"17" липня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1449/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Еір Сервіс" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 10 А, кв. 13 код ЄДРПОУ 38936003)
про стягнення боргу з відшкодування витрат балансоутримувача
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Еір Сервіс" про стягнення 34765,18 грн боргу за договором № 02.5-14/1-681 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.01.2023, що включає в себе 30781,61 грн. основного боргу, 2726,39 грн. пені, 289,08 грн. 3% річних та 968,10 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою від 30.04.2025 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Водночас через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 09.05.2025 надійшла заява позивача про зміну предмету позову. В обґрунтування цієї заяви позивач зазначив, що у зв'язку зі збільшенням періоду порушення відповідачем строку виконання зобов'язання за послуги надані позивачем в лютому - березні 2025 року ним здійснено додаткове нарахування суми основного боргу, пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних.
Так за приписами частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Поряд із цим відповідно до пункту 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19 навів правовий висновок, який відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час розгляду цієї справи.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд, між іншого, вказав на те, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Таким чином, суд констатує, що у своїй заяві про зміну предмету позову позивач фактично просить суд про збільшення розмір позовних вимог з підстав збільшення періоду прострочення відповідача, позаяк він просить суд стягнути з відповідача 41058,00 грн основного боргу, 4047,78 грн пені, 416,96 грн 3 % річних, 1444,35 грн інфляційних втрат, тобто ним не заявлено інших та/або нових вимог.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що означена заява позивача, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, є обґрунтованою та приймається судом, у зв'язку із чим новою ціною позову в цій справі є 46967,09 грн.
Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи суд зазначає, що ухвалу від 30.04.2025 про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу поштовим відправленням № 0601142293939 за адресою реєстрації.
Відповідно до частини6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 232 ГПК України, є видом судового рішення.
Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Крім того частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частинною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Так, згідно з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Вказаний факт підтверджується конвертом з ухвалою, що повернутий Господарському суду Київської області з відміткою поштового оператора про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, оскільки ухвала суду надсилалась на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вона розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, та зазначає, що факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Поряд із цим суд також зауважує, що згідно з частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 30.04.2025 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень (дата забезпечення надання загального доступу: 02.05.2025).
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Зміст позовних вимог.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 02.5-14/1-681 від 11.01.2023 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, що складається 41058,00 грн основного боргу, 4047,78 грн пені, 416,96 грн 3 % річних, 1444,35 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Позивач зазначав, що 11.01.2023 набрав чинності означений договір № 02.5-14/1-681 від 11.01.2023 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» (надалі - орендар).
В подальшому, до договору було внесено зміни та доповнення, які викладені в листах позивача від 09.02.2023 № 03-22-317, від 31.03.2023 № 25-22/1-33 та від 13.10.2023 № 25-22/1-454 «Про зміну вартості послуг», які є невід'ємною частиною договору.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем, за період з серпня по грудень 2024 року та січень 2025 року надані відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних послуг від 31.08.2024, 30.09.2024, 02.10.2024, 31.10.2024, 30.11.2024, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025 та 31.03.2025. При цьому, для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 41058,00 грн, зокрема: № 897/1092 від 31.08.2024 за послуги надані у серпні 2024 року на суму 5107,62 грн;·№ 897/1198 від 30.09.2024 за послуги надані у вересні 2024 року на суму 5107,62 грн; № 897/1299 від 02.10.2024 за послуги надані у жовтні 2024 року на суму 0,23 грн; № 897/1325 від 31.10.2024 за послуги надані у жовтні 2024 року на суму 5083,69 грн; № 897/1410 від 30.11.2024 за послуги надані у листопаді 2024 року на суму 5132,72 грн; № 897/1501 від 31.12.2024 за послуги надані у грудні 2024 року на суму 5167,16 грн; № 897/44 від 31.01.2025 за послуги надані у січні 2025 року на суму 5182,57 грн; № 897/159 від 28.02.2025 за послуги надані у лютому 2025 року на суму 5164,14 грн; № 897/235 від 31.03.2025 за послуги надані у березні 2025 року на суму 5111,65 грн.
Позивач наголошував, що вищезазначені рахунки-фактури на сплату вартості наданих послуг та акти прийому-здачі наданих послуг були направлені засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення "M.E.Doc" (My Electronic Document, також Medoc, Медок) "З використанням гарантованої доставки", проте, доставлені не були, оскільки відповідачем не використовується програмне забезпечення M.E.Doc, тож вони були направлені на електронну та поштову адресу відповідача. При цьому позивач вказує на те, що відповідач не виконав умови п.п. 3.2.6 п. 3.2 договору і не отримав зазначені вище рахунки та акти самостійно.
Обставини встановлені судом та висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Судом досліджено наданий позивачем договір № 02.5-14/1-681 від 11.01.2023, за яким заявлені вимоги про стягнення боргу та встановлено, що відповідно до преамбули цього договору позивач виступає балансоутримувачем у цих відносинах, а відповідач орендарем.
В силу підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 договору, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі - вартість, яких визначено додатком № 1 до договору, далі - послуги.
Підпунктом 1.1.3 узгоджено, що орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційною площі орендованого майна.
