Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2437/25
17.07.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий-суддя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду в м.Виноградів заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 , головуючої у судовій праві у кримінальному провадженні №12025071080000161 від 01.03.2025,
На розгляд судді ОСОБА_1 передано заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 - головуючої у судовій справі по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025071080000161 від 01.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Заява про відвід подана на підставі ч.4 ст.75 КПК України та обґрунтована тим, що на розгляді Виноградівського районного суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 , обвинуваченої в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. У обвинуваченої склалося враження про упередженість судді ОСОБА_4 , головуючої у справі, щодо обвинуваченої, бо зовнішні мотиви прийняття ряду процесуальних рішень за клопотаннями сторони захисту суперечать доводам клопотання та поданим доказам, а також суперечать попередній процесуальній практиці судді, тому у обвинуваченої склалося стійке враження, що суддя має невідомі внутрішні мотиви. Обвинувачена стверджує, що це викликало у неї обґрунтований сумнів в неупередженості судді.
Заявник не з'явився на розгляд заяви про відвід головуючого судді, його неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Суддя ОСОБА_4 не з'явилася на розгляд заяви про відвід, її неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Ознайомившись зі доводами заяви про відвід та дослідивши подані документи, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що на розгляді Виноградівського районного суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Обвинувачена заявила, що має обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, головуючої у справі, щодо неї.
Суд пересвідчився, що 20 червня 2025 року під час підготовчого розгляду справи головуюча у справі суддя ОСОБА_4 відмовила у задоволені поданих потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та клопотання обвинуваченої про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження, із доданими до клопотання додатками.
У мотивувальній частині ухвали про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження від 20.06.2025 року, суддя ОСОБА_4 зазначила: «У зв'язку з відсутністю доказу того, що обвинувачена вперше обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, клопотання обвинуваченої не підлягає задоволенню.»
09 липня 2025 року обвинувачена подала до Виноградівського районного суду клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття на підставі ст.46 КК України із додатками в оригіналі (як стверджує обвинувачена), зокрема витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ-00400840003, виданий Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, який містить інформацію щодо ОСОБА_3 станом на 27.06.2025 року.
Окрім цього, зі слів обвинуваченої, 10.07.2025 року захисник адвокат ОСОБА_7 долучив до матеріалів справи №299/2437/25 паперову копію електронного документа - витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ- 00400840003, виданий Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, який містить інформацію про відсутність судимості у обвинуваченої станом на 09.07.2025 року.
Проте, 10 липня 2025 року під час підготовчого розгляду справи головуюча у справі суддя ОСОБА_4 повторно відмовила у задоволені клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття провадження з тих же підстав : «У зв'язку з відсутністю доказу того, що обвинувачена вперше обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, клопотання обвинуваченої не підлягає задоволенню.»
Обвинувачена пояснює втрату довіри до суду тим, що ознайомилася із процесуальною практикою судді у аналогічній справі та їй стали підозрілі внутрішні мотиви судді при прийнятті процесуальних рішень у даній справі. Вона втратила довіру до складу суду та має обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
Статтею 75 КПК України передбачено, що однією з підстав коли суддя не може брати участь у кримінальному провадженні є наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ст.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією ООН 27.07.2006 року № 2006/23: «Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді».
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 рок, п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Однак необхідно враховувати й суб'єктивний критерій, який полягає в тому, щоб з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді.
Хоча суд і не вбачає достатніх підстав вважати, що суддя ОСОБА_4 не є безсторонньою або, що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, проте, з метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості судді та задля забезпечення права обвинуваченої на справедливий суд, до якого в обвинуваченої була б довіра та впевненість у неупередженості суду, суд вирішує заяву про відвід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 75,76, 80, 81 КПК України, суд,-
Заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 , головуючої у судовій справі у кримінальному провадженні №12025071080000161 від 01.03.2025, у якому ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - задовольнити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1