17.07.2025
Справа № 522/5865/25-Е
Провадження № 2-а/522/251/25
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув у спрощеному позовному провадженні (без виклику сторін) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
25.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач просить суд:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2025 № Юр/496/1, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП.
08.04.2025 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.
22.04.2025 відповідач подав відзив.
Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що постановою від 31.01.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме за те, що в умовах особливого періоду після добровільного супроводження ОСОБА_1 працівниками ПП до ТЦК, було виявлено, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 в термін до 15.10.2024, чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає постанову незаконною, оскільки повістку про виклик до в термін до 15.10.2024 він не отримував.
Відповідач проти позову заперечує, вважає спірну постанову правомірною.
Судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проживає в АДРЕСА_1 (дані уточнені вчасно в додатку «Резерв+» 08.07.2024) та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з повісткою № 329736 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.10.2024, ОСОБА_1 слід з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.10.2024 о 11.00 для уточнення даних.
Повістка відправлена 05.10.2024 на адресу проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням № 0600293015764. Дані про вручення відсутні.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2025 № Юр/496/1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме за те, що в умовах особливого періоду після добровільного супроводження ОСОБА_1 працівниками ПП до ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Одеса) в термін до 15.10.2024, чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Висновки суду.
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно з ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Оскаржувана постанова містить посилання на норму закону, вимоги якого порушені, а саме на ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та посилання на ч.3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1, ч.2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Постанова про адміністративне правопорушення від 31.01.2025 містить відомості, що в умовах особливого періоду після добровільного супроводження ОСОБА_1 працівниками ПП до ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Одеса) в термін до 15.10.2024, чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з повісткою № 329736 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.10.2024, ОСОБА_1 слід з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.10.2024 о 11.00 для уточнення даних. Повістка відправлена 05.10.2024 на адресу проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням № 0600293015764. Однак дані про вручення повістки адресату відсутні.
Будь-яких інших доказів, що повістка була вручена ОСОБА_1 завчасно, що надавало йому можливість прибути 15.10.2024 об. 11.00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано. Отже, вини ОСОБА_1 у порушенні ч.1 ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведено.
Посилання на порушення ОСОБА_1 інших норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскаржувана постанова не містить.
Враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 порушення ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відповідно й складу ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо витрат на правничу допомогу.
04.02.2024 між адвокатом Гофманом О.Р. та ОСОБА_1 (клієнт) укладено Договір № 04-02-2025-ПД про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученнями (п.1 Договору).
Гонорар адвоката за цим договором встановлюється у сумі 1 500 грн. за кожну годину роботи адвоката (п. 17 Договору).
Порядок обчислення гонорару визначається сторонами в акті приймання-передачі наданої правової допомоги (п.18 Договору).
Згідно з Актом № 01-06.06/25 від 06.06.2025 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписаний сторонами договору, адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступну правничу допомогу:
- формування правової оцінки захисту порушених прав Клієнта та складання позовної заяви -тривалість 8 години, вартість 12 000 грн.;
- складання та направлення заяви про забезпечення позову - тривалість 2 години 40 хв., вартість 4 000 грн.
Крім того, згідно з п. 20 Договору Клієнтом сплачено авансовий платіж (предоплату) за первинну консультацію, складання адвокатського запиту, аналіз судової практики та вибудовування стратегії, у сумі 4 000 грн.
Всього 20 000 грн.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої ст.134 КАС України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на яку ж і покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 8,9 статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 8,9 статті 139 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 5 статті 134 КАС України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 8,9 статті 139 КАС України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, зробленій у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
В даному випадку сума гонорару адвоката не є фіксованою, а тому залежить від обсягу часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Позивач у своєму позові визначив попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу у сумі 12 000 грн.
Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (Постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).
Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).
Аналізуючи суть кожної з наданих адвокатом послуг, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Тобто, послугою адвоката, яка надається клієнту є, зокрема, «складання позовної заяви» яка включає в себе її створення як певного правового документа та відповідне (письмове чи електронне) оформлення.
Отже, «формування правової оцінки захисту порушених прав Клієнта», «первинна консультація, складання адвокатського запиту, аналіз судової практики та вибудовування стратегії проведення зустрічі з Клієнтом», не є окремим видом правової допомоги та не може включатися до правничої допомоги як судові витрати.
Отже, обгрунтованими та відповідними до даної справи витратами є лише витрати на складання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та їх подачу до суду, тощо.
Суд, не оцінюючи рівня кваліфікації адвоката, аналізуючи текст позовної заяви та заяви про забезпечення позову, вбачає, що їх текст є типовим та не містить якось сильного аналізу.
При цьому, суд враховує, що предмет позову є типовим, нескладним, не потребує докладання значних зусиль для підготовки та написання позову. Справа розглянута в спрощеному провадженні без виклику сторін. Відповідач заперечень щодо розміру та підстав судових витрат позивача не подав.
Отже, оцінюючи характер наданої адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до представлених документів, враховуючи фіксованість розміру гонорару адвоката, та відсутність заперечень щодо суми витрат з боку відповідача, керуючись критеріями, що визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України та частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України та враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає справедливим відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу за представлення інтересів позивача адвокатом у суді першої інстанції в розмірі 1 000 грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 262, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2025 № Юр/496/1.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір 605,60 гривень та витрати на правничу допомогу 1 000 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ярема Х.С.