17.07.2025
Справа № 522/22268/24
Провадження № 2/522/943/25
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції.
1.10.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 .
2.Позивач просить суд:
-стягнути 435 599,80 грн. інфляційних втрат та 3% річних 73 521 грн.
3.06.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
4.03.03.2025 відповідач подав відзив.
5.14.03.2025 позивач подала відповідь на відзив.
6.Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що 30.06.2021 між нею (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення вартістю 2 444 462 грн., які покупець мав сплатити в 3 етапи: 1) 828 175 грн. - на дату підписання договору; 2) 828 175 грн. - до 30.07.2021; 3) 788 112 грн. - до 30.08.2021. У зв'язку з невиплатою третьої частини суми, позивач звернулась до суду. Рішенням суду від 27.06.2023 з відповідача було стягнуто 788 112 грн. Рішення суду відповідач виконав лише 09.10.2024, тобто прострочив виконання грошового зобов'язання на 37 місяців, починаючи з 31.08.2021, у зв'язку з чим має сплатити індекс інфляції 362 078,60 грн. та 3% річних 73 521 грн.
7.Відповідач проти позову заперечує. Рішення суду від 27.06.2023 продавець оскаржувала в апеляційному порядку та остаточне рішення постановлено 11.06.2024. При цьому судові засідання навмисно затягувалися саме позивачем-продавцем. Після ухвалення рішення судом відповідач неодноразово намагався виконати рішення суду, однак його намагання позивач ігнорувала. Незважаючи на те, що відповідач повністю розрахувався за придбане приміщення, позивач передала це приміщення в оренду третім особам, а оформити право власності на приміщення за відповідачем наразі неможливо через передачу цього приміщення позивачем його в іпотеку за договором від 02.06.2022. У зв'язку з цим, покупець подав до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено такі обставини справи.
8.Рішенням Приморського районного суду від 27.06.2023 (справа №522/17131/21) позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 788 112 грн.
9.11.06.2024 постановою апеляційного суду, рішення від 27.06.2023 в оскаржуваній частині залишено без змін.
10.05.07.2024 відповідач засобами поштового зв?язку звернувся до позивача з пропозицією повідомити йому зручний для неї час та адресу нотаріуса для укладення договору про розрахунок. Лист повернуто через невручення «за закінчення терміну зберігання».
11.09.10.2024 приватний нотаріус Борисова Н.В. прийняла від ОСОБА_2 788 112 грн. для передачі ОСОБА_1 на виконання рішення суду.
12.Згідно з відомостями з ЄДР речових прав на нерухоме майно 02.06.2022 об'єкт нежитлове приміщення 1, 235,5 кв.м., АДРЕСА_1 передано в іпотеку ( ОСОБА_3 ), іпотекодавець ОСОБА_1 , підстава договір позики від 02.06.2022.
Висновки суду.
13.Предметом позову є стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, у зв'язку з простроченням виконання рішення суду про стягнення з покупця коштів на користь продавця.
14.Покупець (відповідач) посилається на те, що затримка виконання ним рішення суду, обумовлена умисними та недобросовісними діями продавця (позивач), яка ухилялась від прийняття боргу, а об'єкт договору передала третім особами .
15.Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
16.За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).
17.Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
18.Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
19.Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
20.Отже, стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, яке може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
21.Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
22.Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
23.За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
24.У постанові Верховного Суду (від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
25.З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 мав грошові зобов'язання перед ОСОБА_1 на суму 788 112 грн., які визначені рішенням суду від 27.06.2023.
26.За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова ВСУ від 18.10.2017 № 910/8318/16).
27.В даному випадку право кредитора на застосування наслідків згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, виникає саме з набранням законної сили рішенням суду у справі № 522/17131/24, яким встановлено розмір грошового зобов'язання боржника.
28.Згідно з ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
29.Оскільки рішення суду від 27.06.2023 оскаржувалось ОСОБА_1 , а рішення апеляційної інстанції за наслідками розгляду її апеляційної скарги постановлено 11.06.2024, то першим днем прострочки виконання рішення суду буде 12.06.2024, а не 27.06.2023, як вважає позивач, та відповідно періодом невиконання рішення суду вважається в даному разі 12.06.2024 по 09.10.2024.
30.Сума інфляційних збитків за цей період від суми боргу 788 112 грн. складає - 34 325,41 грн., а 3% річних - 7 751,92 грн. Всього 42 077,33 грн.
31.Згідно з ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
32.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. В питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
33.Водночас в контексті ст. 616 ЦК України важливим є встановлення чи порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, тоді суд зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
34.Відповідач доводить, що затримка виконання ним рішення суду, обумовлена навмисними діями позивача, яка ухилялась від прийняття від нього грошових коштів. Відповідач не запечечує, що не сплатив вчасно частину коштів за придбане приміщення за договором від 31.06.2021 (строк сплати якої настав з 30.08.2021), тому в судовому порядку з нього було стягнуто 788 112 грн.
35.Як тільки апеляційний суд (11.06.2024) залишив рішення суду першої інстанції від 27.06.2023 в оскаржуванній частині без змін, 05.07.2024 відповідач засобами поштового зв?язку звернувся до позивача з пропозицією повідомити йому зручний для неї час та адресу нотаріуса для укладення договору про розрахунок. Лист повернуто через невручення «за закінчення терміну зберігання».
36.09.10.2024 приватний нотаріус Борисова Н.В. прийняла від ОСОБА_2 788 112 грн. для передачі ОСОБА_1 на виконання рішення суду.
37.Суд вважає, що письмова пропозиція покупця (відповідача), що повернулась з причин невручення «за закінчення терміну зберігання», до продавця (позивача) повідомити про зручний для продавця час та адресу нотаріуса для укладення договору про розрахунок, є вагомим аргументом навмисного ухилення продавця від отримання від покупця боргу за рішенням суду. Оскільки продавець знала і мала законні підстави очікувати на повернення боргу. До виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду вона не зверталась. Далі покупець в розумні і стислі терміни самостійно, добросовісно вчинив дії щодо передачі боргу продавцю. Натомість продавець, знаючи, що в судовому порядку стягує з покупця частину коштів за договором від 31.06.2021, в цей час (02.06.2022) передала іншій особі нежитлові приміщення в іпотеку за договором позики. Тобто, позивач, знаючи, ще з 2022 року, що вона одночасно продала нежитлове приміщення відповідачу і стягує з нього залишок коштів, в цей час передала його в іпотеку ще іншій особі, здає його в оренду, далі звертається з цим позовом в 2024 році до суду з наміром стягнути з відповідача ще суми інфляційних втрат та 3% річних.
38.Отже, відповідач повністю зробив оплату за договором, а набути у власність приміщення не може, оскільки інша особа є його іпотекодержателем.
39.Тобто, невиконання зобов'язання пов'язані саме з виною кредитора в цьому.
40.За таких обставин суд вважає, що фактично визначені в даному разі позивачем 3% річних та інфляційні втрати є саме способом отримання продавцем (позивачем) доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних слід обмежити.
41.Суд, оцінивши всі ці обставини справи, необхідні для вирішення питання щодо встановлення підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних, приходить до висновку, що з огляду поведінку позивача і відповідача у спірних правовідносинах, в теперішніх умовах для відповідача є неспівмірним тягарем та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності стягнення з відповідача 42 077,33 грн. Обґрунтованим буде обмеження розміру стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат до їх відсутності та відповідно відмови у стягненні.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ярема Х.С.