Справа № 366/2103/25
Провадження № 3/366/1353/25
17.07.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №1 (с-ще Іванків) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 375500 від 28.06.2025, по суті правопорушення зазначено таке:
28.06.2025, приблизно о 21 год. 15 хв., в с. Дитятки по вул. Лісова, ОСОБА_1 керував автомобілем марки VOLKSWAGEN Caddy з реєстраційним номером НОМЕР_1 та після скоєного ДТП за його участі до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння (кінець речення). Огляд проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер, проба позитивна 1,99 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
ІІ. Позиції сторін
ОСОБА_1 не заперечував проти обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та зазначив, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому руки без зміщення.
На підтвердження тілесних ушкоджень надав довідку КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» від 28.06.2025.
ІІІ. Оцінка судді
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Як визначено в п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, до проведення медичного огляду заборонено вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Об'єктом правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, то об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у вживанні водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП сформована таким чином, що в судовій практиці виникають розбіжності у тому, якими саме доказами належить підтверджувати факт вживання алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі водієм транспортних засобів.
З однієї сторони достатньо словесного підтвердження водія транспортного засобу про факт вживання ним алкоголю після настання ДТП чи після зупинки транспортного засобу та/або відеозапису, показань свідків.
З іншого боку, наслідком вживання зазначених речовин є стан сп'яніння (алкогольного, наркотичного, іншого, перебування під впливом лікарських препаратів), встановлення якого потребує проведення огляду на стан сп'яніння із застосуванням спеціальних засобів вимірювальної техніки та, відповідно, отримання результатів такого огляду, тому факт вживання алкогольних напоїв належить підтверджувати результатами (висновками) оглядів на стан сп'яніння, процедура проведення яких регламентована нормативно-правовими актами.
Таким чином, тлумачення диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП в частині визначення обсягу доказів є неоднозначним, що суперечить принципу правової визначеності.
Принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка визначає, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» abo «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23.
Враховуючи наявність різного тлумачення щодо необхідної доказової бази у справах за ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтвердження факту вживання алкогольних напоїв результатами (висновками) оглядів на стан сп'яніння відповідає способу тлумачення, який максимально відповідає інтересам фізичної особи.
Право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки.
Така позиція викладена у п. 112 постанови ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, яка підлягає застосуванню як релевантна з огляду на висновки, викладені у п.п. пункти 25-27, 39 постанови ВП ВС від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (застосування висновків Верховного Суду здійснюється судами не з урахуванням форми судочинства, а з огляду на критерій подібності правовідносин)
З огляду на викладене, суддя під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП застосовує спосіб тлумачення цієї норми як норми права як те, що факт вживання алкогольних напоїв належить підтверджувати результатами (висновками) оглядів на стан сп'яніння, процедура проведення яких регламентована нормативно-правовими актами.
В обґрунтування висунутого ОСОБА_1 звинувачення у вчиненні правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення долучено оптичний диск з одним файлом відеозапису та роздруківку з приладу DRAGER ALCOTEST 6810, датовану 28.06.2025 о 20 год. 35 хв., за якою у ОСОБА_1 встановлено стан сп'яніння 1, 99 проміле.
Дослідивши надані докази, суддя приходить до такого.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП, відповідно до якої у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
Викладення суті адміністративного правопорушення є формою викладення об'єктивно суб'єктивних складових ознак складу адміністративного делікту, який повинен відображати всі ключові елементи складу правопорушення, що ставиться особі в провину.
Саме зміст такої суті правопорушення є орієнтиром, який визначає межі розгляду справи та діяння, які є предметом перевірки.
Вихід за межі висунутого звинувачення (суті) адміністративного правопорушення, усунення суддею недоліків її змісту, зміна фабули тощо є порушенням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ: від 20.09.2016 у справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08) від 30.05.2013 (заява №36673/04).
Відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова ККС ВС від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020)
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 454/247/23, суд не може визнати особу винною в діяннях, в яких вона не обвинувачувалась, оскільки це є порушенням вимог процесуального закону.
Визнання особою винуватою в діяннях, яке їй не інкримінувалося є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто порушенням права особи на справедливий судовий розгляд, оскільки такими діями суд перебирає на себе функції обвинувачення
Надаючи оцінку змісту викладеної суті правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , суддя враховує, що останній звинувачується у тому, що «…керував автомобілем марки VOLKSWAGEN Caddy з реєстраційним номером НОМЕР_1 та після скоєного ДТП за його участі до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння (кінець речення). Огляд проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер, проба позитивна 1,99 % проміле)…»
Відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає у разі вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю чи після зупинки його автомобіля працівниками поліції алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.
Однак, ці кваліфікуючі ознаки правопорушення ОСОБА_1 у провину за протоколом про адміністративне правопорушення не ставляться.
Викладене свідчить про те, що фабула адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП, а відтак ОСОБА_1 не може бути притягнутий суддею до відповідальності за діяння, що не ставляться йому в провину (вживання алкогольних напоїв після ДТП)
Тому, в контексті розгляду справи за ч. 4 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом.
Щодо доказів вживання алкогольних напоїв.
В обґрунтування факту вживання алкоголю ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено роздруківку з приладу DRAGER ALCOTEST 6810, датовану 28.06.2025 о 20 год. 35 хв., за якою у ОСОБА_1 встановлено стан сп'яніння 1, 99 проміле.
Цей прилад є спеціальним технічним засобом, що використовується поліцейськими для визначення ступеню алкогольного сп'яніння.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з п. 8 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів відеозапису, ОСОБА_1 потрапив у ДТП.
Відеозапис розпочинається з того, що ОСОБА_1 лежить біля автомобіля марки VOLKSWAGEN білого кольору, в якого пошкоджена передня сторона та під час розмови з працівниками поліції зазначає, що отримав травму руки, при цьому постійно тримається своєю лівою рукою за праву руку.
З наданої ОСОБА_1 довідки КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» вбачається, що в останнього 28.06.2025 зафіксовано отримання тілесних ушкоджень у вигляді перелому дистального відділу правої кістки.
З досліджених матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зазначав працівникам поліції про те, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження правої руки.
Це в сукупності виключає сумніви щодо належності інформації з наданої довідки до наслідків в результаті ДТП.
Таким чином, працівники поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, виявивши пошкоджений автомобіль, лежачого біля нього ОСОБА_1 , який тримався за свою праву руку і скаржився на отримані травми, у повній мірі на місці події усвідомлювали те, що водій внаслідок ДТП отримав травми.
За також обставин, поліцейські не мали повноважень проводити процедуру огляду на стан сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, а були зобов'язані в силу положень п. 8 розділу І Інструкції № 1452/735 доставити ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп'яніння в заклад охорони здоров'я.
Доказів про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, отриманих із закладу охорони здоров'я в матеріалах справи немає, у зв'язку з чим суддя приходить до висновку, що процедура проведення огляду проведена з грубим порушенням, що є наслідком визнання наявних в матеріалах справи результатів огляду на стан сп'яніння недійсними.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, а відтак і підтверджували факт вживання ним алкогольних напоїв після ДТП в матеріалах справи немає, що свідчить про недоведеність в його діях об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Поряд з цим суддя не вирішує питання про закриття провадження у справі в порядку ст. 253 КУпАП та направлення матеріалів органу досудового розслідування, оскільки на розгляд судді надано справу, яка безпосередньо не стосується ДТП.
Закриття провадження за ст. 253 КУпАП застосовується у випадках розгляду справи, визначеної Особливою частиною КУпАП, яка є тотожною до кримінального правопорушення, визначеного положеннями Особливої частини КК України.
Висновки
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
IV. Судовий збір
Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, відповідно судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19,62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7-9, 40-1, 124, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян