Справа №: 343/1124/25
Провадження №: 1-кп/343/112/25
17 липня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №1-кп/343/112/25, внесене 24.05.2025 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091160000149, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Витвиця, жительки АДРЕСА_1 , заміжньої, на утриманні має двох малолітніх дітей, без постійного місця роботи, судимої 06.02.2025 Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю один рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину:
ОСОБА_3 вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
Злочин вчинено за таких обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Надалі дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено та такий продовжує діяти на даний час.
Так, обвинувачена ОСОБА_3 , маючи не зняту і не погашену судимість за ст. 185 КК України, 27.03.2025, о 12.16 год., зайшла в приміщення магазину «Аврора», що знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Грушевського, 7 Калуського району Івано - Франківської області, де перебуваючи біля одного із стелажів, на якому знаходились мобільні аксесуари, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу до вказаного стелажу, взяла дві пари бездротових вакуумних навушників, та будучи поміченою працівницею магазину, яка підійшла до неї та пред'явила вимогу про повернення товару або оплати його вартості, передала ОСОБА_7 одну пару навушників, які той повернув на стелаж, а іншу пару - бездротові навушники «YIWU HENGZHOIU IMPORT & EXPORT CO LTD», моделі «True wireless stereo earbuds T03», вартістю 399 грн., усвідомлюючи те, що була викрита працівницею магазину, довівши свій злочинний умисел до кінця - відкрито заволоділа ними, та розпорядилась викраденим на власний розсуд, покинувши приміщення магазину. Потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» спричинено матеріальну шкоду в розмірі 399 грн., яка під час досудового слідства добровільно відшкодована обвинуваченою ОСОБА_3 .
ІІ. Пояснення учасників судового провадження:
у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, не визнала. Однак визнає, що вчинила крадіжку, а саме однієї пари навушників, які вона взяла зі стелажа та поклала собі в сумку. На вимогу продавця повернути дані навушники або оплатити їх вартість - вона пояснила, що це навушники з іншого магазину.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвкат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив дії її підзахисної перекваліфікувати на ст. 185 КК України та закрити провадження у справі, у зв'язку із декриміналізацією.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
не зважаючи на невизнання вини, винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у тому, що вона вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами:
так, допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» - ОСОБА_5 , пояснив, що обвинувачена ОСОБА_3 неодноразово вчиняла крадіжки із магазинів "Аврора"в різних містах. Переглядаючи камери відеоспостереження він побачив, як обвинувачена брала навушники, після чого він звернувся до правоохоронних органів. На даний час, претензій майнового характеру до обвинуваченої він не має, оскільки нею відшкодано завдані збитки. Цивільний позов просить залишити без розгляду. При призначенні покарання, просить призначити обвинуваченій суворе покарання.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду дала показання, що вона працює в магазині «Аврора», що знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Грушевського, 7 Калуського району Івано - Франківської області. 27.03.2025 прцювала у приміщенні даного магазину та перебуваючи на касі побачила, що в приміщення магазину зайшла обвинувачена ОСОБА_3 , яку вона одразу впізнала, оскільки вона постійно вчиняла крадіжки із даного магазину. Через деякий час вона побачила, як обвинувачена ОСОБА_3 бере із стелажу дві пари навушників. Після цього вона покликала своєю колегу - адміністратора ОСОБА_9 та вони разом подивились відеозаписи із камер відеоспостереження, на яких було видно, як обвинувачена бере дані навушники. Після цього адміністраторка магазину ОСОБА_9 підійшла до обвинуваченої ОСОБА_3 та пред'явила вимогу про повернення товару або оплати його вартості. Проте, обвинувачена ОСОБА_3 одну пару навушників передала ОСОБА_7 , який поставив їх на стелаж, а іншу пару вона не повернула, пояснивши, що це навушники не з цього магазину та покинула приміщення магазину. Зазначила, що вона чітко бачила, як обвинувачена ОСОБА_3 взяла із стелажу дві пари навушників.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду дала показання про те, що 27.03.2025 працювала в магазині "Аврора", який знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Грушевського, 7 Калуського району Івано - Франківської області. Перебуваючи на складі магазину, до неї підійшла її колега - продавчиня ОСОБА_8 та повідомила, що обвинувачена ОСОБА_3 взяла із стелажу дві пари навушників, китайського виробництва, вартістю 399 грн за кожну. Підійшовши до обвинуваченої з вимогою повернути взятий нею товар або оплатити вартість такого, обвинувачена ОСОБА_3 передала одну пару навушників ОСОБА_7 , який повернув їх на стелаж, а іншу пару не повернула та не оплатила вартість такої, повідомивши, що це не з їхнього магазину та покинула приміщення магазину.
