16.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/280/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025р.
(суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 03.04.2025р.)
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська Ізоляція», м. Дніпро
до: Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Жовті Води
про: стягнення 7 913 454, 14 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП “СхідГЗК», про стягнення 7 913 454, 14грн. (в т.ч.: 7 662 975,84грн. - вартість неоплаченого товару та 250 478, 30грн. - інфляційні втрати). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару № 507/13/234ВО від 17.07.2024р.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025р. у справі №904/280/25 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська Ізоляція» 7 662 975,84грн. - заборгованості; 250 478,30грн. - інфляційні втрати, 118 701,81грн. - витрат на сплату судового збору та 35 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат», через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скаувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025р. у справі №904/280/25, в частині стягнення витрат на правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким вимоги в частині стягнення витат на правничу допопомгу зменшити до 2000,00 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано факт, що ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є єдиним в Україні підприємством, яке здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво ядерне паливо для атомних станцій України, а також що підприємство має стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Скаржник зазначає на тому, що у договорі № 320 від 05.09.2024р., про надання правничої допомоги не було визначено розмір гонорару, в сумі 35 000,00 грн., тому така сума, на думку Скаржника, є необґрунтованою та непідтвердженою.
Скаржник вказує на те, що Позивачем подано до суду лише позовну заяву, як заяву по суті спору, яка судячи по її змісту, на думку Скаржника, не вимагала значних витрат часу на її складення, клопотання про долучення до матеріалів справи документів та в акті приймання-передачі послуг адвоката. При цьому, Скаржник вважає, що заявлений у акті приймання-передачі послуг час, витрачений адвокатом на виконання зазначених у акті робіт (наданих послуг) є явно завищеним та не відповідає критерію розумності враховуючи те, що справа не є складною. Разом з тим, Скаржник зазначає на тому, що матеріалами справи не підтверджено вчинення адвокатом будь-яких дій (запитів чи звернень до підприємств, установ, організацій) з метою збирання доказів, і це може бути лише підтвердженням того, що всі необхідні докази були у позивача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська Ізоляція» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що статус Відповідача, як підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, не створює для нього відмінних прав та обов'язків. Крім того, Відповідач не надав жодного обґрунтування, яким чином ці обставини мають впливати на розподіл судових витрат у цій справі.
Товариство вказує на те, що в договорі не встановлюється обсяги наданої правничої допомоги та їх вартість. Для цього Договором передбачено окремий документ, а саме Додаток № 3 до Договору, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, Позивачем було надано належні та допустимими докази, які підтверджують обсяг наданої йому правничої допомоги та їх вартість.
Товариство зауважує на тому, що Відповідач повинен був у суді першої інстанції надати свої заперечення проти поданого Позивачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та зобов'язаний був довести нібито неспівмірність заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу. Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідачем не було надано жодних заперечень проти клопотання Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та доданих до нього документів. При цьому, на думку Товариства, в апеляційній скарзі Відповідач так само не надає докази, що розмір витрат на правничу допомогу Позивача у розмірі 35 000,00 грн. є неспівмірними чи необґрунтованими.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/280/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025р. у справі №904/280/25 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/280/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 16.07.2025р..
Скаржник не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Від Позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
В судовому засіданні 16.07.2025р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП “СхідГЗК» (відповідач), про стягнення 7 913 454, 14 грн. (в т.ч.: 7 662 975,84грн. - вартість неоплаченого товару та 250 478, 30грн. - інфляційні втрати).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару № 507/13/234ВО від 17.07.2024р.
У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а саме: судовий збір - 118 701,81 грн.; витрати на професійну правничу допомогу - 70 000,00 грн..
В якості доказів понесення судових витрат, Позивачем було додано копію договору про надання правничої допомоги №320 від 05.09.2024р., укладений між ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» та Адвокатськими об'єднанням “Смарт Юрист»; додаток №3 до договору №320 від 05.09.2024р.; акт №2 від 11.03.2025р. приймання-передачі наданих послуг; звіт про надану правничу допомогу від 11.03.2025р.; свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №2392 від 07.11.2011р. та ордер АЕ №1353229 від 22.01.2025р..
