14 липня 2025 рокуСправа № 921/197/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Романюка Д.О.
розглянув заяву б/н від 04.07.2025 (вх. №4901 від 04.07.2025) Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом - Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 37, корпус 6)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» (48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Мазепи І., будинок 7)
про стягнення грошових коштів в сумі 1871,41 грн.
За участі від:
позивача - Собкович В.В.
відповідача - Величко Г.В.
Суть справи.
У березні 2025 року Київська міська інноваційна галузева організація роботодавців "Центр ресурсоефективного та чистого виробництва" звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіостандарт" про стягнення 17871,41 грн, з яких: 16000 грн основний борг; 341,29 грн 3% річних; 1530,12 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві б/н від 31.03.2025 (вх. №219 від 31.03.2025) посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №5ПО/2024 від 14.05.2024, в частині оплати за виконані роботи (надані послуги).
У тексті позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який стосувався 2422,40 грн судового збору та 15000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/197/25 за правилами загального позовного провадження.
У додаткових поясненнях б/н від 26.05.2025 (вх. №3805 від 26.05.2025) позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1871,41 грн, з яких: 341,29 грн 3% річних; 1530,12 грн інфляційних втрат. У своїх поясненнях позивачем зазначено про оплату відповідачем суми основного боргу.
Ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято до розгляду додаткові пояснення позивача б/н від 26.05.2025 (вх. № 3805 від 26.05.2025), у тому числі щодо зменшення позовних вимог, з додатками та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з їх врахуванням.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2025 у справі №921/197/25 позов задоволено та ухвалено сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіостандарт" на користь Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців "Центр ресурсоефективного та чистого виробництва" 341,29 грн - 3% річних, 1530,12 грн - інфляційних нарахувань, 2422,40 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі, а саме 04.07.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача - адвокатом Собковичем В.В. подано до суду заяву б/н від 04.07.2025 (вх. №4901) про стягнення з відповідача 25000 грн витрат на правову допомогу.
В якості додатків до заяви від 04.07.2025 заявником долучено копії: свідоцтва №5346 від 28.09.2012 про право на зайняття адвокатською діяльністю; договору про надання правової допомоги від 12.03.2025; додатку №1 від 30.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025; ордера серії АІ від 31.03.2025, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 12.03.2025 адвокатом Собковичем В.В. на надання правничої допомоги Київській міській інноваційній галузевій організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» у Господарському суді Тернопільської області; звіту про витрачений час №1 від 03.07.2025 за договором про надання правової допомоги від 12.03.2025; акту наданих послуг №1 від 03.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025.
Відповідно до положень ч.1 ст.221 ГПК України позивач з поважних причин не зміг подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат. Оскільки, як вбачається з дати складення звіту про витрачений час №1 від 03.07.2025 та акту наданих послуг №1 від 03.07.2025 за договором про надання правової допомоги від 12.03.2025, такі не могли бути подані до суду до проголошення рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 07.07.2025 подану представником позивача заяву б/н від 04.07.2025 призначено до розгляду в судовому засіданні 14.07.2025 та запропоновано надати відповідачу в строк до 11.07.2025 письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/197/25.
14.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 11.07.2025 (вх. №5119), у яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні вищевказаної заяви у повному обсязі, а у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість стягнення судових витрат на правничу допомогу, істотно зменшити їх розмір, враховуючи принцип пропорційності та обґрунтованості, а також розбіжність між орієнтовною та фактичною вартістю послуг.
Щодо цього ним зазначено, про розбіжність між орієнтовною та фактичною вартістю згідно з додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025 (від 30.03.2025), орієнтовна загальна вартість послуг адвоката була визначена у розмірі 15000 грн. Однак, в акті наданих послуг №1 від 03.07.2025 та у заяві про стягнення судових витрат позивачем заявлено суму в розмірі 25000 грн, що на 10000 грн перевищує початкову орієнтовну вартість. Позивачем не надано належного та достатнього обґрунтування такого значного збільшення вартості правничої допомоги.
Хоча позивачем надано звіт про витрачений час від 03.07.2025, деякі пункти потребують деталізації та обґрунтування. Наприклад, слід ретельно перевірити кількість годин, витрачених на підготовку документів або участь у судових засіданнях, на відповідність складності та обсягу виконаної роботи. Усі судові засідання не проводились протягом 1 год. Також, відповідач вважає, що всі заявлені витрати є завищеними та непропорційними фактично наданим послугам та складності справи.
Згідно з принципами розподілу судових витрат, відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які були необхідними для захисту інтересів сторони та безпосередньо пов'язані з розглядом справи. Відповідач просить суд перевірити, чи всі послуги, зазначені в акті наданих послуг та звіті про витрачений час, були об'єктивно необхідними для досягнення результату у справі.
Представником позивача в судовому засіданні 14.07.2025 підтримано заяву про ухвалення додаткового рішення.
Представником відповідача в судовому засіданні 14.07.2025 заперечено проти задоволення вказаної заяви, із зазначених у додаткових поясненнях від 11.07.2025 підстав.
Ним також вказано про відсутність в матеріалах справи доказів оплати позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
З огляду на викладене та скорочені строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду заяви, надання заяв по суті її розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду заяви за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2025 між Київською міською інноваційною галузевою організацією роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» (надалі - клієнтом) та адвокатом Собковичем Віталієм Віталійовичем (надалі - адвокатом) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту правничу допомогу (послуги), саме:
- представництво інтересів клієнта в установах, органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, в тому числі в банківських установах, в правоохоронних органах, в тому числі органах Міністерства внутрішніх справ, прокуратури і Служби Безпеки України, органах місцевого самоврядування, податкової служби, митної служби, державної виконавчої служби, перед юридичними та фізичними особами з питань пов'язаних із захистом клієнта прав та законних інтересів;
- представництво інтересів клієнта в усіх судових установах (загальних, спеціалізованих (господарських, адміністративних та ін.), третейських судах тощо) та органах державної виконавчої служби;
Відповідно до п. 2.2.1 договору адвокат має право представляти та захищати права та інтереси клієнта особисто або через довірених осіб в усіх судових установах всіх інстанцій, органах, підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування та форм власності.
Згідно з п. 2.2.2 договору адвокат має право вчиняти від імені клієнта особисто або через довірених осіб всі процесуальні дії, необхідні для виконання доручень клієнта, а саме: а) підписувати та подавати претензії, позовні заяви; змінювати предмет, суму і підстави пред'явлення позову; відмовлятися від позову, знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії, отримувати документи; б) браги участь в судових засіданнях; пред'являти докази, брати участь в дослідженні доказів, заявляти клопотання, запити, давати усні і письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору клієнт оплачує вартість послуг за договірною ціною, що є гонораром. Порядок розрахунків, їх форма та строк визначається сторонами відповідним додатком до цього договору.
Клієнт самостійно здійснює сплату судових та інших необхідних витрат, пов'язаних з розглядом справи. У випадку, якщо цього потребують інтереси клієнта, адвокат вправі провести необхідні додаткові витрати по справі. Порядок відшкодування таких витрат встановлюється відповідним додатком до договору (п. 4.3 договору).
У п. 6.1 договору зазначено, що він діє з моменту його підписання та до виконання адвокатом роботи по справі.
30.03.2025 між сторонами укладено додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025 (надалі - додаток №1), у якому ними обумовлено розмір гонорару адвоката у наступних розмірах: 1.1. підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Агробіостандарт» - 9000 грн; 1.2. підготовка інших документів по справі - 4000 грн за годину роботи адвоката; 1.3. забезпечення участі адвоката у судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області - 2000 грн за один судодень (за домовленістю сторін оплачується забезпечення явки адвоката в судове засідання з тому числі в режимі відеоконференції, за виключенням засідань знятих з розгляду за умови завчасного письмового попередження адвоката, у інших випадках оплата проводиться незалежно від проведення засідання судом).
Відповідно до п. 1 додатку №1 строк надання послуг: фактичний час розгляду господарської справи за позовом в інтересах клієнта.
Орієнтовна загальна вартість послуг складає 15000 грн (п. 2 додатку №1).
Згідно з п. 3 додатку №1 остаточна вартість наданих послуг визначається сторонами у акті наданих послуг в залежності від фактично наданих послуг.
Відповідно до п. 4 додатку №1 за домовленістю сторін розрахунок клієнта з адвокатом буде проведено протягом 60 днів з дня винесення судом рішення у справі.
03.07.2025 між позивачем та адвокатом у двосторонньому порядку складено та підписано акт надання послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025 про те, що адвокат надав послуги передбачені умовами договору, зокрема:
1.1.підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Агробіостандарт» та її подачу у Господарський суд Тернопільської області;
1.2. підготовку та подачу заяв про участь у судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області в режимі відеоконференції (29.04.2025, 19.05.2025, 30.05.2025, 23.06.2025);
1.3. підготовку і подачу відповіді на відзив ТОВ «Агробіостандарт»;
1.4. підготовку і подачу додаткових пояснень по справі;
1.5. забезпечення участі представника позивача у судових засіданнях в Господарському суді Тернопільської області, які відбулись 05.05.2025, 26.05.2025, 05.06.2025, 03.07.2025.
Відповідно до п. 1, п. 2 акту строк надання послуг складає березень 2025 року - липень 2025 року, а загальна вартість послуг складає 25000 грн.
У п. 4 акту зазначено, що з підписанням акту сторони підтверджують, що розрахунок клієнта з адвокатом буде проведено протягом 60 днів з дня винесення судом рішення у справі.
Із підписанням акту сторони підтверджують повне виконання адвокатом обов'язків за угодою (п. 5 акту).
Матеріали справи містять звіт про витрачений час №1 від 03.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025, на загальну суму 25000 грн, у якому зазначено, що згідно договору адвокатом були надані такі послуги (виконані роботи):
1. підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Агрбіостандарт" та її подача у Господарський суд Тернопільської області, тривалістю 2,25 год, загальною вартістю 9000 грн (4000 грн за годину);
2. підготовка та подача заяв про участь у судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області в режимі відеоконференції (29.04.2025, 19.05.2025, 30.05.2025, 23.06.2025), тривалістю 0,5 год, загальною вартістю 2000 грн (4000 грн за годину);
3. підготовка і подача відповіді на відзив ТОВ «Агробіостандарт», тривалістю 1 год, загальною вартістю 4000 грн (4000 грн за годину);
4. підготовка і подача додаткових пояснень по справі, тривалістю 0,5 год, загальною вартістю 2000 грн (4000 грн за годину);
5. забезпечення участі представника позивача у судових засіданнях в Господарському суді Тернопільської області, які відбулись 05.05.2025, 26.05.2025, 05.06.2025, 03.07.2025, тривалістю 4 год, загальною вартістю 8000 грн (2000 грн за годину).
Судом встановлено, що Собкович Віталій Віталійович є адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльністю», здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №5346 від 28.09.2012, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
Відомостей про зупинення або припинення права Собковича В.В. на заняття адвокатською діяльністю Єдиний реєстр адвокатів України не містить.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
В даній справі між сторонами укладено договір про надання правової допомоги, умовами якого обумовлено погодинну оплату.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Інтереси позивача у справі №921/197/25 представляв адвокат Собкович Віталій Віталійович, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №5346 від 28.09.2012.
Судом встановлено, що адвокат Собкович В.В. відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 12.03.2025, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії АІ №1859586 від 31.03.2025, від імені Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» здійснював представництво інтересів позивача у справі №921/197/25, а саме: підготував позовну заяву від 31.03.2025 з додатками; заяву від 17.04.2025 з додатками; відповідь на відзив від 25.04.2025 з додатками; додаткові пояснення від 26.05.2025 з додатками; заяви від 29.04.2025, від 16.05.2025, від 30.05.2025, від 23.06.2025 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з додатками; приймав участь в судових засіданнях 05.05.2025, 26.05.2025, 05.06.2025, 03.07.2025.
Аналізуючи тотожні за змістом звіт про витрачений час №1 від 03.07.2025 та акт надання послуг №1 від 03.07.2025 (оцінені судом як детальний опис робіт) їх перелік, суд зазначає, що він підтверджений матеріалами справи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
У разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (ч.4 ст.129 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, зважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 25000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, ухвалення рішення про задоволення позову у даній справі, ціну позову, складність справи, обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 10000 грн, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою.
Отже, за результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, а також конкретних обставин надання правничої допомоги адвокатом Собковичем В.В. у даній справі, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -
1. Заяву б/н від 04.07.2025 (вх. №4901 від 04.07.2025) Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» (48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Мазепи І., будинок 7, ідентифікаційний код 43065223) на користь Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 37, корпус 6, ідентифікаційний код 38792148) 10000 (десять тисяч) грн витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 17.07.2025.
Суддя І.П. Шумський