Справа № 495/9243/24
№ провадження 2/495/575/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
14 липня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря Дарій О.М.,
справа № 495/9243/24
особисто позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сергіївської громади про визнання права власності на спадкове майно, -
представника позивача - Шаркевича В.Т.
ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовом до Сергіївської громади, у якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 6,2559 га, кадастровий номер 5120885600:01:002:0529, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право приватної власності на землю серія І-ОД №001570, виданий 20 березня 2003 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5462.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 листопада 2011 року мати позивачки скала заповіт, яким належну їй на праві власності земельну частку (пай), що перебуває в колективній власності СФК «Чорноморський» заповіла їй, ОСОБА_1 .
20 березня 2003 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 6,26 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Приморської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 жовтня 2018 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1:2 частку вищевказаної земельної ділянки, хоча мала б, на її переконання, отримати спадщину згідно заповіту.
Приватний нотаріус Драченко А.В відмовив в оформленні права власності на всю земельну ділянку площею 6,2559 га за заповітом, видавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 1:2 частку земельної ділянки.
Таким чином, вважає, що оскільки свідоцтво на іншу 1:2 частку земельної ділянки нікому не видавалось, а видане їй свідоцтво не відповідає заповіту та чинному законодавству, була вимушена звернутись до суду.
Відповідач відзив не надав, просив справу розглядати без участі представника селищної ради.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії по справі
10 жовтня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов залишено без руху.
10 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду позивачем надано квитанцію про сплату судового збору та додатки до позовної заяви.
07 листопада 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області постановлено витребувати докази по справі, а саме: копію спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
13 лютого 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області постановлено витребувати докази по справі, а саме: копію спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з Одеського державного нотаріального архіву.
14 квітня 2025 року витребувані документи надіслані до суду.
28 квітня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
Відповідно до копії заповіту від 05.11.2001, засвідченого секретарем Приморської сільської ради Бринчан О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №110, ОСОБА_2 заповіла належне їй право на земельну частку (пай), що перебуває в колективній власності СВК «Чорноморський» згідно сертифікату ОД №0119558, ОСОБА_1 /а.с. 18/
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження від 20.03.1962 серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27.02.2018 складено відповідний запис № 257, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 27.02.2018 Серії НОМЕР_3 ./а.с. 19/
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину від 25.10.2018, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області посвідчено, що спадкоємцем ОСОБА_2 є її донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідоцтво на яку видано це свідоцтво складається з частки в праві на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,26 га, яка розташована на території Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, маси НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_5 , кадастровий номер якої 5120885600:01:002:0529, що належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №001570, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, зареєстрованого за № 5462, на яку відсутні обмеження, обтяження та заборона відчуження.
Свідоцтво про право на частку успадкованого майна видано ОСОБА_1 ./а.с. 10/
Відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю серії І-ОД № 001570 земельна ділянка розташована на території Приморської сільської ради масив НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_5 , площею 6,26 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 /а.с. 12 (зворотна сторона)/
Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5100426392013 від 08.0.2013 земельна ділянка, площею 6,2559 га, масив НОМЕР_4 , ділянка НОМЕР_5 , кадастровий номер 5120885600:01:002:0529, належала на праві приватної власності ОСОБА_2 /а.с. 24/
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143093933 від 29.10.2018 земельна ділянка, площею 6,2559 га, масив НОМЕР_4 , ділянка НОМЕР_5 , кадастровий номер 5120885600:01:002:0529 належить на праві приватної часткової (1\2) власності ОСОБА_1 /а.с. 13/
Згідно довідок, виданих виконавчим комітетом Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що містяться у копії спадкової справи, на момент смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до сповіщення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник від 17.05.2024 № 3546, сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 12 травня 2024 року в районі н.п. Первомайске, Покровського району, Донецької області.
Заява ОСОБА_4 про зникнення безвісти ОСОБА_3 зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 21.05.2024 за № 12024162240000751.
Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду
Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.
Важливо підкреслити, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК).
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 175/654/22 зазначив, що з урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Так, предметом позову у справі що розглядається є визнання права власності на спадкове майно - земельну ділянку, площею 6,2559 га, масив 28, ділянка НОМЕР_5 , кадастровий номер 5120885600:01:002:0529.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).
Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частинами 2, 4 ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Статтею 1245 ЦК України встановлено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Системний аналіз зазначених норм права власності про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часом її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку, на чому акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
Відповідно до глави 10 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (у редакції чинній станом на 22 серпня 2018 року) при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.
У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.
22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Драченко А.Н.
Надалі, 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Драченко А.Н., у якій зазначила, що спадщину прийняла, подавши заяву 22 серпня 2018 року, спадкова справа 68/2018, до складу спадщини, яка залишилась після смерті матері, входить наступне майно: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,26 га, розташована на території Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив НОМЕР_4 , ділянка НОМЕР_5 , яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ОД № 001570, виданого Білгород-Дністровською державною адміністрацією Одеської області 20 березня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю номером 5462.
25 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Драченко А.Н. видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видалось свідоцтво, складається з частки в праві власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,26 га, розташована на території Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив НОМЕР_4 , ділянка НОМЕР_5 , яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ОД № 001570, виданого Білгород-Дністровською державною адміністрацією Одеської області 20 березня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю номером 5462.
25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на частку у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120885600:01:002:0529 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, ОСОБА_1 , станом на день подання позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5120885600:01:002:0529, вже є власником частки праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120885600:01:002:0529 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позивач посилається на те, що приватний нотаріус незаконно відмовив їй в оформленні права власності на земельну ділянку площею 6,2559 га за заповітом, видавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 1:2 частку земельної ділянки, однак матеріали справи не містять доказів такої відмови. Крім того, у спадковій справі відсутня копія заповіту.
Також суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» (у редакції чинній станом на 2018 рік) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Разом з тим, позивачка, у встановленому законом порядку, нотаріальні дії не оскаржувала. Також свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого зареєстровано право на частку у праві власності на спірну земельну ділянку, є дійсним, ніким не оскаржувалось.
Більше того, у ОСОБА_2 також є рідний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на момент смерті ОСОБА_2 постійно проживав із нею.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 від спадщини відмовився, а отже відповідно до вимог цивільного законодавства, він є таким, що фактично спадщину прийняв.
Суд критично оцінює надану позивачкою копію сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 та копію витягу з ЄРДР, оскільки відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Крім того, згідно частини 2 ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Разом з тим, позивач звертається із позовом до Сергіївської селищної громади, у той час, як у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 28 грудня 2022 року в справі № 315/236/21 (провадження № 61-782св22) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
З огляду на вищенаведене, належним відповідачем у справі є син померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натоміть установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
При цьому ВС зауважив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дотримуючись принципів розумності, добросовісності та справедливості, з огляду на те, що позивачем подано позов до неналежного відповідача, враховуючи практику Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішення питання щодо судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1220, 1223, 1225, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сергіївської громади про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Сергіївська громада, код ЄДРПОУ: 05383649, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вулиця Гагаріна, 3.
Повний текст судового рішення складено 17.07.2025.
Суддя