Відповідно до додатку №3 від 25.12.2024р. та звіту про надану правничу допомогу від 11.03.2025р. адвокатом були виконані наступні послуги: аналіз отриманих від клієнта документів - 1год.; надання правової “кваліфікації обставин справи - 30хв.;визначення нормативно-правової підстави вимоги - 30хв.; моніторинг судових рішень - 40хв.; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції - 20хв.; підготовка позовної заяви до ДП “СхідГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар - 5год; подача до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до ДП “СхідГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар; аналіз відзиву ДП “СхідГЗК» у справі №904/280/25; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровського суду відповідь на відзив у справі №904/280/25; участь у підготовчому засіданні 18.02.2025р. Усього витрачено часу - 10год. 30хв. Сума виконаних робіт становить 70 000,00 грн..
За наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська Ізоляція» господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов задоволено частково стягнуто з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська Ізоляція» 7 662 975,84грн. - заборгованості; 250 478,30грн. - інфляційні втрати, 118 701,81грн. - витрат на сплату судового збору та 35 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Розподіляючи витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Українська Ізоляція» на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи прийшов до висновку, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 35 000,00грн.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зменшив розмір таких витрат до 35 000,00 грн., а у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми 35000 грн. - відмовив.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується лише в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 35 000,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, які стосуються позовних вимог про стягнення суми основного боргу та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що: час, який фактично витратив адвокат на визначення нормативно-правової підстави вимоги (30хв.) є тотожним до надання правової кваліфікації обставин справи, на яку адвокат витратив 30хв.; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції (20хв.) є тотожним до здійснення моніторингу судових рішень, на який адвокат витратив 40 хв. та підготовку позовної заяви до ДП “СхідГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар, яке зайняла 5 год., а здійснення аналізу відзиву на позов та підготовки відповіді на відзив, на що було витрачено адвокатом 2 год. 30хв. не вимагали значних витрат часу адвоката на їх підготування. Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, місцевий господарський суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, прийшов до висновку про зменшення розміру витрат на адвокатську допомогу до суми 35 000,00 грн., яка, на переконання суду, є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов'язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов'язків клієнта для представництва його інтересів.
Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП “СхідГЗК», про стягнення 7 913 454, 14 грн. (в т.ч.: 7 662 975,84грн. - вартість неоплаченого товару та 250 478, 30грн. - інфляційні втрати).
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн..
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області винесене на користь позивача.
12.03.2025р. (в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України) від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд розподілити судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з ДП “СхідГЗК» на користь ТОВ“НВП “Українська Ізоляція» 70 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу Позивачем надано суду першої інстанції: копію договору про надання правничої допомоги №320 від 05.09.2024р., укладений між ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» та Адвокатськими об'єднанням “Смарт Юрист»; додаток №3 до договору №320 від 05.09.2024р.; акт №2 від 11.03.2025р. приймання-передачі наданих послуг; звіт про надану правничу допомогу від 11.03.2025р.; свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №2392 від 07.11.2011р. та ордер АЕ №1353229 від 22.01.2025р..
З наданих Заявником доказів вбачається, що 05.09.2024р. між ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» (Клієнт) та Адвокатськими об'єднанням “Смарт Юрист» (Адвокатське об'єднання) укладений договір про надання правничої допомоги №320, за умовами п. 1.1. якого, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно умов п. 4.1 Договору, надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього Договору.
Враховуючи зміст договору про надання правничої (правової)допомоги від 05.09.2024р., колегія суддів констатує, що сторони погодили порядок обчислення та розмір фіксованого гонорару який встановлюється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, приймання-передача наданих послуг щомісячно оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Акту приймання -передачі наданих послуг повинен підписати його і направити Адвокатському об'єднанню або надати у той же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну Акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним Клієнтом і підлягає оплаті Клієнтом без зауважень.
