11 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5212/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 (судді: Верхогляд Т. А. - головуючий, Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.) у справі
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто"
про стягнення 1 057 765,09 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову
1.1. У листопаді 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" (далі - ТОВ "Конкурітто") про стягнення з 1 057 765,09 грн, з яких 920 582,22 грн - безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, площею 1,8168 га (далі - спірна земельна ділянка) за період з 01.01.2023 по 21.06.2023 включно, а також 42 490,22 грн - 3% річних та 94 692,65 грн - інфляційні нарахування.
1.2. 17.12.2024 року Дніпровська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову в порядку статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, яке належить на праві власності ТОВ "Конкурітто", а саме об'єкти нерухомості за реєстраційними номерами майна (далі - спірні об'єкти нерухомості):
- 1858053, тип майна: комплекс, адреса нерухомого майна: м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 44, дата внесення запису 12.07.2006 року, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, ВСТ №809451, ВСТ № 809452 реєстр 2819, 15.05.2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, загальна вартість нерухомого майна складає 1 156 644,17 грн;
- 24882700 - нежитлове приміщення № 104 у житловому будинку літ. А-9, А-1, А1}-1, А2}-1 загальною площею 11,6 м2, яке розташоване Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська (Бабушкінський, Кіровський райони), буд. 52б, дата, час державної реєстрації: 06.10.2008;
- 24937235 - нежитлове приміщення № 106 у житловому будинку літ. А-9, А-1, А1}-1, А2}-1 у підвалі нежитлове приміщення поз.29 у приміщенні 106, загальною площею 18,7 м2, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська (Бабушкінський, Кіровський райони), буд. 52б, дата, час державної реєстрації: 09.10.2008.
Також заявник просив суд заборонити ТОВ "Конкурітто", будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірних об'єктів нерухомості.
1.3. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності за період з 01.01.2023 по 21.06.2023 у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору оренди землі та несплати ТОВ "Конкурітто" орендної плати за землю.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, інформаційна довідка від 04.12.2024 № 406508502, ТОВ "Конкурітто" є власником, у тому числі спірних об'єктів нерухомості.
Заявник зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державними реєстраторами) щодо об'єктів нерухомості може призвести до вчинення відповідачем, як власником зазначених об'єктів нерухомості, дій щодо подальшого відчуження об'єктів третім особам.
При цьому Дніпровська міська рада вказувала на те, що відповідач вже вчиняв аналогічні дії за аналогічних обставин.
Так, за позовом Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ "Конкурітто" безпідставно збережених коштів за інший період, було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2142/23 згідно з ухвалою від 03.05.2023.
Натомість 22.06.2023, тобто після відкриття провадження у справі № 904/2142/23, ТОВ "Конкурітто" відчужило об'єкт нерухомого майна 326996412101 опис об'єкта: загальна площа 180,2 м2, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38Д, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н. М.
Дніпровська міська рада у заяві вказувала на те, що забезпечення позову у даній справі є необхідним засобом для охорони законних прав та інтересів територіальної громади міста Дніпра, на забезпечення реального та ефективного захисту від недобросовісних та незаконних дій з боку відповідача, якими останній нанесе шкоди майновим правам та інтересам позивача, оскільки, у разі відмови у вжитті заходів щодо забезпечення позову до вступу судового рішення в законну силу, відповідач не обмежений в своїх правах розпорядитися на власний розсуд спірними об'єктами, що зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача.
1.4. ТОВ "Конкурітто", заперечуючи проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову звертало увагу, зокрема, на неспівмірності заявлених позовних вимог та вартості об'єктів, на які позивач бажає накласти арешт.
Так, відповідач зазначив, що предметом позовних вимог є стягнення 1 057 765,09 грн. У заяві про забезпечення сам позивач зазначає, що загальна вартість нерухомого майна об'єкта нерухомості 858053 (комплекс за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 44) становить 1 156 644,17 грн. Накладення арешту та інших заборон щодо двох інших об'єктів нерухомого майна (реєстраційні номери 24882700 та 24937235) є надмірним та неспівмірним з позовними вимогами.
