Справа № 199/9864/25
(1-кп/199/1099/25)
іменем України
17 липня 2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025047220000267, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, з середньою освітою, холостого, офіційно не працевлаштованого, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, не має зареєстрованого місця проживання, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
ОСОБА_3 01 липня 2025 року, приблизно о 01:50 год., знаходився на території Амур-Нижньодніпровського району у місті Дніпрі, а саме на вулиці Передова, де побачив будинок АДРЕСА_2 , який на підставі права власності належить ОСОБА_4 , та в якому зареєстрована і проживає раніше йому знайома ОСОБА_5 . Підійшовши ближче та виявивши, що на території домоволодіння АДРЕСА_2 відсутні власники, у ОСОБА_3 (який знав, що у ОСОБА_5 вдома зберігаються алкогольні напої) виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на дрібну крадіжку алкогольних напоїв шляхом проникнення до житла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через бетонний паркан.
Реалізуючи, вказаний кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, 01 липня 2025 року, приблизно о 01:50 год., ОСОБА_3 , діючи умисно, незаконно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подолав перешкоду, а саме переліз через бетонний паркан, та потрапив на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 , тим самим порушивши конституційне право на недоторканість житла особи.
Того ж дня, а саме 01 липня 2025 року, ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння, а саме в будинку АДРЕСА_2 , здійснив дрібну крадіжку алкогольних напоїв, відносно чого було складено адміністративний протокол серії ВАД №862664 за ч. 1 ст. 51 КУпАП, та о 02:27 год. того ж дня покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:
-письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
-письмова заява потерпілої ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви як обвинуваченого, так і потерпілого, є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.
Останній не має не знятих та непогашених судимостей, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, не має постійного джерела доходу, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 ,судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді обмеження волі у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, оскільки менш суворі види покарання через відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування та постійного джерела доходу не будуть дієвими і не зможуть забезпечити досягнення їх мети.
З огляду на зазначене, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність відомостей, що його обтяжують, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді обмеження волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 302, 368, 374, 3812-382 КПК України,
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий:
17.07.2025