ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/15808/19
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на дії та рішення приватного виконавця Мельниченка К.П. у справі
За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент»)
до Акціонерного товариства «Київмедпрепарат»
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтакт»
про стягнення 98600680,05 грн
за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Київмедпрепарат»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
про визнання недійсним пункту договору
за позовом третьої особи, яка
заявляє самостійні вимоги щодо
предмета спору Акціонерного товариства «Галичфарм»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
про визнання недійсним пункту договору
Представники учасників справи:
від скаржника (боржника): Зима І.П.;
від стягувача: Пата С.В.;
від приватного виконавця: не з'явився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково; закрито провадження у справі №910/15808/19 в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» заборгованості за кредитом у розмірі 6.500.000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1.853.745,30 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитом у розмірі 40.684.941 грн 83 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2.027.866 грн 91 коп., комісію за управління кредитом у розмірі 34.275.000 грн 00 коп., пеню у розмірі 13.259.126 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 615.386 грн 49 коп. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Київмедпрепарат». Відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Галичфарм».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.01.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 залишено без змін.
16.04.2025 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 визнано наказ Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/15808/19 таким, що не підлягає виконанню, на суму 17.500.000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/15808/19 - з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60; ідентифікаційний код: 09807856) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3; ідентифікаційний код: 43715128) в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 40.684.941 (сорок мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) грн 83 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2.027.866 (два мільйони двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 91 коп., комісії за управління кредитом у розмірі 34.275.000 (тридцять чотири мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч) грн 00 коп., пені у розмірі 13.259.126 (тринадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять шість) грн 00 коп.
13.06.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» надійшла скарга на дії приватного виконавця Мельниченка К.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 розгляд скарги Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» призначено на 02.07.2025.
01.07.2025 до Господарського суду міста Києва від скаржника (боржника) надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
02.07.2025 до Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові заперечення на скаргу, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.07.2025 судом було відкладено розгляд скарги на 16.07.2025.
15.07.2025 та 16.07.2025 до Господарського суду міста Києва від скаржника надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів скарги.
У судове засідання 16.07.2025 з'явився представник скаржника (боржника), надав усні пояснення з приводу скарги, скаргу просив задовольнити.
Представник стягувача у судовому засіданні 16.07.2025 надав усні пояснення по скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Приватний виконавець у судове засідання 16.07.2025 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом отримання ухвали суду в своєму електронному кабінеті.
Розглянувши у судовому засіданні 16.07.2025 скаргу Акціонерного товариства «Київмедпрепарат», суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 7 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду відповідної скарги, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.
Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановив суд, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково; закрито провадження у справі №910/15808/19 в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» заборгованості за кредитом у розмірі 6.500.000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1.853.745,30 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитом у розмірі 40.684.941 грн 83 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2.027.866 грн 91 коп., комісію за управління кредитом у розмірі 34.275.000 грн 00 коп., пеню у розмірі 13.259.126 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 615.386 грн 49 коп. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Київмедпрепарат». Відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Галичфарм».
16.04.2025 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича 21 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження ВПНОМЕР_2 за наказом №910/15808/19 Господарського суду міста Києва від 16.04.2025, що виданий на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19.
Виконавче провадження було відкрите за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/15808/19 - з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60; ідентифікаційний код: 09807856) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3; ідентифікаційний код: 43715128) в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 40.684.941 (сорок мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) грн 83 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2.027.866 (два мільйони двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 91 коп., комісії за управління кредитом у розмірі 34.275.000 (тридцять чотири мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч) грн 00 коп., пені у розмірі 13.259.126 (тринадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять шість) грн 00 коп.
Постановою від 16.05.2025 про заміну сторони ВП приватний виконавець Мельниченко К.П. замінив стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/15808/19 - з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент».
Згідно з постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 22.05.2025, винесеної Приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем по виконавчому провадженні НОМЕР_1, були внесені зміни в суму заборгованості згідно з наказом Господарського суду міста Києва №910/15808/19 від 16.04.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/15808/19, що становить 72746934,74грн. (без суми судового збору у розмірі 615386,49 грн).
