ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/4535/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція Смаку» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, село Святопетрівське, вул. Зоряна, будинок 20, офіс 31)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСЕРВІС» (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 21, офіс 402)
про стягнення 754 036,52 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Традиція Смаку» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСЕРВІС» (далі-відповідач) про стягнення 754 036,52 грн, з яких 614626,56 грн - сума основного боргу, 44 867,74 грн - інфляційне збільшення, 9 182,83 грн - 3 % річних, 85 359,39 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №ТР 1/26-12 від 26.12.2023 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 про відкриття провадження у справі №910/4535/25 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді " ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/4535/25 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 18.04.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 18.04.2025.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Традиція Смаку» (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТОМСЕРВІС» (далі-покупець) укладено договір поставки товару № ТР 1/26-12, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом усього терміну дії даного Договору поставляти та передавати у власність Покупця визначений у розділі 2 Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного договору. Товар поставлений за даним договором використовується для організації харчування військовослужбовців, на виконання договорів на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2024 рік укладених Покупцем з Міністерством оборони України (кінцевий споживач).
Відповідно до п.2.1. Договору, товаром за даним Договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками Покупця, які надсилаються на електронну пошту Постачальника kulida.i@traditsiyasmaku.com.ua не менше ніж за п'ять календарних днів до дати поставки. Постачальник, після отримання заявки надсилає повідомлення наступного змісту: «Заявку отримано. ПІБ. Дата прийняття заявки» на електрону адресу Покупця, з якої надійшла заявка (atom.zakaz.centr@gmail.com a atom.dnipro.23@gmail.com, aбo lvivatom@gmail.com).
Згідно п.4.1 - 4.2 Договору, покупець оплачує поставлений Постачальником Товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни Товару. Загальна вартість товару, що передається за цим Договором складає суму всіх визначених у видаткових накладних вартостей партій товару.
Оплата Товару проводиться виключно на підставі наданих Постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п. 2.3. договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження коштів на поточний рахунок Постачальника в повному обсязі (п. 4.3, 4.5 Договору).
Відповідно до п. 5.1, 5.5 Договору, приймання - передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю, І примірник - Постачальнику. Перехід права власності на Товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника Покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою). Підписанням даного Договору Покупець підтверджує, що проставлення відбитку штампу (печатки) Покупця на видаткових накладних та на інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання Покупцем Товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання Товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням-передачею Товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням товаросупровідних документів тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо.
Пунктами п. 6.1-6.2 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору. За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за даним Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у повному розмірі понад штрафні санкції.
Відповідно до п. 6.6 Договору, за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 9.1 Договору).
Сторони додатком № 1 погодили каталог продуктів харчування.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- № ЦОТР0000044 від 08.01.2024
- № ЦОТР0000092 від 15.01.2024
- № ЦОТР0000119 від 16.01.2024
- № ЦОТР0000141 від 18.01.2024
- № ЦОТР0000163 від 22.01.2024
- № ЦОТР0000164 від 22.01.2024
- № ЦОТР0000185 від 23.01.2024
- № ЦОТР0000239 від 29.01.2024
- № ЦОТР0000240 від 29.01.2024
- № ЦОТР0000292 від 02.02.2024
- № ЦОТР0000316 від 06.02.2024
- № ЦОТР0000339 від 09.02.2024
- № ЦОТР0000365 від 12.02.2024
- № ЦОТР0000486 від 26.02.2024
- № ЦОТР0000503 від 27.02.2024
- № ЦОТР0000571 від 05.03.2024
- № ЦОТР0000627 від 11.03.2024
- № ЦОТР0000645 від 12.03.2024
- № ЦОТР0000685 від 18.03.2024
- № ЦОТР0000705 від 20.03.2024
- № ЦОТР0000710 від 20.03.2024
- № ЦОТР0002265 від 29.08.2024
- № ЦОТР0002291 від 02.09.2024
- № ЦОТР0002327 від 04.09.2024
- № ЦОТР0002396 від 11.09.2024
- № ЦОТР0002467 від 18.09.2024 та повернення № ЦОТР0000033 від 03.10.2024 -750,72 грн.
Загальна сума поставки в розмірі 1 918 987,80 грн.
Суд відзначає, що видаткові накладні та товарно-транспорті накладні підписані сторонами без зауважень та претензій.
Також, на підтвердження належного виконання договору поставки, позивач долучив до матеріалі справи реєстровані в ЄРПН податкові накладні за спірний період.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 1 304 361,24 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4300 від 06.02.2024 в розмірі 17 440,84 грн, № 4679 від 27.02.2024 в розмірі 200 000,00 грн, № 5364 від 19.03.2024 в розмірі 180 000,00 грн, № 5519 від 26.03.2024 в розмірі 300 000,00 грн , № 5961 від 09.04.2024 в розмірі 300 000,00 грн, № 6192 від 16.04.2024 в розмірі 100 000,00 грн, № 6422 від 30.04.2024 в розмірі 50 000,00 грн, № 6554 від 06.05.2024 в розмірі 156 920,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач порушив свої зобов'язання з оплати товару у визначений Договором поставки товару строк, у зв'язку із цим ТОВ «Традиція Смаку» просить суд стягнути з ТОВ «АТОМСЕРВІС» 754 036,52 грн, з яких 614626,56 грн - сума основного боргу, 44 867,74 грн - інфляційне збільшення, 9 182,83 грн - 3 % річних, 85 359,39 грн - пеня.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 918 987,80 грн.
- № ЦОТР0000044 від 08.01.2024
- № ЦОТР0000092 від 15.01.2024
- № ЦОТР0000119 від 16.01.2024
- № ЦОТР0000141 від 18.01.2024
- № ЦОТР0000163 від 22.01.2024
- № ЦОТР0000164 від 22.01.2024
- № ЦОТР0000185 від 23.01.2024
- № ЦОТР0000239 від 29.01.2024
- № ЦОТР0000240 від 29.01.2024
- № ЦОТР0000292 від 02.02.2024
- № ЦОТР0000316 від 06.02.2024
- № ЦОТР0000339 від 09.02.2024
- № ЦОТР0000365 від 12.02.2024
- № ЦОТР0000486 від 26.02.2024
- № ЦОТР0000503 від 27.02.2024
- № ЦОТР0000571 від 05.03.2024
- № ЦОТР0000627 від 11.03.2024
- № ЦОТР0000645 від 12.03.2024
- № ЦОТР0000685 від 18.03.2024
- № ЦОТР0000705 від 20.03.2024
- № ЦОТР0000710 від 20.03.2024
- № ЦОТР0002265 від 29.08.2024
- № ЦОТР0002291 від 02.09.2024
- № ЦОТР0002327 від 04.09.2024
- № ЦОТР0002396 від 11.09.2024
- № ЦОТР0002467 від 18.09.2024 та повернення № ЦОТР0000033 від 03.10.2024 -750,72 грн.
Суд відзначає, що видаткові накладні та товарно-транспорті накладні підписані сторонами без зауважень та претензій.
Також, на підтвердження належного виконання договору поставки, позивач долучив до матеріалі справи реєстровані в ЄРПН податкові накладні за спірний період.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 1 304 361,24 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4300 від 06.02.2024 в розмірі 17 440,84 грн, № 4679 від 27.02.2024 в розмірі 200 000,00 грн, № 5364 від 19.03.2024 в розмірі 180 000,00 грн, № 5519 від 26.03.2024 в розмірі 300 000,00 грн , № 5961 від 09.04.2024 в розмірі 300 000,00 грн, № 6192 від 16.04.2024 в розмірі 100 000,00 грн, № 6422 від 30.04.2024 в розмірі 50 000,00 грн, № 6554 від 06.05.2024 в розмірі 156 920,40 грн.
Доказів протилежного сторонами не надано до матеріалів справи.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, відповідачем строк, який визначено Договором поставки, оплати вартості поставленого йому товару не було здійснено.
Вказаний судом факт не заперечують сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання в частині оплати вартості поставленого товару у строк, визначений договором.
Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 614 626,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 44 867,74 грн інфляційних втрат та 9 182,83 грн 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 34 521,07 грн інфляційних втрат та 7 489,36 грн 3% річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 85 359,39 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.1. договору, сторони погодили, що у разі прострочення оплати покупцем поставленого Товару в зазначений даним договором строк, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з дня, наступного за розрахунковим за умовами цього договору, до дня повного погашення покупцем існуючої заборгованості.
Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару у строк, який визначений у договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 66 895,23 грн.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд зазначає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція Смаку» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСЕРВІС» (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 21, офіс 402; ідентифікаційний код 39927581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція Смаку» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, село Святопетрівське, вул.Зоряна, будинок 20, офіс 31; ідентифікаційний код 42973245) суму основного боргу в розмірі 614 626 грн. (шістсот чотирнадцять тисяч шістсот двадцять шість) 56 коп., інфляційні витрати в розмірі 34 521 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять один) 07 коп., 3% річних у розмірі 7 489 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) 36 коп., пеню в розмірі 66 895 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8682 грн. (вісім тисяч шістсот вісімдесят два) 39 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано: 16.07.2025
Суддя М.Є. Літвінова