Згідно з умовами п. п. 3.1.1 та 3.1.4 пункту 3.1 договору, балансоутримувач зобов'язується надавати орендарю визначені договором послуги та щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру (надалі - рахунок) за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 договору встановлено, що щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, балансоутримувач направляє орендарю за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc рахунок, акт виконаних послуг та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. п. 1.1.3 договору. Як тільки рахунок та акт будуть прийняті у (ПЗ) M.E.Doc, відправнику (балансоутримувачу) надійде повідомлення про доставку отримувачем (орендарем). Сторони домовились, що датою рахунку та акту буде вважатися дата зазначена у повідомленні про доставку рахунку та акту орендарю у (ПЗ) M.E.Doc. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. З метою виконання умов цього пункту договору сторони погодилися використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього КЕП. За допомогою електронного документообігу у (ПЗ) M.E.Doc разом із рахунками орендар отримує складені балансоутримувачем акти. Орендар зобов'язаний затвердити або відхилити з письмовою мотивованою відмовою у їх затвердженні у (ПЗ) M.E.Doc акти протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати зазначеної у повідомленні про доставку. У разі отримання від орендаря мотивованої відмови, балансоутримувач у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставленні рахунку. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів акт затверджений або акт відхилений з письмовою мотивованою відмовою не будуть направлені до балансоутримувача, акт вважається підписаним сторонами, а відмови направлені Орендарем з порушенням п'ятиденного строку, не будуть прийматись балансоутримувачем до розгляду. Акти підписуються із застосуванням КЕП уповноважених на це представників обох сторін, про що сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Підписання акту Орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
У разі неможливості направлення балансоутримувачем орендарю рахунків, актів за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) M.E.Doc, порядок отримання орендарем рахунків, актів здійснюється наступним чином:
Орендар з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п.п.1.1.3 Договору. орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту виконаних послуг вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Судом досліджено надані копії актів та рахунків-фактур на які позивач звертав увагу.
В матеріалах справи не міститься відомостей про наявність заперечень орендаря стосовно вартості отриманих ним послуг, відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг).
При цьому суд наголошує на тому, що у відповідності до договору встановлений обов'язок відповідача отримувати у позивача рахунки-фактури самостійно в разі неможливості отримання в означений вище спосіб та погоджений в договорі.
В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини2статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що в силу положень частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тож, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, контррозрахунків чи посилань на обставини, що можуть слугувати підставами для звільнення сторони від відповідальності, суд приймає твердження позивача, які будуються на наданих ним доказах та приходить до висновку, що з огляду на неналежне виконання відповідачем обов'язків щодо відшкодування вартості отриманих ним послуг за договором за товариством утворилася заборгованість, що в загальному становить 41058 грн. Вказана сума стягується судом з відповідача враховуючи настання строків оплати наведених у позові рахунків станом на дату подання позову.
Через прострочення виконання грошового зобов'язання позивач також заявив вимогу про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 23.09.2024 по 09.05.2025, з урахуванням кожного факту прострочення.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судом здійснено перевірку нарахувань позивача та встановлено, їх арифметичну правильність в частині відсотків річних та інфляційних втрат. Тому вказані вимоги задовольняються судом у повному обсязі суд стягує з відповідача 416,96 грн 3% річних та 1444,35 грн інфляційних втрат.
Також на підставі пункту п. 5.5 договору позивач нарахував відповідачу 4047,78 грн пені за загальний період з 23.09.2024 по 09.05.2025 з урахуванням кожного факту прострочення платежів.
Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 5.5 договору, орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що вказана норма ГК містить чітке визначення моменту від якого відраховується можливий для нарахування шестимісячний строк від дня, коли таке зобов'язання мало б бути виконане. Формулювання пункту 5.5 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.
За наведених висновків суд, здійснив коригування розрахунків позивача по кожному окремому рахунку з урахуванням шестимісячного сторку нарахування та встановив, що розмір пені становить 3765,80 грн. Тож, вказана вимога задовольняється судом частково.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, враховуючи, що спір виник саме внаслідок недобросовісних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача весь обсяг сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,4 грн.
Щодо покладення на відповідача витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, які поніс позивач в сумі 100,00 грн у виді витрат на відправлення поштової кореспонденції суд відзначає наступне.
В матеріалах справи міститься опис вкладення в цінний лист поштового відправлення № 0830100158658 від 25.04.2025, що засвідчує направлення позивачем відповідачу позовної заяви разом із доданими до неї документами.
При цьому в матеріалах справи міститься також фіскальний чек від 25.04.2025 на суму 250,00 грн та список № 5993 згрупованих відправлень від 25.04.2025, в якому серед п'яти інших поштових відправлень значиться й відправлення № 0830100158658 та платою за його пересилання вказано 50,00 грн.
Так само в матеріалах справи міститься опис вкладення в цінний лист поштового відправлення, поштова накладна та фіскальний чек на суму 50,00 грн, що засвідчують направлення позивачем відповідачу заяви про зміну предмету позову від 09.05.2025 з додатками поштовим відправленням № 0830100190314.
Відтак, витрати позивача, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду виді витрат на відправку поштової кореспонденції, які поніс позивач в сумі 100,00 грн є підтвердженими та документально доведеними, а отже - підлягають покладенню на відповідача.
В силу положень частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Еір Сервіс" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 10 А, кв. 13 код ЄДРПОУ 38936003) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 41058 грн основного боргу, 416,96 грн 3 % річних, 1444,35 грн інфляційних втрат, 3765,80 грн пені за договором № 02.5-14/1-681 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.01.2023, а також 2422,4 грн судового збору та 100 грн витрат позивача, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз