Номер провадження 2/754/3975/25
Справа №755/21583/24
Іменем України
17 липня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Кирилова А.А.
за участі - представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок Дорожньої транспортної пригоди,
Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
07.07.2024 року в м. Києві, по просп. Воскресенському, 56 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2024 року, у справі №755/12351/24, відповідача було визнано вин ним у вчиненні вищевказаної ДТП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №311/08-24 від 27.10.2024 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ « Клевер Експерт», на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого авто марки «Volkswagen Passat»д.н.з. НОМЕР_1 , склала 270501,16 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ВТ « СК «ІНГО», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №221620209, останній здійснив часткове відшкодування шкоди на користь позивача за пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 99556,94 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за 19.09.2024 року.
При цьому не погашеною залишилась сума в розмірі (270501,16 грн. - 99556,94 грн.) = 170944,17 грн.
26.09.2024 року на поштову адресу відповідача було направлено претензію щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідь на зазначену вимогу, засобами електронного зв'язку, 11.10.2024 року було отримано відповідь на вищевказану вимогу, згідно якої відповідач не визнав заявлені вимоги в повному обсязі.
Станом на 06.12.2024 р. різниця між вартістю відновлювального ремонту і страховою виплатою відповідачем не погашена та становить: 270501,16 грн. - загальна вартість відновлювального ремонту, згідно висновку №311/08-24 від 27.10.2024 року; 5000 грн. - витрати за складання Висновку №311/08-24 від 27.10.2024 року, згідно квитанції від 27.10.2024 року; 99556,94 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування АТ « СК «ІНГО» за полісом №221620209, що разом становить 175944,17 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок Дорожньої транспортної пригоди передано для розгляду за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року відкрито провадження в справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні сторона позивача підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволені.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, транспортний засібмарки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .
07.07.2024 року в м. Києві, по просп. Воскресенському, 56 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 31.07.2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.
Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №311/08-24 від 27.10.2024 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ « Клевер Експерт», на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого авто марки «Volkswagen Passat»д.н.з. НОМЕР_1 , склала 270 501,16 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ВТ «СК «ІНГО», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №221620209, останній здійснив часткове відшкодування шкоди на користь позивача за пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 99556,94 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за 19.09.2024 року.
26.09.2024 року на поштову адресу відповідача було направлено претензію щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
11.10.2024 року було надано відповідь на вищевказану вимогу, згідно якої відповідач не визнав заявлені вимоги в повному обсязі.
Станом на 06.12.2024 р. різниця між вартістю відновлювального ремонту і страховою виплатою відповідачем не погашена та становить: 175 944,17 грн. ( 270 501,16 грн. - загальна вартість відновлювального ремонту, згідно висновку №311/08-24 від 27.10.2024 року; 5000 грн. - витрати за складання Висновку №311/08-24 від 27.10.2024 року, згідно квитанції від 27.10.2024 року; 99556,94 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування АТ « СК «ІНГО» за полісом №221620209).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов належить до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п.14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов'язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.
Належність та допустимість доказів визначають ст.ст. 77,78 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд вважає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача матеріальної шкоди, в розмірі 175944 гривні 17 копійок є обґрунтованими і підлягає до задоволенню, оскільки Позивачем доведено актуальність відшкодування матеріальної шкоди.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витратина підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено: ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №19/08/2024 від 19.08.2024 року укладений між Адвокатом Усенко А.М. та ОСОБА_2 , детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги на загальну суму 12000 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Відповідача судовий збір в сумі 1 759,44 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 354, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 38, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньої транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування шкоди у розмірі 175 944 гривні 17 копійок, витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 12000 гривень та судовий збір в розмірі 1759 гривень 44 копійки
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.А. Галась