Відповідно, були внесені зміни в розмір основної винагороди приватного виконавця на суму 7274693,47 грн., на підставі постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 22.05.2025, винесеної Приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем по виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постановою від 26.05.2025 у ВП№НОМЕР_2 приватний виконавець Мельниченко К. П. наклав арешт на кошти АТ «Київмедпрепарат» у межах суми звернення стягнення 81833735,86 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
У ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису). Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2025 Приватний виконавець Мельниченко К.П. проводив виконавчі дії у виконавчому провадженню НОМЕР_1 на території боржника за адресою: по провулку Чистяківський, 7/33 у місті Києві з опису та арешту майна, що належить боржникові, про що складено постанову про опис та арешт майна від 03.06.2025 року (опис розпочато о 09-45, опис закінчено о 16-45) та постанову про опис та арешт майна від 03.06.2025 (опис розпочато о 10-35, опис закінчено о 16-55) - копію вказаної постанови скаржником (боржником) суду не надано, втім вказані обставини не заперечуються стягувачем, а саме нерухомого майна та лікарських засобів і сировини, яка використовується для виробництва лікарських засобів.
Скаржник (боржник) у скарзі зазначає, що за адресою провулок Чистяківський, 7/33 у місті Києві знаходиться ліцензійний аптечний склад, де зберігаються лікарські засоби, виготовлені підприємством для ринку України і для експортних ринків, та закуплена сировина, яка використовується для виробництва лікарських засобів.
Як вказує скаржник, за результатами опису та арешту майна приватним виконавцем було арештовано майно, яке є власністю АТ «Київмедпрепарат» та вартість якого складає:
- лікарських засобів вартістю 120669 тис. грн, з них: сировина (активні фармацевтичні інгредієнти у формі капсул, АФІ та інших допоміжних матеріалів) на суму 22863 тис. грн,
- балансова вартість нерухомого майна, яке було арештоване вищезазначеною постановою складає 50955126,71 грн, ринкова вартість орієнтовно складатиме 250 млн грн, хоча більш точні висновки про ринкову вартість будуть за результатами оцінки нерухомого майна.
Отже, вартість арештованого майна в цілому (за ринковими цінами) складає 370 млн грн, що значно перевищує суму заборгованості за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
Арештоване майно, яке складається із лікарських засобів та активних фармацевтичних інгредієнтів, є критично важливим товаром, який повинен бути поставлений на ринок для лікарень та у аптеки, а активні фармацевтичні інгредієнти, як сировина для лікарських засобів повинна бути використана для виробництва антибактеріальних та інших лікарських засобів.
Скаржник зауважив про існування критичних ризиків у зв'язку з арештом лікарських засобів, таких як:
- заблоковано весь наявний запас капсул, що унеможливлює напрацювання всіх капсульних ГЛЗ, тому що період поставки капсул згідно з договорами з постачальниками складає 70-90 днів після оплати, тому наступні серії капсул будуть отримання підприємством ( за найкращими підрахунками) восени,
- лікарські засоби та АФІ мають обмежений термін придатності, а наприклад, дві партії капсул мають обмежений залишковий термін придатності, після завершення якого сировину буде неможливо використати у виробництві, що призведе до втрат та необхідності її утилізації,
- ризик зриву експортних контрактів та, відповідно, надходження до України валюти, що унеможливлює надходження коштів на рахунках боржника (як вказує боржник, одна партія вже включена в затверджене експортне замовлення, для виконання якого вже подано підтвердження, однак виробничий процес наразі заблокований),
- неможливість здійснювати відвантаження арештованих готових лікарських засобів до медичних установ ( в т.ч на потреби ЗСУ), а також поставляти їх в аптеки для споживачів,
- лікарські засоби не можуть бути реалізовані через аукціони, оскільки чинне законодавство (Закон України «Про лікарські засоби», Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лз, імпорту, оптової та роздрібної реалізації лз) дозволяє їх реалізацію лише через аптечні склади суб'єктам господарювання, які мають відповідні ліцензії,
- у зв'язку із тим, що частиною арештованого майна є лікарські засоби для експортних контрактів, тобто з упаковкою для зовнішніх ринків, вони не можуть бути реалізовані на ринку України жодним чином відповідно до законодавства,
- закупівля активних фармацевтичних інгредієнтів ускладнена через їх імпортоване походження та довготривале постачання можливими способами, ураховуючи воєнні дії, а тому існує ризик зупинки виробництва деяких лз, наприклад, термін доставки у сьогоднішній реаліях займає близько 3 місяців. Крім того, сировина - активні фармацевтичні інгредієнти, використовується у виробництві лікарських засобів відповідно до реєстраційних документів (реєстраційного досьє), де вказується найменування сировини, виробник сировини, постачальник сировини, вимоги щодо якості і кількості тощо. Тобто, кожен виробник закуповує визначене АФІ лише для свого лікарського засобу і виключно у того виробника АФІ, який зазначений у реєстраційному досьє лікарського засобу. Тому, арештовані АФІ та допоміжні матеріали не будуть реалізовані на аукціоні, оскільки вони призначені лише для виробництва лз АТ «Київмедпрепарат».
Отже, скаржник вказує, що у зв'язку з тим, що вартість арештованого майна, на яке приватний виконавець наклав арешт, значно перевищує суму стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, приватний виконавець порушив вимоги статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, приватний виконавець не врахував властивості та особливості цього майна, його важливість для населення, і арештувавши його, тим самим заблокував випуск на ринок життєво важливих лікарських засобів, як не можуть бути реалізовані у інший спосіб, як через аптечний склад іншому ліцензіату, а лікарські засоби у пакуванні для зовнішніх контрагентів на ринку України реалізовуватися взагалі. Особливо важливим є те, що наслідком арешту лікарських засобів та сировини для їх виготовлення, а, відповідно, обмеження боржника у реалізації товарів, буде зменшення надходження грошових коштів на рахунки та, відповідності, в свою чергу унеможливить сплатити боргові зобов'язання у більш короткий термін, ніж через реалізацію майна, яке арештоване. Фактично арешт майна - лікарських засобів та сировини призведе до його втрати, що суперечить меті арешту в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник також звернув увагу на те, що кредитні зобов'язання за Договором №1253-08 забезпечені іпотекою Цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою у місті Львів по вулиці Опришківська, 6/8 відповідно до Договору про внесення змін від 11.09.2013 до Договору іпотеки єдиного майнового комплексу № 2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В. 28.03.2007 за реєстровим №1374.
Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 412631000,00 грн, як визначено Договором про внесення змін від 29.01.2010 до Договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В. 28.03.2007 за реєстровим №1374.
Крім того, як вказує скаржник, виконавець вже арештував кошти на рахунках у межах суми стягнення, а тому постанова про опис і арешт майна від 03.06.2025, є подвійним забезпеченням.
За таких обставин, скаржник просить суд:
1) визнати неправомірними дії приватного виконавця Мельниченка К. П., які полягають у описі та арешті майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 відповідно до постанови про опис та арешт майна (лікарських засобів, сировини, допоміжних матеріалів) (опис розпочато о 10:35, опис закінчено о 16:55);
2) скасувати арешт майна Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» - лікарських засобів та активних фармацевтичних інгредієнтів, які є власністю АТ «Київмедпрепарат», що накладений постановою про опис та арешт майна (лікарських засобів, сировини та матеріалів) від 03.06.2025 у ВП НОМЕР_1 (опис розпочато о 10:35, опис закінчено о 16:35 год).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Як встановлено судом, згідно з постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 22.05.2025, винесеної Приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем по виконавчому провадженні НОМЕР_1, були внесені зміни в суму заборгованості згідно з наказом Господарського суду міста Києва №910/15808/19 від 16.04.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/15808/19, що становить 72746934,74грн. (без суми судового збору у розмірі 615386,49 грн).
Відповідно, були внесені зміни в розмір основної винагороди приватного виконавця на суму 7274693,47 грн., на підставі постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 22.05.2025, винесеної Приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем по виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Скарга Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» грунтується на тому, що вартість арештованого майна в цілому (за ринковими цінами) складає 370 млн грн, що значно перевищує суму заборгованості за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
Зокрема, скаржник зазначає, що за результатами опису та арешту майна приватним виконавцем було арештовано майно, яке є власністю АТ «Київмедпрепарат» та вартість якого складає:
- лікарських засобів вартістю 120669 тис. грн, з них: сировина (активні фармацевтичні інгредієнти у формі капсул, АФІ та інших допоміжних матеріалів) на суму 22863 тис. грн,
- балансова вартість нерухомого майна, яке було арештоване вищезазначеною постановою складає 50955126,71 грн, ринкова вартість орієнтовно складатиме 250 млн грн, хоча більш точні висновки про ринкову вартість будуть за результатами оцінки нерухомого майна.
Однак, суд зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин скаржником (боржником) суду не надано.
Так, скаржником долучено до матеріалів скарги амортизаційну відомість, відповідно до якої балансова вартість арештованого нерухомого майна становить 50955126,71 грн.
Доказів того, що таке ринкова вартість вказаного майна становить 250 млн грн скаржником суду не надано.
Роздрукована скаржником (боржником) таблиця про вартість ТМЦ також не є належним та допустимим доказом вартості арештованих лікарських засобів на суму 120669 тис. грн.
