Справа №523/8793/25
Провадження №1-кс/523/4195/25
10 липня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за № 22025160000000097 від 07.02.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
До провадження Пересипського районного суду надійшло клопотання слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000097 від 07.02.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
В провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 22025160000000097 від 07.02.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України
З клопотання встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 28.01.2025 по 12.05.2025 здійснено поширення до каналів Інтернет месенджеру «VIBER» під назвою «Погода по району» та «ГВК - Весовой контроль», інформацію про дати та час розташування блок-постів та переміщення військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та інших приданих військових підрозділів Сил оборони України з метою виконання мобілізаційних завдань та оповіщення людських ресурсів на території Одеської області.
Так, 09.07.2025, слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області майором юстиції ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04.07.2025, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «GALAXY M31», IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 .
Слідчий обґрунтовує клопотання, тим що вищевказані речі та предмети містять інформацію, яка потребує дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо вилучені речі використовувались причетними особами в ході вчинення кримінального правопорушення. Зазначені речі та предмети мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів та документів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Вилучені речі, предмети та документи, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадження необхідно накласти арешт на вищевказане майно, слідчий за погодженням прокурора звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.
У судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій також зазначив, що клопотання підтримує у повному обсязі.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п.1 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як зазначено у клопотанні, зазначені речі, предмети та документи мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. У зв'язку із чим потребують додаткового поглибленого дослідження, в тому числі при проведенні судових експертиз.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що речі, вказані у клопотанні відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому на думку суду, є достатньо підстав вважати, що вилучене майно в ході проведення санкціонованного обшуку, який відбувся 09.07.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , має доказове значення у кримінальному провадженні та на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення його збереження.
Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, -
Клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за № 22025160000000097 від 07.02.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на річ, яка 09.07.2025 виявлена та вилучена під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «GALAXY M31», IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1