Березівський районний суд Одеської області
17.07.2025
Справа № 494/1237/25
Провадження № 2/494/646/25
17 липня 2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Рябчун А. В.,
за участю секретаря - Авдєєвої С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Березівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, -
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2025 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Березівського районного суду Одеської області від 12 січня 2018 року у справі № 494/808/17 позов ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку пегресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальну шкоду в порядку пегресу у розмірі 10 140,51 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13 серпня 2018 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №56935880 щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. 02 серпня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56935880 у зв'язку ізфактичним виконанням рішення суду від 12 січня 2018 року.
Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач стверджує, що має право на стягнення з відповідачки суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду від 12 січня 2018 року - тобто з 13 січня 2018 року та до дня виконання грошового зобов'язання в повному обсязі - 01 серпня 2024 року.
Вказує, що загальний розмір інфляційних втрат складає 8 529,13 грн, сума трьої відсотків річних - 1 994,49 грн.
Ураховуючи наведене, ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просить суд:
1. стягнути з ОСОБА_1 на його користь інфляційні втрати у розмірі 8 529,13 грн та суму трьох відсотків річних - 1 994,49 грн.
2. вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Процесуальні дії суду
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2025 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до довідкового листа від 03 липня 2025 року сторони по справі в судове засідання не з'явилися. Слухання справи відкладено на 17 липня 2025 року.
У судові засідання 03 липня 2025 року, 17 липня 2025 року представник позивача не з'явився, водночас 03 липня 2025 року, 09 липня 2025 року подав до суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідачка в судові засідання 03 липня 2025 року, 17 липня 2025 року не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подавала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Виклик відповідача у тому числі здійснювався шляхом публікації оголошення на сайті Судової влади України.
За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовитня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).
З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.
Фактичні обставини справи
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 12 січня 2018 року у справі № 494/808/17 позов ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку пегресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальну шкоду в порядку пегресу у розмірі 10 140,51 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13 серпня 2018 року державним виконавцем Березівського ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУ МЮ було відкрито виконавче провадження №56935880 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у примусовому порядку.
02 серпня 2024 року державним виконавцем Березівського ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУ МЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56935880 у зв'язку ізфактичним виконанням рішення суду від 12 січня 2018 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 13 січня 2018 року до 01 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 з інфляційних втрат становить - 8 529,13 грн, сума трьох відсотків річних - 1 994,49 грн.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
У частині 1 статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, у частині другій статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Так, позивач просить стягнути з Відповідачки суму інфляційних втрат у розмірі 8 529,13 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 994,49 грн., за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі № 494/808/17, з 12 січня 2018 року та до дня виконання грошового зобов'язання в повному обсязі 01 серпня 2024 року.
З наданих до суду доказів, вбачається що відповідач прострочив виконання зобов'язання та судового рішення, що дає підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу, відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви.
Щодо судового збору
Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 263-265, 282 ЦПК України, статтями 514, 516, 526, 530, 599, 610, 611, 1082 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» інфляційні втрати у розмірі 8 529 (вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 13 копійок та суму трьої відсотків річних у розмірі 1 994 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівськ, буд. 40.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: А. В. Рябчун