Отже, викладені скаржником (боржником) у скарзі обставини грунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
В свою чергу стягувач у поданих до суду письмових запереченнях пояснив, що у зв'язку з ненаданням боржником під час опису та арешту майна 03.06.2025 детальної інформації щодо облікової вартості та характеристик товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у складських приміщеннях, необхідністю встановлення вартості цього майна, 04.06.2025 приватним виконавцем Мельниченком К.В. на адресу боржника було направлено Вимогу про надання первинних бухгалтерських документів, а також господарських договорів, на підставі яких було заповнено складські приміщення.
Ця вимога приватного виконавця була проігнорована, відповідь та копії господарських договорів не надані.
У зв'язку із фіксуванням активного переміщення автотранспортних засобів до та від складських приміщень боржника - АТ «Київмедпрепарат» (м. Київ, провулок Чистяківський, 7/33) на наступний день після опису та арешту майна, 04.06.2025, приватним виконавцем було направлено Вимогу приватного виконавця про надання пояснень щодо підстав та потреби у переміщенні вантажного транспорту за умови арешту усієї продукції та сировини боржника.
Боржником не було надано відповіді на вимогу виконавця, не надані відповідні товарно-транспортні документи та інформація про транспортні засоби.
Крім того, з метою встановлення облікової вартості та характеристик товарно-матеріальних цінностей, які були арештовані 03.06.2025 і знаходяться у складських приміщеннях, необхідністю встановлення вартості цього майна, 11.06.2025 приватним виконавцем Мельниченком К.В. на адресу боржника було направлено Вимогу про надання інформації про номенклатуру та первинні бухгалтерські дані про товари.
Однак, боржником не було надано відповіді на вимогу виконавця.
Отже, як вказує стягувач, боржником були проігноровані вимоги приватного виконавця Мельниченка К.П., спрямовані на підготовку до визначення вартості майна боржника, вчинення подальших дій з звернення стягнення на майно боржника у процесі примусового виконання судового рішення.
Суд також відхиляє твердження боржника (скаржника) про неможливість реалізації арештованого майна через аукціон, оскільки відповідно до Правил проведення електронних торгів у формі аукціону (продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство), затверджених наказом Державного підприємства «СЕТАМ» від 18.02.2019 року №12, у заявці про проведення електронних торгів, яка формується виконавцем обов'язково зазначається перелік кваліфікаційних вимог до учасників торгів (наявність відповідного права, ліцензій, дозволів тощо) у разі, якщо продажу підлягає майно, щодо обороту якого встановлено обмеження.
Не відповідає дійсності також твердження боржника (скаржника) про критичну ситуацію з арештом лікарських засобів та сировини, які мають обмежений термін придатності, оскільки відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.06.2016, реалізація такого майна здійснюється за скороченою процедурою, та за умови сприяння боржника виконанню судового рішення, могла б бути реалізованою приватним виконавцем Мельниченком К.П.
При цьому, суд також погоджується із запереченнями стягувача про безпідставність тверджень боржника як підставу для оскарження дій приватного виконавця Мельниченка К.П. про обмеження внаслідок його дій відвантаження боржником медичних препаратів до медичних установ та потреб ЗСУ, оскільки боржником так і не було надано копій господарських договорів, які б свідчили про вказане.
Скаржник також звернув увагу на те, що кредитні зобов'язання за Договором №1253-08 забезпечені іпотекою Цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою у місті Львів по вулиці Опришківська, 6/8 відповідно до Договору про внесення змін від 11.09.2013 до Договору іпотеки єдиного майнового комплексу № 2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В. 28.03.2007 за реєстровим №1374.
Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 412631000,00 грн, як визначено Договором про внесення змін від 29.01.2010 до Договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В. 28.03.2007 за реєстровим №1374.
Втім, суд зазначає, що вказаним предметом іпотеки забезпечуються зобов'язання скаржника (боржника) за декількома кредитними договорами - за кредитним договором №1252-08 від 13.06.2008, за Кредитним договором №1276м-08 від 16.12.2008 та за Кредитним договором №1253м-08 від 13.08.2008.
Доводи ж скаржника про те, що виконавець вже арештував кошти на рахунках у межах суми стягнення, а тому постанова про опис і арешт майна від 03.06.2025, є подвійним стягненням також судом відхиляються, оскільки скаржником (боржником) не надано доказів існування на його рахунках достатньої суми грошових коштів для виконання судового рішення у даній справі (скаржником не надано суду доказів існування взагалі будь-якої суми грошових коштів на його рахунках).
Обставини ж, викладені скаржником (боржником) у письмових поясненнях, поданих до суду 01.07.2025, також жодним чином не вказують на протиправність поведінки приватного виконавця при виконанні судового рішення у даній справі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Київмедпрепарат».
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текс складено та підписано 17.07.2025.
Суддя О.М. Спичак