6 вересня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
в цивільних справах у складі:
головуючого
Яреми А.Г.
суддів:
Лихути Л.М.,
Левченка Є.Ф.,
Романюка Я.М.,
Терлецького О.О.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1,
У січні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 121 900 грн. боргу за договором позики.
У березні 2002 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 140 850 грн. за договором позики та визнати договори купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 3 листопада 2001 року та між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 10 січня 2002 року недійсними з підстав мнимості угод. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 17 січня 1997 року і 1 квітня 1997року за договором позики позичив відповідачу в загальній сумі 23 000 доларів США, що підтверджено письмовими розписками.
В зв'язку з тим, що відповідач у встановлений строк суму боргу не повернув, просив стягнути з нього зазначену суму у відповідному еквіваленті національної валюти.
В період існування заборгованості відповідач ОСОБА_2 продав належне йому приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, а через два місяці останній продав згадане приміщення ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Вважаючи, що ці угоди носили мнимий характер просив визнати їх недійсними.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 5 березня 2003 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто 101 080 грн. за договором позики. В іншій частині позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав свої боргові зобов'язання, тому правильно стягнув з нього 101 080 грн. залишку суми боргу за договорами позики.
У визнанні недійсними договорів купівлі-продажу від 3 листопада 2001 року та 10 січня 2002 року суд відмовив, оскільки позивач не надав доказів того, що угоди носили мнимий характер.
Судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно ст.337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що судові рішення, постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337, ЦПК України, Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5 березня 2003 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк
О.О. Терлецький