79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.07.2025 Справа № 914/1363/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелсі Лаб", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр", м. Львів,
про стягнення 112?577,40 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелсі Лаб" подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр" про стягнення 112?577,40 грн заборгованості за договором про надання медичних послуг №117/Л-2024 від 01.10.2024, з яких: 95?265,00 грн основний борг, 6?141,38 грн пеня, 9?526,50 грн штраф та 1?644,52 грн інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.05.2025 справу №914/1363/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута відправнику за закінченням терміну зберігання. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.). Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Сторони у судове засідання 14.07.2025 не з'явились, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати наданих послуг на суму 95?265,00 грн. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 6?141,38 грн пені, 9?526,50 грн штрафу та 1?644,52 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 14.07.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр" (замовник) та ТОВ «Хелсі Лаб» (виконавець) укладено договір про надання медичних послуг №117/К-2024 з додатками, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на умовах даного договору надавати медичні послуги, перелік яких погоджений сторонами в додатку №1 до даного договору, а замовник зобов'язується в порядку і на умовах даного договору приймати і оплачувати надані виконавцем послуги.
Згідно з п.1.2 договору надання послуг здійснюється на території виконавця за адресою: 79069, м.Львів, вул. Шевченка, 313.
За приписами пунктів 3.1, 3.2 договору ціна договору визначається за загальною ціною всіх підписаних сторонами актів наданих послуг, згідно з якими надавались послуги упродовж дії даного договору та виставлених до них рахунків. Ціни на послуги, що надаються виконавцем, вказані в додатку № 1 до даного договору.
Відповідно до п.3.6 договору замовник здійснює оплату за надані послуги у наступному порядку: оплата за надані послуги за звітний період №1 здійснюється замовником до 30 числа поточного місяця; оплата за надані послуги за звітний період №2 здійснюється замовником до 15 числа наступного місяця.
Сторонами визначено, що звітний період з 1 по 15 число поточного місяця (звітний період №1), з 16 по останній день поточного місяця (звітний період №2).
За умовами п.4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється на підставі акту наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 4.5 договору визначено, що сторони погоджують можливість використовувати при виконанні умов цього договору електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис. Сторони також визнають будь-які документи, складені та надані будь-якою стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Замовник підтверджує або відхиляє акт наданих послуг/інші документи в електронному вигляді протягом 05 (п'яти) робочих днів з дня його отримання. У випадку відсутності відповіді на акт наданих послуг/інші документи в зазначений строк, акт наданих послуг/інші документи вважаються підтверджений/прийнятим та підписаним належним чином. У разі наявності мотивованих зауважень замовник у цей же строк повідомляє про це виконавця (п.4.6 договору).
Згідно з п. 6.4 договору у разі порушення термінів оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати. Сума заборгованості сплачується з урахуванням офіційного індексу інфляції за весь період несвоєчасної оплати.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 10.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що додатком №1 до договору №117/К-2024 від 01.10.2024 сторони погодили перелік медичних послуг та їх вартість.
На виконання умов укладеного договору упродовж 15.10.2024 - 15.01.2025 позивачем було надано медичні послуги на суму 326?930,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами №666 від 15.10.2024 на суму 29?700,00 грн, № 657 від 31.10.2024 на суму 62?245,00 грн, № 692 від 15.11.2024 на суму 30?410,00 грн, № 674 від 30.11.2024 на суму 33?100,00 грн, № 711 від 15.12.2024 на суму 32?600,00 грн, №719 від 31.12.2024 на суму 43?945,00 грн, №3 від 15.01.2025 на суму 26?210,00 грн., №7 від 31.01.2025 на суму 46?730,00 грн. та №45 від 15.02.2025 на суму 21?990,00 грн. Акти підписані сторонами без зауважень. Відповідач вартість наданих послуг оплатив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за актами №719 від 31.12.2024 (послуги частково оплачені), №7 від 31.01.2025 та №45 від 15.02.2025 у розмірі 95?265,00 грн.
Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків №1 від 10.01.2025 та №19 від 15.04.2025 за період 01.10.2024-15.04.2025 відповідач визнав заборгованість 95?265,00 грн..
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 6?141,38 грн пені, 9?526,50 грн штрафу та 1?644,52 грн інфляційних втрат, які також просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №117/К-2024 про надання медичних послуг від 01.10.2024 з додатками. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати, відтак, позовна вимога про стягнення 95?265,00 грн основного боргу є обґрунтованою, адже розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується належними доказами та не спростований відповідачем.
Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, із врахуванням положень ст.ст.13, 14 та ч.2 ст.237 ГК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 1?644,52 грн. втрат від інфляції.
За порушення строків виконання договору позивач заявив про стягнення 6?141,38 грн пені та 9?526,50 грн штрафу.
Сторони у п.6.4 договору погодили, що у разі порушення термінів оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, що такі нараховані позивачем правильно, отже, позовні вимоги щодо стягнення 6?141,38 грн пені та 9?526,50 грн штрафу підлягають до задоволення в повному обсязі.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 276 від 28.04.2025 на суму 3'028,00 грн. При цьому, згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Як вбачається із матеріалів справи позовна заява подана через систему Електронний суд, відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягав оплаті у розмірі 2422,40 грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача. Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр" (79069, м.Львів, вул. Шевченка, 313; ідентифікаційний код 44589291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Лаб» (03115, місто Київ, вул. Вітрука Генерала, будинок 10а, ідентифікаційний код 43439709) 95?265,00 грн основного боргу, 6?141,38 грн пені, 9?526,50 грн штрафу, 1?644,52 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 17.07.2025.
Суддя Яворський Б.І.