Згідно з наданою позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2024 щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером майна 24882700 - нежитлове приміщення № 104, існує запис про обтяження: податкова застава, а посилання позивача на інформаційну довідку від 04.12.2024 № 406508502 є безпідставними за відсутності такої довідки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2024 відмовлено Дніпровській міській раді у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2024 скасовано, ухвалено нове рішення. Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено частково, а саме накладено арешт в межах ціни позову, а саме 1 057 765, 09 грн на спірне нерухоме майно, яке належить ТОВ "Конкурітто", зазначене у заяві (реєстраційні номери 1858053, 24882700, 24937235).
В іншій частині заяви щодо заборони ТОВ "Конкурітто", будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомості відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що існує ризик відчуження майна відповідача, що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у справі. При цьому, відповідач вже вчиняв аналогічні дії за аналогічних обставин.
Суд апеляційної інстанції установив, що матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2142/23 було прийнято позовну заяву Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ "Конкурітто" безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України за період 2017-2022 років. Однак, після відкриття провадження у справі № 904/2142/23, ТОВ "Конкурітто" відчужило об'єкт нерухомого майна 326996412101, загальною площею 180,2 м2, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 38Д, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н. М.
Отже, суд апеляційної інстанції, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладений у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, вказав на те, що суд першої інстанції не встановив обставин достатності/недостатності грошових на рахунках відповідача, останній не надав відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність накладення арешту на нерухоме майно (у межах суми, яка достатня для такого стягнення в межах суми позову 1 057 765, 09 грн). Тобто сума арешту, накладеного на майно, обмежується різницею між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами (за їх наявності).
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищу розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому статтею 145 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заборону ТОВ "Конкурітто", будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомості, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника на використання належного йому майна.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ТОВ "Конкурітто" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2024 залишити в силі, посилаючись на порушення судоми апеляційної інстанції норм процесуального права з таких підстав.
Скаржник вказує на те, що заявлені Дніпровською міською радою заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
З посилання на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22 заявник касаційної скарги вказує на те, що обов'язок щодо обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, покладено на позивача, тоді як недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, має доводити відповідач.
ТОВ "Конкурітто" акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 1 057 765,09 грн, а позивач у заяві про забезпечення позову зазначав про те, що загальна вартість нерухомого майна об'єкта нерухомості 858053 (тип майна: комплекс, адреса нерухомого майна: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 44,) становить 1 156 644,17 грн. При цьому жодних доказів про вартість майна навіть не долучав.
Отже, накладення арешту на два інших об'єкти (реєстраційні номери 24882700 та 24937235) є надмірним та неспівмірним з позовними вимогами.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося також те, що частина майна, на яке позивач просить накласти арешт, вже перебуває у податковій заставі, що виключає необхідність додаткового забезпечення.
Відповідно до наданої позивачем до заяви про забезпечення позову Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2024 № 408296545 щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером майна 24882700 - нежитлове приміщення № 104 існує запис про обтяження: податкова застава.
У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 910/2518/22 зазначено, що накладення арешту на майно, яке вже є обтяженим, не відповідає меті забезпечення позову.
Також скаржник вказує на відсутність реальних доказів ризику відчуження відповідачем манна.
Спір між сторонами щодо стягнення безпідставно збережених коштів триває з квітня 2023 року і ТОВ "Конкурітто" маючи відповідні правомочності власника не відчужувало майно, про яке зазначає позивач.
Доводи позивача про можливість відчуження майна відповідача ґрунтуються на припущеннях, а не на конкретних фактах, що порушує вимоги статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому в порушення балансу інтересів сторін накладення арешту обмежує право ТОВ "Конкурітто" вільно розпоряджатися належним йому майном без належного обґрунтування необхідності такого обмеження.
За таких обставин скаржник стверджує, що вжиті заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та невжиття таких заходів.
