивачем і Відповідачами були добрі. Окрім того, вона спілкувалась з ОСОБА_1 на святкуванні його 80 річчя у ресторані, тоді він теж знав, що відмовився від будинку на користь дітей. Особисто документів про відмову ОСОБА_9 від належної йому частини будинку на користь Відповідачів свідок не бачила.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною Відповідача-2 і їй добре відомо, що Позивач добровільно погодився на відчуження свої частини будинку на користь Відповідачів і приховував цей факт від своєї співмешканки ОСОБА_6 , просив їй про це не говорити, щоб вона його не покинула.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що була присутня на поминках ОСОБА_5 через півроку після її смерті, де Позивач говорив, що відмовляється від своєї частини будинку на користь Відповідачів. Раніше, одразу після похорону дружини, він теж про це говорив. Газ у будинку був проведений ще за життя ОСОБА_5 . Через деякий час після смерті ОСОБА_5 . Позивач почав проживати у будинку з ОСОБА_6 , а потім з іншою жінкою. На даний час він знову проживає з ОСОБА_6 в с.Стрільники. Останні років 5 Позивач у будинку не проживає. Окрім того, свідок повідомила, що Позивач скаржився їй на дітей, говорив, що вони вигнали його з хати.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона з 1977 року є сусідкою Позивача і їй добре відомо, що він ще у 2003 році знав, що відмовився від своєї частини будинку на користь дітей. На даний час Позивач у будинку не проживає, виїхав в с.Стрільники. Перешкод у проживанні у будинку для нього не було. Іноді він приїздив до будинку, свідок бачила його автомобіль. Звідки свідку відомо про те, що Позивач відмовився від своєї частини будинку на користь дітей вона не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він є зятем Позивача і йому добре відомо, що його тесть добровільно після смерті тещі відмовився від будинку на користь своїх дітей, а тепер хоче забрати його назад. Свідок запевнив, що особисто привозив тоді дружину до нотаріуса і вона говорила йому, що батько відмовився від будинку. Особисто він до нотаріуса не заходив. Позивач теж неодноразово говорив, що подарував дітям будинок. Спірних питань між Позивачем та Відповідачами з цього приводу не виникало. Позивач продовжував проживати у будинку. На даний час він пішов проживати до іншої жінки.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що Позивач є її дядьком і їй не зрозуміло чому він так себе поводить. Після смерті дружини він привів ОСОБА_6 , однак коли вона дізналася, що будинок не належить Позивачу, то покинула його і поїхала додому. Після цього Позивач почав проживати ще з однією жінкою і про будинок ніхто не згадував. На даний час ОСОБА_1 знову повернувся до ОСОБА_6 і знову виникла суперечка за будинок. Позивач боявся, щоб ОСОБА_6 не забрала у нього будинок і спочатку приховував від неї, що не є власником. Свідок запевнила, що Позивач про це говорив їй у 2004-2005 роках. Останні років 5 Позивач проживає у с.Стрільники.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, розглядаючи позов у межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 1982 року зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання Позивача є АДРЕСА_2 (т.1 а.с.7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина Позивача та мати Відповідачів - ОСОБА_5 (т.1 а.с.9, 10, 101 - 103 зворотна сторона).
У шлюбі з ОСОБА_5 . Позивач перебував з 1966 року (т.1 а.с.9).
Під час шлюбу з Позивачем ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 23.11.1970 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , який був збудований у 1973 році (т.1 а.с.9, 104 -106).
Згідно з копією спадкової справи №96/2003, заведеної Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися Відповідач-2 (26.02.2003) та Відповідачка-3, яка також діяла за довіреністю від імені Відповідача-1 (25.02.2003) (т.1 а.с.98, 99, 110).
Окрім того, у спадковій справі наявна заява №108 від 17.02.2003, подана від імені ОСОБА_1 , у якій він повідомляє, що є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 і відмовляється від належної йому частки у спадковому майні померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та від частки у спільному майні, набутому за час шлюбу, на користь дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.100).
20.03.2003 Бахмацькою державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №1-711 і згідно з яким спадкоємцями майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 в рівних частинах. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається із жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_4 , грошових збережень з відповідними процентами, компенсаційних сертифікатів, компенсаційних рахунків, що знаходяться в Бахмацькому ощадному банку №3049 на рахунку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та належало померлій на підставі ощадних книжок вищевказаного банку та гаража, що знаходиться в АДРЕСА_4 (т.1 а.с.110 зворотна сторона).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2023, право власності на об'єкт нерухомості - будинок, розташований в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-711 від 20.03.2003, виданого Бахмацькою державною нотаріальною конторою, в рівних частинах, по 1/3, зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.96).
Згідно з Додатком до розпорядження Бахмацького міського голови №110 від 07.12.2015, АДРЕСА_5 (т.1 а.с.18).
У заявах від 01.06.2023 Позивач повідомив Відповідачів, що під час оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 він відмовився від своєї частки у спадщині, однак жодним чином не відчужував своєї частини майна і звернувся до кожного з Відповідачів з проханням направити йому копії правовстановлюючих документів на володіння їх частками будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.11-13).
Також, у заяві від 26.05.2023 Позивач звертався до АТ «Чернігівгаз» з приводу надання інформації щодо його правовідносин з вказаним товариством, укладення договору у 2003-2004 роках та щодо сплати ним коштів за користування газом, на яку отримав відповідь від 02.06.2023 №140-Лв-7560-0623 (т.1 а.с.14, 19-26).
З рахунку за розподіл (доставку) природного газу за жовтень 2022, за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що він направлений на ім'я Позивача (т.1 а.с.17).
У повідомленні Бахмацької державної нотаріальної контори від 16.05.2023 №566/02-14 Позивачу було роз'яснено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 передана на зберігання до державного нотаріального архіву Чернігівської області і в разі порушення його права на отримання свідоцтва про право власності на майно, яке було придбане під час шлюбу із спадкодавцем, він може звернутися до суду (т.1 а.с.15).
Згідно з висновком експерта від 13.03.2024 №СЕ-19/125-24/31-ПЧ підпис під заявою у графі «Підпис» у заяві про відмову від спадщини за №108 у спадковій справі №96 від 17.02.2003, поданої до Бахмацької державної нотаріальної контори громадянином ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; досліджувані рукописні записи, розміщені з лицевої та зворотної сторін у заяві про відмову від спадщини за №108 у спадковій справі №96 від 17.02.2003, поданої до Бахмацької державної нотаріальної контори громадянином ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; даний текст заяви виконаний іншою особою; підпис у заяві від імені ОСОБА_1 виконаний іншою особою (т.1 а.с.211- 222).
Отже, виходячи із встановлених судом обставин, право власності ОСОБА_5 на спірну нерухомість виникло у 1970 році у період шлюбу з Позивачем, тобто під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 року, тому порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначається за нормами діючого на той час законодавства, яке ці відносини регулює.
Положеннями ст.22 КпШС, який діяв на час набуття Позивачем та його дружиною права власності на спірну нерухомість визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Виходячи з положень ст.28 КпШС, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на час набуття права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , перебували у шлюбі, то вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя і в рівних частинах належить Позивачу та ОСОБА_5 , яка померла у 2002 році.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, у тому числа на належну їй 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
Згідно з положеннями ч.1 ст.529 ЦК УРСР у редакції станом на час смерті ОСОБА_5 та виникнення правовідносин між сторонами, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Положеннями статті 553 ЦК УРСР, у редакції станом на час виникнення правовідносин між сторонами, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь із спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Виходячи із статті 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержатти в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Положеннями п.4 Перехідних положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але продовжують існувати після набрання ним чинності.
У даній справі Позивач оспорює заяву, яка подана до нотаріуса в частині відмови від належної йому частини спільного сумісного майна, яка викладена у заяві про відмову від частини спадщини після смерті ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що він таку заяву не підписував, від своєї частини спільного сумісного майна не відмовлявся, з нотаріусом з цього приводу не спілкувався, у зв'язку з чим просить визнати її недійсною. При цьому, вказану заяву в частині відмови від своєї частини спадкового майна після смерті ОСОБА_5 . Позивач не оспорює, хоча, виходячи із висновку експерта, підпис у заяві ОСОБА_1 не належить.
Виходячи з предмету і підстав заявленого позову, з'ясування питання ідентифікації виконавця підпису у зазначеній заяві при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.
Тлумачення пунктів 4 і 5 частини 3 статті 175 ЦПК України дає підстави для висновку, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях з даного питання.
Якщо проаналізувати чинну судову практику щодо оскарження правочинів та актів індивідуальної дії, які порушують цивільне право (зокрема, рішень органів влади про передачу майна у власність), то захист права, порушеного правочином, здійснюється у спосіб визнання його недійсним, а стосовно актів індивідуальної дії - шляхом їх скасування, при цьому результат таких судових рішень у обох випадках однаковий - відсутність будь-яких правових наслідків недійсного правочину (стаття 216 ЦК України) та скасованого акту.
У даному випадку, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, беручи до уваги доводи Позивача та висновок почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку про те, що право Позивача було порушене у 2002 році і може бути захищене та відновлене в обраний Позивачем спосіб з урахуванням вищевказаних висновків щодо застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Разом з тим, слід звернути увагу, що Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Зокрема, до правових наслідків порушення права власності застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст.261 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
У даному випадку судом встановлено, що на те, що Позивач про своє порушене право, тобто про те, що він не є власником будинку з тих чи інших причин, знав або повинен був дізнатися з 2002 року, вказують як покази допитаних у судовому засіданні свідків, які входять до близького оточення Позивача, так і той факт, що після смерті своєї дружини у 2002 році Позивач не оформив на себе свою частку у праві власності на житловий будинок, набутий у шлюбі з ОСОБА_5 , хоча не був позбавлений права та можливості цього зробити.
Окрім того, у позовній заяві Позивачем зазначено, що у 2009-2010 роках Відповідачі вказували йому, що весь дім належить їм. Тобто, виходячи із даних доводів позову, питання порушення його права власності було озвучене Позивачу Відповідачами у 2009 - 2010 роках.
Проте, демонструючи оточуючим своєю поведінкою обізнаність про належність будинку дітям з моменту смерті дружини, тобто з 2002 року (не звернувся до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право власності на 1/2 частку, стверджував у спілкуванні з рідними та близькими, що будинок належить дітям), додатково отримавши інформацію про те, що весь будинок належить Відповідачам у 2009-2010 роках, знаючи, що він не підписував у нотаріуса жодних заяв, Позивач лише у 2023 році звернувся до суду з даним позовом, у якому просить захистити і відновити його порушене право.
У свою чергу Відповідач-2 та його представник просили застосувати у даній справі позовну давність та відмовити Позивачу у позові.
З огляду на вищевикладене, встановивши, що позов є доведений, однак до суду Позивач звернувся із значним пропуском позовної давності, яка до того ж, сплинула до введення в Україні карантинних обмежень та воєнного стану, за наявності заяви Відповідача-2 та його представника про застосування позовної давності та відсутності заяви Позивача та його представника про її поновлення із зазначенням відповідних доказів поважності причин її пропуску, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у позові.
У зв'язку з відмовою у позові з Позивача на користь Відповідача-2 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000.00 грн., які належним чином оформлені документально.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.81, 263-265 ЦПК України, ст.ст.257, 261, 267 ЦК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Бахмацька державна нотаріальна контора про визнання угоди недійсною та визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
- ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 , РНОКПП - НОМЕР_5 ;
- ОСОБА_4 , АДРЕСА_10 , РНОКПП - НОМЕР_6 .
Третя особа - Бахмацька державна нотаріальна контора, 16500, м.Бахмач Ніжинського району Чернігівської області, вул.Героїв України,36, код ЄДРПОУ - 02901552.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода