Номер провадження 2/754/1050/25
Справа №754/14491/24
Іменем України
17 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Галась І.А.
при секретарі - Кирилова А.А.
за участі : представника позивача - Рудницького Ю.І.
представника відповідача Лесика Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 861752,53 гривні.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
28.12.2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501286500.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник свої зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 861 752,53 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа - Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Дану вимоги залишено відповідачем без реагування.
Тобто, Відповідач свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 501286500 у загальній сумі станом на 12.09.2025 року - 861 752,53 грн., з яких: 519 239,07 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 342 513,46 грн. - заборгованість по відсотках.
Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.10.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Лесика Б.Б. надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
04.11.2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Лесика Б.Б. надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» у повному обсязі, вважає позовні вимоги необгрунтованими з огляду на наступне.
Деснянським районним судом м. Києва вже розглядалась справа за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, по якій ухвалене рішення, яке набрало законної сили.
АТ «СЕНС БАНК» вже зверталося до Деснянського районного суду м. Києва (справа №754/6418/23, суддя Панченко О.М.) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. За результатом розгляду справи по суті, суд вже прийняв рішення, яке набрало законної сили.
Так, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2024 року у цивільній
справі №754/6418/23 за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості відмовлено у задоволенні позовних вимог банку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження
у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
В обох справах (№754/6418/23 і №754/14491/24) до суду звернувся один і той же позивач - АТ "Сенс банк", відповідачем у справах є Зайченко А.М., предметом спору є стягнення заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту №501286500 від 28.12.2020 року, також збігаються і підстави - неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.
Отже, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Розгляд судами тотожних спорів за наявності судового рішення, що набрало законної сили є неприпустимим.
З врахуванням того, що є рішення суду, що набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у даній справі, яке наразі судом не вирішено.
Банк набуває права вимагати від відповідача повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, після одержання відповідачем повідомлення про вимогу і спливу 30 календарних днів з дня одержання повідомлення про вимогу.
Між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», найменування якого було змінене на АТ «Сенс Банк», укладено угоду (акцепт/оферта) про надання кредиту № 501286500 від 28.12.2020 (далі - Угода). Згідно з Угодою Банк зобов'язався надати Позичальнику кошти в кредит у розмірі 600000 грн. для власних потреб, з процентною ставкою за користування кредитом - 26% річних, на строк - 60 місяців, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пункту 3 паспорту споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною Угоди, тип кредиту: споживчий кредит, мета отримання кредиту: на споживчі цілі.
13.09.2024 року банк направив ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань від 12.09.2024 року, яка отримана відповідачем 20.09.2024 року, трек-номер Укрпошти №0504051118934 (роздруківка додається).
Отже, Банк набуває права вимагати від відповідача повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі за настання двох умов: 1) після одержання ним, як споживачем, повідомлення про вимогу і 2) спливу 30 календарних днів з дня одержання ним повідомлення про вимогу.
Умова щодо спливу 30 календарних днів з дня одержання ним повідомлення про вимогу банком не дотримана, адже позовна заява банком подана 14.10.2024 (вхідний номер 45311 від 14.10.24), тобто до спливу 30 календарних днів, які наступили лише 20 жовтня 2024 року.
Таким чином, Банк не набув права вимагати від відповідача повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, тому вимога банку є передчасною.
Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на твердженні, що Відповідачу надані кредитні кошти.
На підтвердження своїх доводів, позивач додав до позовної заяви ксерокопії оферти на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020, акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020 між ОСОБА_1 і АТ «Альфа-Банк», розрахунок заборгованості по кредиту, меморіальний ордер № 81459911 від 28.12.2020, виписку по особовим рахункам з 28.12.2020 по 12.09.2024, сформовану 12.09.2024.
Однак зазначені документи не підтверджують отримання кредитних коштів ОСОБА_1 і тому не можуть бути самостійною підставою для висновку про наявність боргу.
Меморіальний ордер, наданий Позивачем не оформлений відповідно до вимог законодавства, тому не може бути належним і допустимим доказом заборгованості відповідача.
Роздруківка меморіального ордеру не є доказом отримання коштів позичальником (Відповідачем) оскільки не відповідає вимогам, які пред'являються для оформлення меморіальних документів Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N 559/7880.
Окрім цього, розрахунок заборгованості Відповідача за кредитним договором ніким
не підписаний, тому також не є документом, що підтверджує факт отримання коштів ОСОБА_1 .
Більше того, при формуванні та подані доказів до суду меморіальний ордер, розрахунок заборгованості і виписка по особовим рахункам з 28.12.2020 по 12.09.2024, що додані до позовної заяви не засвідчені підписом представника Позивача - адвоката Мужик Н.Т. Дана обставина наводить на думку, що вказані документи можуть відрізнятись від оригіналів документів, які дійсно оформлювались між банком і позичальником.
Ще один фактом, що вказує на недотримання представником позивача вимог процесуального законодавства, є те, що позовній заяві Позивач зазначає, що такі електронні докази як: меморіальні ордери, виписка про рух коштів по рахунку; розрахунок суми позову про стягнення заборгованості сформовані з електронної бази АТ «СЕНС БАНК». Однак у позовній заяві не вказано у кого знаходяться оригінали цих доказів.
Отже, у позовній заяві позивач повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронних доказів, а суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Як зазначалось вище, у позовній заяві відсутня інформація щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналу електронних доказів: меморіального ордеру, розрахунку заборгованості, виписки по особовим рахункам з 28.12.2020 по 12.09.2024.
У разі надання суду для огляду оригіналів вказаних документів, вони можуть бути визнані доказами наявності заборгованості Відповідача.
08 січня 2025 року представник позивача - адвокат Рудницький Ю.І., через електронну систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відповідно до ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 05.03.2025 року, суд ухвалив забезпечити докази в цивільній справі, шляхом витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк»:
1) Оферта на укладання угоди про надання кредиту № 501286500 від 28.12.2020, укладеної між ОСОБА_1 і АТ «Альфа Банк»;
2) Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020 між ОСОБА_1 і АТ'Альфа Банк»;
3)Розрахунок заборгованості по кредиту.
4)Виписки по особовим рахункам з 28.12.2020 по 12.09.2024, сформованої 12.09.2024;
5) Меморіальні ордери по оборотам по всіх рахунках, відкритих на ім'я позичальника;
6) Інформаційні листи, повідомлення про інформування споживача про умови кредитування та сукупну вартість кредиту з урахування процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.
16 червня 2025 року представник позивача - адвокат Рудницький Ю.І., через електронну систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання 23 червня .2025 року та усі наступні засідання у справі за участю адвоката Руднийького Ю.І. або адвоката Альховської І.Б. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів. Клопотання нічим не обґрунтоване.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року забезпечено участь представник позивача - адвокат Рудницький Ю.І. в розгляді цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та системи ВКЗ.
01.07.2025 року на виконання ухвали суду від 05.03.2025 року АТ «Сенс Банк» скерував оригінали витребуваних документів по кредитному договору №501286500 від 28.12.2020 року.
08.07.2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лесика Б.Б. надійшли письмові пояснення по справі, де зазначено, що позивачем надано частково суду документи.
Із зазначеного переліку доказів, витребуваних судом, позивач надав суду лише оферту на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020 і акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020. Решту документів витребуваних судом, а також будь-яких пояснень щодо не можливості їх надання банк не надав.
Щодо оферти і акцепту
Позивач надав суду оферту на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020 і акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020.
Проте зазначені документи підписані факсимільним відтворенням підпису, що підтверджується їх змістом та зовнішніми ознаками.
Відповідно до частини 4 статті 207 Цивільного кодексу України, використання факсиміле допускається виключно у випадках, передбачених законом або за письмовою згодою сторін.
Жодної згоди на використання факсиміле Зайченко А.М. не надавав. Також позивачем не надано суду жодного підтвердження наявності такої згоди.
У зв'язку з відсутністю згоди сторін на використання факсиміле, подані банком оферта на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020 і акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501286500 від 28.12.2020 не відповідають вимогам до форми правочину, а тому не можуть вважатися укладеним договором згідно з положеннями ст. 205, 207 ЦК України.
Щодо інших доказів витребуваних судом
У позовній заяві (а.с. 3 зворот) зазначено, що такі електронні докази як: меморіальні ордери, виписка про рух коштів по рахунку, розрахунок сум про стягнення заборгованості, розрахунок пені сформовані з електронної бази «СЕНС БАНК».
Отже, банком разом з позовною заявою надано паперові копії електронних доказів: меморіальні ордери, виписка про рух коштів по рахунку, розрахунок сум про стягнення заборгованості, розрахунок пені.
Деснянським районним судом м. Києва протокольною ухвалою від 17.01.2025 у банку витребувано докази, зокрема меморіальні ордери, виписку про рух коштів по рахунку, розрахунок сум про стягнення заборгованості, розрахунок пені.
На вимогу протокольної ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 17.01.2025 банк не надав оригінали вищезазначених електронних доказів.
Крім цього, ОСОБА_1 ставить під сумнів відповідність поданих копій разом з позовною заявою меморіальних ордерів, виписки про рух коштів по рахунку, розрахунку сум про стягнення заборгованості, розрахунку пені.
Таким чином, за відсутності оригіналів електронних доказів, а також за наявності сумніву учасника справи відповідності поданої копії (паперової копії) оригіналу, суд не повинен враховувати меморіальні ордери, виписки про рух коштів по рахунку, розрахунки сум про стягнення заборгованості, розрахунки пені, що надані разом з позовною заявою під час вирішення спору.
Просять суд не враховувати меморіальні ордери, виписки про рух коштів по рахунку, розрахунки сум про стягнення заборгованості, розрахунки пені під час вирішення спору.
Представник позивача протягом судового розгляду справи просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що не погоджується із позовною заявою відповідно до викладеного у відзиві та письмових поясненнях, також звернув увагу суду, що позивачем не надано до суду усіх витребуваних доказів відповідно до протокольної ухвали суду від 17.01.2025 року, тому не можливо встановити розмір заборгованості за даним кредитним договором, враховуючи викладене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
З урахуванням викладеного і ст. ст. 118, 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для розгляду справи за відсутності позивача.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», найменування якого було змінене на АТ «Сенс Банк», укладено угоду (акцепт/оферта) про надання кредиту № 501286500 від 28.12.2020.
Згідно з Угодою Банк зобов'язався надати Позичальнику кошти в кредит у розмірі 600 000 грн. для власних потреб, з процентною ставкою за користування кредитом - 26% річних, на строк - 60 місяців, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пункту 3 паспорту споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною Угоди, тип кредиту: споживчий кредит, мета отримання кредиту: на споживчі цілі.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс-Банк". Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору 12 вересня 2024 на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Як зазначено позивачем, дану вимогу залишено відповідачем без реагування. Тобто, Відповідач свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором, а АТ «СЕНС БАНК» вчинило всі необхідні дії для досудового урегулювання спору.
Відповідно до роздруківки з сайту Укрпошти за штрихкодом № 0504051118934, вбачається, що 13.09.2024 року відправлення щодо виконання досудової вимоги направлено, а 20.09.2024 року відправлення вручене особисто, тобто відповідачу.
Досудова вимога Банку від 12.09.2024 була направлена на адресу ОСОБА_1 13.09.2024, отримана 20.09.2024 року а позовна заява подана позивачем до суду 14.10.2024 року, що унеможливлювало дотримання ОСОБА_1 30-денного строку повернення споживчого кредиту.
П.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України, зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Також, ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Положеннями статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
У пункті 18 постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), зазначено, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Предметом позову в справі є стягнення кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. Отже, до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Таким чином, Банк набуває права вимагати від відповідача повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, після одержання відповідачем, як споживачем, повідомлення про вимогу і спливу 30 календарних днів з дня одержання ним повідомлення про вимогу.
Вказана норма Закону України «Про споживче кредитування» Банком проігнорована, тому звернення до суду з вимогою про стягнення коштів є передчасним.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, факт надсилання вимоги, її зміст та факт отримання її боржником необхідно довести кредитору.
Так, постановою Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №751/11211/16-ц залишаючи в силі постанову апеляційного суду, який стягнув виключно прострочений борг, Верховний Суд зауважив, що надані банком докази не містять доказів надсилання відповідачам саме досудової вимоги про виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме не надано опису вкладення, що підтверджував би надіслання позичальнику та поручителю саме зазначеної вимоги.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 521/19118/14-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 288/1595/13.
Відповідно до судової практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц) Велика Палата зауважила наступне: Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (п. 21. постанови).
Таким чином, судом встановлено, що Банком не надано доказів, що ним вчинені дії щодо повідомлення ОСОБА_1 у письмовій формі про затримку платежів та процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, спливу 30 календарних днів після одержання вимоги, разом з тим з наданих банком чеків не можливо встановити, які саме документи були надіслані відповідачу та чи отримані ці документи останнім, не надано витребуваних судом доказів задля встановлення розміру заборгованості за даним кредитним договором, тому вимога Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором №501286500 у розмірі 861752,53 грн. є передчасною та необґрунтованою.
Окрім цього судом було встановлено, що 08.02.2024 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення у цивільній справі №754/6418/23 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
Керуючись ст.ст. 11, 526, 610, 612, 615, 626-628, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, ЗУ "Про захист прав споживачів, ЗУ "Про споживче кредитування", суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя