65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"17" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2767/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н.В., розглянув матеріали вх.№2840/25 від 14.07.2025р.
За позовом: Фермерського господарства «СЕРПАНОК» (67000, Одеська обл., Миколаївський (Березівський) район, смт Миколаївка, вул. Свердлова (І. Пастернака), буд. 21, код ЄДРПОУ 26470737)
До відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (67000, Одеська обл., Березівський р-н, смт Миколаївка, вул. Незалежності, буд. 71, код ЄДРПОУ 04380146)
про визнання недійсним державного акту
Позивач - Фермерське господарство «СЕРПАНОК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 та Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 01.04.1993р., зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Положеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік справ що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019р. по справі № 904/1083/18 дійшла висновку, що предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункт 15).
З дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Водночас, за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: - наявність у них спору про право цивільне та - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22).
Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
З позовної заяви вбачається, що даний спір пов'язаний з реалізацією та набуттям фізичною особою права власності на земельну ділянку.
Водночас, підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду, яким у цьому випадку є висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19: "зазначені фізичні особи є власниками земельних ділянок та не мають статусу підприємців. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, як про це помилково вказав суд апеляційної інстанції, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України", якому відповідають оскаржувані у цій справі судові рішення.
У зв'язку з тим, що фактично даний спір пов'язаний з реалізацією та набуттям фізичною особою права власності на земельну ділянку, він не має встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України ознак господарської юрисдикції і повинен вирішуватись у порядку саме цивільного судочинства.
Відповідно до приписів п. 1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на положення ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.
Приймаючи до уваги відсутність між сторонами господарського спору, враховуючи враховуючи предмет спору та суб'єктний склад такого спору, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції загальних судів.
Щодо повернення матеріалів позовної заяви заявнику, суд не вбачає можливості фізичного повернення матеріалів позовної заяви (вх.№2840/25 від 14.07.2025р.) поданої через систему "Електронний суд".
Керуючись п.п. 1 ч.1 ст.175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Фермерському господарству «СЕРПАНОК» у відкритті провадження у справі за позовом до ОСОБА_1 та Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 01.04.1993р., зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя Н.В. Рога