25.12.2024р., Позивач та Адвокатське об'єднання уклали Додаток № 3 до Договору, відповідно до якого Адвокатське об'єднання на умовах Договору зобов'язується надати Позивачу наступні послуги з надання правової допомоги: « 1. Підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787) про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар; 2. Супровід адвокатами Адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи за позовом Клієнта до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787), про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар».
Вартість послуг за Додатком № 3 до Договору складає 70 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додатку № 3 до Договору, Клієнт, тобто Позивач, оплачує надані послуги з правничої допомоги на підставі рахунку на оплату наступним чином: 15 000,00 грн. протягом 10 календарних днів після пред'явлення рахунку на оплату; 55 000, 00 грн. після набрання законної сили рішення суду першої інстанції.
11.03.2025р. ТОВ “НВП “Українська Ізоляція» та АО “Смарт Юрист» було складено Акт №2 приймання-передачі наданих послуг, за умовами якого, послуги щодо підготовки та подачі до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до ДП «Східний ГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар, за супроводження адвокатом адвокатського об'єднання в суді першої інстанції справи № 904/280/25 за позовом Клієнта до ДП «Східний ГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар, що передбачені Додатком№ 3 від 25.12.2024р. до Договору про надання правничої допомоги №320 від 05.09.2024р. виконані в повному обсязі, на загальну суму 70 000,00 грн.. Даний Акт є підставою для проведення між сторонами взаєморозрахункв. Щодо наданих послуг сторони не мають одна до одної жодних претензій.
Відповідно до додатку №3 від 25.12.2024р. та звіту про надану правничу допомогу від 11.03.2025р. адвокатом були виконані наступні послуги: аналіз отриманих від клієнта документів - 1год.; надання правової “кваліфікації обставин справи - 30хв.; визначення нормативно-правової підстави вимоги - 30хв.; моніторинг судових рішень - 40хв.; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції - 20хв.; підготовка позовної заяви до ДП “СхідГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар - 5год; подача до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до ДП “СхідГЗК» про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар; аналіз відзиву ДП “СхідГЗК» у справі №904/280/25; підготовка та подача до господарського суду Дніпропетровського суду відповідь на відзив у справі №904/280/25; участь у підготовчому засіданні 18.02.2025р. Всього витрачено часу - 10год. 30хв. Сума виконаних робіт становить 70 000,00 грн.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є довіреність від 06.09.2024р.. Статус адвоката Циганок Романа Олексійовича підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2392 від 07.11.2011р. та ордер.
В матеріалах справи наявний ордер АЕ №1353229 від 22.01.2025р. про представництво в Господарському суді Дніпропетровської області інтересів позивача адвокатом Циганок Романом Олексійовичем.
Доказів сплати гонорару матеріали справи не містять.
Разом з тим, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р. по справі № 922/445/19 зазначила, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Як вже зазначалось вище, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, Відповідач будь-яких клопотань чи заперечень на заяву позивача, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не надав.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).
З урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також зважаючи на невідповідність даних зазначених в звіті про надання правничої допомоги, правомірно скористався своїм правом, наданим законом і зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої суми та стягнув ці витрати, у розмірі 35 000,00 грн.
Доводи Скаржника, що заявлений у акті приймання-передачі послуг час, витрачений адвокатом на виконання зазначених у акті робіт (наданих послуг) є явно завищеним та не відповідає критерію розумності, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень та не містять в собі обґрунтувань, які б могли бути перевірені судом апеляційної інстанції на предмет відповідності фактичним обставинам справи.
Стосовно доводів Скаржника щодо необгрунтованості та неспівмірності заявлених до стягнення з нього витрат на правничу допомогу, то вони враховані судом першої інстанції. Розмір таких витрат було зменшено судом.
Колегія суддів також зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023р. у справі № 910/6870/21.
Враховуючи описане вище, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду, в оскаржуваній частині, має бути залишено без змін.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Позивачем оскаржено рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України “Про судовий збір» не передбачена.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025р. у справі №904/280/25 в частині розподілу судових витрат, а саме у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.07.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя А.Є.Чередко