Справа № 308/8837/25
1-кс/308/3777/25
16 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про незаконне затримання останнього та утримання в умовах ізоляції від суспільства, подане у порядку ст. 206 КПК України,
встановив:
заявник ОСОБА_3 звернувся 23.06.2025 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням в інтересах ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), про незаконне затримання останнього та утримання в умовах ізоляції від суспільства, подане у порядку ст. 206 КПК України, в якому повідомив про те, що ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_1 без достатніх для цього правових підстав.
Ухвалою слідчого судді від 23.06.2025 відкрито провадження за клопотанням, призначено клопотання до розгляду на 15 год. 30 хв. 24.06.2025 року, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно доставити ОСОБА_5 ( ОСОБА_9 ) до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою вул. Загорська, 53, м. Ужгород для участі в судовому засіданні, а також подати нормативне та документальне обґрунтування підстав його затримання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ( ОСОБА_9 ) до суду для участі у судовому засіданні доставлено не було.
ІНФОРМАЦІЯ_1 документального обґрунтування підстав його затримання не надано, у зв'язку з чим розгляд клопотання відкладено на 26.06.2025 на 16:00 год.
26.06.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява, з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_10 не перебував і не перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_1 і щодо нього не здійснювався призов під час мобілізації на особливий період.
Однак у судовому засіданні встановлено, що заявником ОСОБА_3 при зверненні з клопотанням до суду неправильно зазначено особу, в інтересах якої подано клопотання. З долученої представником заявника - адвокатом ОСОБА_11 копії паспорта громадянина України вбачається, що правильним ПІБ особи, в інтересах якої подано клопотання є ОСОБА_4 , а не ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ).
З огляду на встановлені обставини, суд згідно з ухвалою від 26.06.2025 розгляд клопотання відклав на 13 год. 30 хв. 30.06.2025 року та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою вул. Загорська, 53, м. Ужгород для часті в судовому засіданні, а також подати нормативне та документальне обґрунтування підстав його затримання.
У судове засідання 30.06.2025 ОСОБА_4 доставлений не був.
Натомість 30.06.2025 від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява відповідно до якої зазначає, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Сержант ОСОБА_4 29.06.2025 р. відправлений у складі команди НОМЕР_1 , є військовослужбовцем, а відтак ІНФОРМАЦІЯ_4 не має можливості виконати вимогу суду щодо його доставки.
Зазначає, що в порядку ст.206 КПК України підлягають розгляду скарги, які виникають із кримінально-правових відносин. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації. У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України- за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України- за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно рятувальної служби цивільного захисту- за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 вказує, що ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у поданій скарзі вказує на незаконне затримання і позбавлення волі. Разом з тим, належних доказів факту протиправного утримання чи позбавлення волі, а тим більше утримання під вартою не надано, що підтверджується змістом ухвал суду в справі. Фактично має місце про незгоду скаржника із діями працівників РТЦК, пов'язаними з мобілізацією. Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції . Відтак, вказує, що скаржник не є затриманою особою в розумінні кримінально процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
30.06.2025 представник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_11 , подала клопотання про долучення доказів. Також цього дня подала клопотання про відкладення розгляду скарги.
30.06.2025 представник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_11 , подала клопотання, у якому зазначила щодо фальсифікування РТЦК та СП документів, зокрема наказу №м376 від 29.06.2025. Вказує, що 27.06.2025 ОСОБА_4 був доставлений до військової частини НОМЕР_1 , однак вже 01.07.2025 був повернутий до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
02.07.2025 від заявника ОСОБА_3 надійшло заперечення на заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04.07.2025 від заявника ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 04.07.2025 за участі представника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_11 , було заслухано вимоги за скаргою, досліджено матеріали справи. Водночас адвокатом заявлено про відкладення розгляду скарги для встановлення місця перебування ОСОБА_4 на цей час. Розгляд скарги судом відкладено на 10.07.2025.
10.07.2025 від заявника ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі.
10.07.2025 від адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з непрацездатністю. Висновку про непрацездатність не долучила.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилася.
Однак 15.07.2025 від адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання про розгляд скарги без її участі, на підставі наявних матеріалів, через її перебування на лікарняному.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 для участі у судовому засіданні не прибули.
Розгляд скарги проводиться без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України.
Ознайомившись зі скаргою та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя дійшов таких висновків.
З наданого ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2025 №м376, який підписаний у системі АІТС «Оберіг» начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , вбачається, що сержант ОСОБА_4 1969 року народження, відповідно до поіменного списку №202 від 29.06.2025 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб виключно у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
У прохальній частині клопотання заявник просить звільнити негайно ОСОБА_9 ( ОСОБА_4 ), який незаконно утримується працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Зі змісту поданого клопотання вбачається, що ОСОБА_4 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Виходячи з обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, перебування його у військовій частині НОМЕР_1 на підставі наказу про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_3 чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, «post factum», оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №766/22242/17.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
За наслідками розгляду скарги, факт незаконного позбавлення свободи ОСОБА_4 за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, не знайшов свого підтвердження, а тому в задоволенні скарги, поданої в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання, слід відмовити.
Керуючись ст. 206, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
відмовити в задоволенні клопотання заявника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на незаконне затримання та позбавлення волі, поданого у порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1