Свідок ОСОБА_7 будучи допитаним в судовому засіданні суду підтвердив обставини на які вказали свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується також і письмовими доказами:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.04.2025, відповідно до якого, представник потерпілого ТОВ "Вигідна покупка" - ОСОБА_5 звернувся до поліції та повідомив, що 27.03.2025, близько 12.20 год., обвинувачена ОСОБА_3 з магазину "Аврора", взяла бездротові навушники, вартістю 399 грн (а.п. 53);
- протоколом огляду від 30.05.2025 та фототаблицею до нього, згідно із якими, було проведено огляд приміщення магазину "Аврора", що знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Грушевського, 7 Калуського району Івано - Франківської області. По периметру торгового залу розміщені вітрини та прилавки із товарами, зокрема, із навушниками, мишками, зарядними пристроями. На одній із цих вітрин знаходяться бездротові навушники, вартістю 399 грн (а.с. 54-63);
- протоколом огляду документа від 26.05.2025, відповідно до якого, проведено огляд DVD-R диску із зафіксованими на ньому файлами відеозапису за 27.03.2025 камер внутрішнього відеоспостереження магазину "Аврора", що знадиться за адресою: м. Долина, вул. Грушевського, 7 Калуського району Івано - Франківської області. 27.03.2025, о 12.16 год., в приміщення магазину заходить обвинувачена ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і прямують до залу, де знаходяться стелажі з товарами. О 12.19 год., обвинувачена ОСОБА_3 , біля стелажу з мобільними аксесуарами, правою рукою, бере упаковку з навушниками та ставить її у ліву руку, після чого бере ще одну упаковку, яку тримає у правій руці. До обвинуваченої ОСОБА_3 та ОСОБА_7 підходить працівниця магазину, після чого, ОСОБА_7 бере одну упаковку навушників в обвинуваченої та кладе їх на місце, а іншу упаковку - обвинувачена залишає в себе та виходить з приміщення магазину (а.п. 64-74);
- копією довідки від 27.03.2025, відповідно до якої, вартість навушників вакуумних, бездротових становить 399 грн (а.п. 92).
Зазначені вище докази зібрані відповідно до вимог Кримінально процесуального кодексу України, надані стороною обвинувачення та долучені в судовому засіданні до кримінального провадження, є належними, допустимими та достовірними та такими, що в сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 інкримінованого їй злочину.
Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку. Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У відповідності до загальних засад кримінального судочинства обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь - який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Так, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в тій частині, що обвинувачена ОСОБА_3 відкрито заволоділа бездротовими навушниками, тобто, свідок ОСОБА_8 усвідомлювала протиправний характер дій обвинуваченої.
Вина обвинуваченої у вчиненні даного злочину підтверджується і письмовими доказами, зокрема, протоколом огляду міця події, з якого встановлено розташування товарів у торговому залі приміщення магахину "Аврора" та протоколом огляду документа - диску із внутрішніх камер відеоспостереження магазину, з якого встановлено протиправні дії обвинуваченої ОСОБА_3 , характер та послідовність таких.
В той же час, пояснення обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 , в частині того, що вчинене нею діяння є крадіжкою, суд відхиляє з огляду на таке.
Так, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого, або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у своє чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий, або інша особа, характер вчинюваних винною особою дій.
Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона бачила, як обвинувачена ОСОБА_3 бере зі стелажу упаковки з навушниками та на вимогу іншої працівниці, одну пару таких не повертає, та не оплачує їх вартість.
Тобто, обвинуваченою ОСОБА_3 було вчинено саме відкрите викрадення чужого майна, оскільки такі її протиправні дії були вчинені у присутності працівниць магазину - свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .
І навіть, якщо обвинувачена ОСОБА_3 вважала, що за її діями ніхто не спостерігає, вчинене нею діяння всерівно підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки дії розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати саме як грабіж,що відповідає п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009року,"Про судову практику у справах про злочини проти власності".
Так, дії обвинуваченої ОСОБА_3 були виявлені працівницями магазину, однак, не зважаючи на це, протиправні дії обвинуваченої не були припинені, а навпаки, продовжені, оскільки вона не повернула викрадені нею навушники та не оплатила вартість таких.
Стороною захисту зверталась увага і на інші недоліки та порушення, які на їх думку, були допущені стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні, проте, на переконання суду, ці доводи не потребують окремої оцінки, оскільки не мають вирішального значення для ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
Як зазначав ЄСПЛ, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод хоча і зобов'язують суди обґрунтовувати свої рішення, однак не вимагають детальної відповіді на кожен з аргументів сторін. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та чіткі відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. При цьому, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 30 рішення «Boldea v. Romania», п. 84 рішення «Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2)», п. 40 рішення «S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania», п. 29 рішення «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення «Серявін та інші проти України».
ІV. Частина статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена:
беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки вона вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
V. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання:
обставиною, яка згідно із ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 є добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які б згідно із ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
VІ. Мотиви призначення покарання:
відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24.03.2005), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Суд, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, особливості конкретного злочину, а саме те, що обвинувачена повторно вчинила умисний, корисливий злочин проти власності.
При цьому, судом враховується, що у відповідності до п. 1 примітки до ст. 185 КК України, даний злочин вчинений обвинуваченою ОСОБА_3 повторно, оскільки вона вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2025, який набрав законної сили 11.03.2025, визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто, вона була притягнута до кримінальної відповідальності за корисливий умисний злочини проти власності, однак для себе належних висновків не зробила та повторно вчинила тяжкий злочин.
Досліджуючи особу винної ОСОБА_3 , судом встановлено, що вона заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, без постійного місця роботи, раніше судима, під спостереженням в лікарів нарколога та психіатра - не знаходиться, скраг на її поведінку за місцем проживання не надходило, добровільно відшкодувала завдані нею збитки.
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує, що вчинене нею кримінальне правопорушення є тяжким злочином, ступінь реалізації злочинного наміру, ставлення обвинуваченої до вчиненого, наявність однієї обставин, яка пом'якшує покарання, з урахуванням особи винної, позиції потерпілого, беручи до уваги те, що вона повторно, під час іспитового строку, вчинила кримінальне правопорушення проти власності, суд вважає за необхідне призначити основне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк сім років.
Саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи та не буде становити «особистий надмірний тягар для особи».
Водночас, при призначенні покарання судом враховується, що обвинувачена ОСОБА_3 вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2025, який набрав законної сили 11.03.2025, визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та їй було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч. 1 ст. 75 КК України, обвинувачену ОСОБА_3 було звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено їй іспитовий строк тривалістю один рік.
Даний злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, вчинений обвинуваченою ОСОБА_10 27.03.2025, тобто під час дії іспитового строку.
Частиною 3 статті 78 Кримінального кодексу України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно із ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Верховний Суд у постанові від 14.09.2021, справа №127/25037/17, вказав, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що інкримінований обвинуваченій ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, вчинений нею під час іспитового строку, до покарання за цим злочином (сім років позбавлення волі), відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, суд частково приєднює невідбуте покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2025, та остаточно визначає їй покарання у виді позбавлення волі на строк сім років два місяці.
VІ. Вирішення питання цивільного позову:
представником потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» - ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 , про стягнення з неї на користь ТОВ «Вигідна покупка» 399 грн майнової шкоди.
В судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» - ОСОБА_5 просив залишити заявлений позов без розгляду.
У відповідності до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Враховуючи те, що представник потерпілого просив цивільний позов залишити без розгляду, суд приходить висновку про залишення цивільного позову ТОВ «Вигідна покупка» без розгляду.
VІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
до обвинуваченої ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано - Франківської області від 03.06.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді застави на строк 60 днів, із визначенням розміру застави, яка була внесена. Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 вважається такого, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Судом враховується неналежна процесуальна поведінка обвинуваченої ОСОБА_3 , яка під час судового розгляду даного кримінального провадження не з'явилась в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи особу обвинуваченої, її процесуальну поведінку під час судового провадження та інші обставини кримінального провадження, суд вважає, що інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_3 .
Тому з метою забезпечення виконання вироку, обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно змінити запобіжний захід із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили.
Обвинувачену ОСОБА_3 затримати негайно в залі суду.
Також, слід врахувати, що обвинувачену ОСОБА_3 було затримано 03.06.2025 та до 10.06.2025 (включно) вона перебувала під вартою, а тому в порядку ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати останній у строк відбуття призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 03.06.2025 по 10.06.2025, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Вчиненим обвинуваченою ОСОБА_3 злочином завдана потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» матеріальна шкода, в розмірі 399 грн., яка добровільно, у повному обсязі, нею відшкодована.
Питання документів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2025, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років два місяці.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 03 червня 2025 року по 10 червня 2025 року, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_3 запобіжний захід із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши її негайно під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_3 обчислювати з моменту її фактичного затримання - 17 липня 2025 року.
Заставу, внесену ОСОБА_11 за ОСОБА_3 , в розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано - Франківській області, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_11 .
Цивільний позов ТОВ «Вигідна покупка» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Документи по справі після набрання вироком законної сили, а саме:
- DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження від 27.03.2025; копії документів: акт інвентаризації №0371290025 на 1 арк., видаткову накладну від 27.03.2025 на 1 арк., копії наказів, довіреність, копію паспорта, копію договору оренди - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025091160000149.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1