17 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/208/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025
у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз (БС)"
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся", 2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на сторонні відповідачів - Державного реєстратора Стриївської сільської ради Житомирської області Шатіла Дмитра Васильовича
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз (БС)"
про визнання укладеними договорів № 2, № 3, № 4, № 5 від 01.09.2023 та № 6 від 01.10.2023 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення,
Ухвалою Касаційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся", поданою вперше на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 і призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі № 906/208/24 закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі.
30.06.2025 (подано 17.06.2025 через підсистему «Електронний суд») до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 906/208/24.
19.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз (БС)" подано заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі № 906/208/24.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (повний текст якої складено 21.03.2025), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 10.04.2025.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" повторно подало касаційну скаргу 17.06.2025, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що повторне подання касаційної скарги стало можливим лише після отримання ухвали про закриття провадження, вивчення її змісту, з'ясування підстав закриття провадження і необхідністю часу для підготовки нової касаційної скарги, а також тієї обставини, що Верховним Судом було повідомлено, що з 06.06.2025 призупинено роботу електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду. Також підставою повторного звернення із касаційною скаргою є те, що в межах попереднього касаційного провадження не було належним чином враховано аргументи скаржника щодо недопустимості доказів, покладених в основу рішень судів попередніх інстанцій, що є істотним порушенням норм процесуального права.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
При цьому Суд враховує, що при зверненні вперше з касаційною скаргою 04.04.2025, відбувся її перегляд, за результатами якого касаційне провадження ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 було закрито у зв'язку з тим, що висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосувалися правовідносин, які не є подібними до спірних, а інші доводи касаційної скарги зводились до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, скаржником вже подавалася касаційна скарга, провадження за якою було закрито у зв'язку з тим, що Верховний Суд визнав наведені у ній підстави касаційного оскарження такими, що не знайшли свого підтвердження.
Отже, зазначені скаржником причини повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку, оскільки залежать лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно існуючих обставин.
Верховний Суд звертає увагу, що процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також, не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами (аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі № 398/1739/15).
Верховний Суд відмічає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Відтак, зазначені скаржником причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку при зверненні з повторною касаційною скаргою.
Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
З огляду на зазначене, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.
Згідно з частиною третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становить 3 028,00 грн.
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при подачі до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, що свідчить про не дотримання скаржником вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі і надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору, за такими реквізитами, які зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір":
за наведеними нижче реквізитами:
-Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
-Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
-Код банку отримувача (МФО): 899998
-Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
-Код класифікації доходів бюджету: 22030102
-Судовий збір (Верховний Суд, 055)
-Призначення платежу: *;101.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає, з урахуванням наведеного відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу слід залишити без руху.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначити інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, які підтверджені відповідними доказами та надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 906/208/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак