Номер провадження 1-кс/754/2496/25
Справа № 754/11327/25
Іменем України
17 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду заяву представника потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_4 ,
до Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява представника потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016 (ЄУНСС:754/11327/25, НП:1-кс/754/2492/25)з посиланням на те, що існують підстави передбачені ст. 75 ч. 1 п. 4 КПК України, а саме, наявність інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості, зокрема, неможливість слідчим суддею у справі, забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого сумніву з приводу своєї безсторонності у даній справі.
Вважає, що слідчий суддя ОСОБА_4 не може розглядати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016, оскільки він упереджений при розгляді клопотання, з наступних підстав.
Так, слідчим суддя ОСОБА_5 клопотання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у кримінальному провадженні №12016100030009059 від 28.07.2017 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке було розглянуто 07.07.2025 та за результатами розгляду було відмовлено в задоволенні клопотання. Вважає дане рішення невмотивованим та винесеним з порушенням вимог КПК України.
Крім того, зазначає, що слідчим суддею ОСОБА_4 порушені вимоги щодо повідомлення осіб про дату час і місце розгляду справи, оскільки повідомлення про виклик до суду представнику потерпілого ОСОБА_3 направлено 15.07.2025 о 13:48 год в судове засідання, яке призначене на 15.07.2025 о 17:00 год.
У судове засідання представник потерпілого ОСОБА_3 не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд відводу за її відсутності. Подану заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Неприбуття в судове засідання представника потерпілого не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Суд, оглянувши клопотання, приходить до наступного висновку.
Так, ст. 81 ч. 1 КПК України передбачений порядок вирішення питання про відвід.
Положеннями ст.75 КПК України передбачені випадки, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу.
Практика Європейського суду з прав людини, з приводу безсторонності та неупередженності судді, свідчить про наступне.
Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У відповідності до норм п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, від 19.05.2006, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 №2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно із оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Відповідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 ООН від 27.07.2006 суддя повинен заявити про самовідвід від участі в справі в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі «Фельдман проти України», заяви №№ 76556/01 та 38779/04, рішення від 08.04.2010, п. 97).
Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.
Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» (18.06.2015) вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Так, оглянувши матеріали клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016 (ЄУНСС: 754/11327/25, НП: 1-кс/754/2492/25) встановлено, що судове засідання було призначене на 15.07.2025 о 17:00 год. про що було повідомлено представника потерпілого ОСОБА_3 15.07.2025 шляхом направлення повідомлення про виклик в судове засідання.
Згідно ст. 135 ч. 9 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
При розгляді клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016 (ЄУНСС: 754/11327/25, НП: 1-кс/754/2492/25) слідчим суддею, з метою дотримання розумних строків, представника потерпілого ОСОБА_3 було повідомлено про дату, час та місце розгляду клопотання шляхом направлення повідомлення про виклик в судове засідання.
Згідно ст. 111 ч. 1. КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно частини 2 вказаної статті повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою.
Обставини, передбачені ст. 75 ч. 1 п. 4 КПК України, при розгляді заяви про відвід судом не встановлені і представником потерпілого ОСОБА_3 не доведено наявність обставин, які би викликали сумніви в неупередженості, об'єктивності та безсторонності слідчого судді ОСОБА_4 і унеможливлювали ухвалення слідчим суддею об'єктивного судового рішення у справі.
Суть заяви представника потерпілого зводиться, до того, що слідчий суддя ОСОБА_4 , на її думку, є упередженим в зв'язку з тим, що ним вже було розглянуто в даному кримінальному провадженні клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей і документів та за результатами розгляду винесено ухвалу про відмову в задоволенні вказаного клопотання. Тобто підставами заявлення відводу слідчому судді ОСОБА_4 від розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016 (ЄУНСС: 754/11327/25, НП: 1-кс/754/2492/25) представником потерпілого ОСОБА_3 є виключно непогодження останньої з прийнятим рішенням слідчим суддею ОСОБА_4 в рамках розгляду іншого клопотання поданого представником потерпілого.
Викладені у заяві обставини не містять підстав, передбачених ст. 75 ч.1 п. 4 КПК України, для відводу слідчого судді.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 75 ч. 1 п. 4 КПК України для відводу слідчого судді, тобто відсутні підстави, які виключають участь слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016 (ЄУНСС: 754/11327/25, НП: 1-кс/754/2492/25), а тому у задоволенні заяви представника потерпілого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 376 ч.2 КПК України, суддя -
у задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12016100030009050 від 28.07.2016 (ЄУНСС: 754/11327/25, НП: 1-кс/754/2492/25) - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1