Справа №523/939/24
Провадження №1-кс/523/4166/25
10 липня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача ВП № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, яка виразились у відмові у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні №12023164490000385 від 25.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України.
Заявник зазначає, що 01 липня 2025 року ним було подано заяву старшому дізнавачу ВП № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні. Однак станом на момент подання цієї скарги до суду жодної відповіді на зазначену заяву заявник не отримав, а процесуального рішення про визнання його потерпілим або відмову у такому визнанні дотепер не прийнято. На думку заявника, така бездіяльність дізнавача фактично свідчить про відмову у визнанні його потерпілим, що порушує його процесуальні права, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
На підставі чого заявник просить визнати бездіяльність старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону під час досудового розслідування кримінального провадження №12023164490000385; зобов'язати старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Одеського районного управління №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 залучити ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12023164490000385 в якості потерпілого.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає серед іншого у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Станом на момент розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що 01 липня 2025 року заявник звернувся до дізнавача ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 із заявою про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12023164490000385 від 25.09.2023. Проте вказана заява дізнавачем не розглянута, що на думку скаржника, свідчить про бездіяльність дізнавача, яка полягає у невиконанні вимог кримінального процесуального законодавства щодо своєчасного прийняття процесуального рішення за поданою заявою.
Відповідно до ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках передбачених цим кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Отже дізнавач, у даному випадку, був зобов'язаний розглянути клопотання в порядку та строк визначений ст.220 КПК України, та у випадку повного або часткового відмови у задоволенні клопотання винести вмотивовану постанову, копію якої вручити заявнику.
Що стосується вимог скарги про зобов'язання слідчого визнати скаржника потерпілим, то слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Натомість, у матеріалах скарги відсутнє рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 , яке може бути оскаржене до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України.
Частиною першою ст.55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Разом з тим у частині 5 даної статті визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
При цьому очевидність та достатність таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному окремому випадку, виходячи з обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим.
Вимогами ч. 1 ст. 36, ч.5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Відповідно до вимог ст. 223 КПК України рішення про проведення слідчих (розшукових) дій приймається слідчим, прокурором.
Згідно із частиною 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, КПК України не передбачена можливість визнання або невизнання особи потерпілою у кримінальному провадженні слідчим суддею, так само як до повноважень слідчого судді не віднесено право зобов'язувати слідчого чи прокурора визнавати особу потерпілим.
Відтак, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що питання визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування відноситься виключно до компетенції слідчого, у провадженні якого перебуває справа, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності, тому слідчий суддя не вправі зобов'язувати слідчого, прокурора визнавати особу потерпілим.
Щодо процесуального статусу потерпілого, його набуття та судового захисту, то слід зазначити, що положеннями статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження на досудовому провадженні таких рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк (наприклад, нерозгляд клопотання про визнання потерпілим) (п.1 ч.1 ст.303 КПК України); рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (п.5 ч.1 ст.303 КПК України);
В межах даної скарги заявник вимог про скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим чи на бездіяльність щодо нерозгляду клопотання про визнання потерпілим не заявляв. При цьому, враховуючи аналіз положення чинного КПК України та сформованої з цього питання практики Верховного Суду при здійсненні повноважень судового контролю слідчий суддя неуповноважений своїм рішенням покладати на слідчого зобов'язання щодо визнання відповідної особи потерпілою, вручення пам'ятки про права і обов'язки потерпілого, оскільки таке суперечать змісту ст. 55 КПК України та за своєю суттю може свідчити про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого.
Так, у Постанові ВС від 01.12.2022 у справі №522/7836/21 (провадження №51-2328км22) Суд зауважив, що «…слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов'язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого. Виходячи з цього, слідчий суддя на етапі досудового розслідування не виконує функції слідчого, прокурора у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності».
У зв'язку із наведеним, вважаю, що заявлені заявником вимоги не підлягають вирішенню слідчим суддею під час досудового розслідування, на підставі чого у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статями 303-307, 369, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача ВП № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, яка виразились у відмові у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні №12023164490000385 від 25.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1