Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 6 вересня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду від 30 жовтня 2003 року і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2004 року,
В серпні 2002 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатною та визнання договору дарування недійсним.
В жовтні 2003 року позивачка у зв'язку зі смертю матері змінила свої вимоги пред'явивши позов до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку і земельної ділянки недійсними. Підставами для звернення до суду позивачка вказувала, що її мати ОСОБА_3, 1914 року народження за станом здоров'я на час укладення угоди не розуміла змісту своїх дій і не могла керувати ними, а тому угоду слід визнати недійсною.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2004 року позов задоволено.
На зазначені рішення ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій вказує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, не дана належна оцінка зібраним доказам. Просив рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Магдалинівського районного суду від 30 жовтня 2003 року і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.