3.2. Дніпровська міська у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у наведених у відзиві постановах, вказуючи, зокрема, на таке:
- накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам;
- скаржник зазначає, що невідома вартість нерухомого майна об'єкта нерухомості 858053: комлекс за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 44, але ці доводи спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (котра є в матеріалах справи), де визначена загальна вартість нерухомого майна складає 1 156 644,17 грн;
- податкова застава не гарантує захисту інтересів позивача у цій справі, оскільки її обсяг та підстави можуть змінюватися;
- щодо відсутності доказів ризику відчуження майна, Дніпровська міська рада зазначає, що сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не надавати докази вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем. При цьому позивач обґрунтував, що існує ризик відчуження майна відповідача, що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у справі, а відповідач вже вчиняв аналогічні дії за ідентичнім спором між тим ж сторонами.
- щодо порушення балансу інтересів сторін, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що арешт порушує баланс інтересів сторін, але саме баланс інтересів дотримано судом апеляційної інстанції, оскільки арешт накладено лише в межах ціни позову, а не на все майно відповідача. При цьому вид забезпечення позову, у виді обмеження права розпорядження арештованим майном, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість продати третім особам.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржене у справі судове рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Предметом касаційного оскарження є судове рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову, а саме 1 057 765, 09 грн, на спірне нерухоме майно, яке належить ТОВ "Конкурітто", зазначене у заяві (реєстраційні номери 1858053, 24882700, 24937235).
4.3. Предметом позову у цій справі є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ "Конкурітто" 1 057 765,09 грн, а саме безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки комунальної власності за період з 01.01.2023 рік по 21.06.2023 рік, а також 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку із використанням земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди та несплати орендних платежів.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позву Дніпровська міська рада вказувала, зокрема, на наявність ризиків відчуження відповідачем майна, посилаючись на вчинення ним аналогічних дій, а саме відчуження нерухомого майна після порушення провадження у справі № 904/2142/23, відкритого за позовом Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ "Конкурітто" безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за інший період.
4.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
4.5. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
4.6. Суд апеляційної інстанції установив, що як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2142/23 прийнято до розгляду позовну заяву Дніпровської міської ради до ТОВ "Конкурітто" про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України за період 2017-2022 роки, відкрито провадження у справі.
Водночас, після відкриття провадження у справі № 904/2142/23, ТОВ "Конкурітто" 22.06.2022 відчужило об'єкт нерухомого майна, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н. М.
4.7. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Також у пунктах 21-24 постанови Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на висновки в якій посилався суд апеляційної інстанції, зазначено таке:
"21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
22. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18".
4.8. Суд апеляційної інстанції, установивши вчинення відповідачем при розгляді аналогічної справи дій щодо відчуження майна, а також виходячи з того, що суд першої інстанції не встановив обставин достатності/недостатності грошових на рахунках відповідача, а відповідач не надав відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, дійшов висновку про доцільності накладення арешту на нерухоме майно у межах суми, яка достатня для такого стягнення в межах суми позову 1 057 765, 09 грн.
4.9. Верховний Суд зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції надав оцінку усім доводам відповідача, які він наводив, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, та навів у судовому рішенні мотивовані аргументи їх відхилення.
4.10. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність доказів вчинення ним дій, які можуть призвести до зменшення обсягу свого майна, позаяк у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача; у такому випадку надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) не вимагається.
Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами принципів адекватності, пропорційності співмірності застосованого заходу забезпечення позову, оскільки такі твердження спростовуються змістом оскарженого судового рішення.
Інші доводи скаржника наявності підстав, з якими положення процесуального законодавства пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, не спростовують.
Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника, що він не позбавлений права відповідно до положень статті 145 Господарського процесуального кодексу України звернутись до суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, зокрема, в частині накладення арешту на його майно, у тому числі й на те, на яке, як він вважає, було двічі накладено арешт.
4.11. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для забезпечення позову. За результатами перегляду оскаржуваної постанови у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення судом норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. Таким чином, перевіривши оскаржене судове рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування постанови у справі не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 904/5212/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак