Єдиний унікальний номер справи: 766/6212/20 Головуючий в І інстанції: Зуб І.Ю.
Номер провадження: 22-ц/819/273/25 Доповідач: Базіль Л.В.
16 липня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,
суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В.,
секретар судового засідання Андреєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Федак Лілія Романівна, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2020 року, ухвалене під головуванням судді Зуб І.Ю. у цивільній справі 766/6212/20 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених пенсійних коштів,-
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 , вказало, що ОСОБА_1 з 04 лютого 2000 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В ході проведення інвентаризації, з метою уточнення особистих даних відповідачки у порядку контролю, виявлено, що ОСОБА_1 з 07.05.1999 року призначена пенсія за віком в Управлінні Пенсійного фонду в Усть-Кутському районі Іркутської області, згідно з Федеральним законом Російської Федерації «О страхових пенсіях»та виплачується станом на 12.09.2019 року. У зв'язку із подвійною виплатою пенсії у двох управліннях одночасно, виникла переплата пенсійних коштів за період з 04.02.2000 року по 30.09.2019 рік в сумі 181921,33 грн.
Про необхідність погашення переплати позивач направив ОСОБА_1 повідомлення №4947 від 22.10.2019 року, направивши його рекомендованим листом, яке повернулось без вручення, за закінченням встановленого строку зберігання. Повторно направлялось запрошення, повідомлення №5453 від 07.11.2019 року, №68/03-10 від 06.12.2019 року, на які ОСОБА_1 не відреагувала.
У зв'язку з чим позивач, з посиланням як на правову підставу своїх вимог на ст.1166 ЦК України, ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдану шкоду внаслідок надмірної виплати пенсійних коштів в сумі 181921,63 грн.
Зміст судових рішень суду першої інстанції.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2020 року позов Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надмірно виплачені пенсійні кошти в розмірі 181921,33 грн та судовий збір в сумі 2728,82 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 були надані недостовірні відомості про себе при подані заяви для призначення пенсії від 04.02.2000 року, а саме, приховані дані, що вона одночасно отримує пенсію по старості у Російській Федерації, а тому наявні всі підстави для стягнення з неї надміру виплаченої пенсії в сумі 181921,33 грн
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2020 року відмовлено.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Федак Лілія Романівна, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2020 року та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
Скаржник вважає, що позивачем у супереч ст.ст.80,81 ЦПК України не було надано жодного доказу, який би свідчив про зловживання з боку відповідача. В матеріалах справи відсутні докази, що саме відповідач отримує пенсію у відповідності до копії листа Відділення пенсійного фонду Російської Федерації по Іркутській області від 12.09.2019 року № ИБ/11/12528. Надавши оцінку вказаному листу, суд залишив поза увагою лист ДМС відповідно до якого відповідач виїзд на постійне місце проживання за кордон не здійснювала та документи не оформлювала.
Позиція позивача на стадії апеляційного перегляду справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, діючи через свого уповноваженого представника Бускас Катерину Богданівну, у відзиві на апеляційну скаргу просить заочне рішення від 22.10.2020 року залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Звертає увагу суду, що на моментвиникнення спірних правовідносин діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (членами якої були російська федерація і Україна). Стаття 10 зазначеної Угоди передбачала, що держави учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання приймати необхідні мірі до встановлення обставин, які мають визначальне значення для визначення права на пенсію та її розміру. На підставі чого до Пенсійного фонду російської федерації, з метою виключення подвійної виплати пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області направлено запит за № 5779/02 від 23.04.2019 року щодо надання інформації чи перебуває на обліку як отримувач пенсії ОСОБА_1 . На запит було отримано відповідь за вх. № 7285/02 від 30.09.2019 року, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком в Управлінні Пенсійного фонду в Усть-Кутському районі Іркутської області, згідно Федерального закону РФ «О страхових пенсиях» з 07.05.1999 року та виплачується станом на дату надання відповіді - 12.09.2019 року. Розпорядженням (рішенням) від 01.10.2019 року виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.10.2019 року до з'ясування. У зв'язку із подвійною виплатою пенсії у двох управліннях одночасно, виникла переплата пенсійних коштів за період з 04.02.2000 року по 30.09.2019 року в сумі 181921,33 грн. В Управлінні наявні підстави вважати, про умисне отримання ОСОБА_1 пенсій в двох державах одночасно, оскільки ОСОБА_1 при оформлені пенсії надано заяву від 04.02.2000 року про призначення пенсії, в якій вона особисто зазначила, що пенсія нею раніше не отримувалась.
Явка сторін у судове засідання апеляційного суду.
ОСОБА_1 та її представник, адвокат Федак Л.Р. в судове засідання 16 липня 2025 року, не з'явилися. Їх неявка, зважаючи на належне їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Бускас К.Б., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів, заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини справи.
Відповідно до виписки паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 21.01.2000 року Комсомольським РВ ХГУ УМВС України в Херсонській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що місцем реєстрації ОСОБА_1 з 17 лютого 1966 року є адреса: АДРЕСА_1 . Місцем її народження є: с.Новозбурївка Голопристанського району Херсонської області.
З 04 лютого 2000 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області як отримувач пенсії за віком на підставі заяви від 04.02.2000 року, в якій ОСОБА_1 особисто зазначила, що пенсія на іншій підставі або від іншого відомства їй не призначалось.
Відповідно до копії листа відділення пенсійного фонду Російської Федерації по Іркутській області від 12.09.2019 року № ИБ/11/12528, наданого на запит Херсонського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.05.1999 року призначена та виплачується по теперішній час Управлінням Пенсійного фонду в Усть-Кутському районі Іркутської області страхова пенсія по старості, згідно Федерального закону РФ «О страхових пенсиях».
За твердженням позивача у зв'язку із подвійною виплатою пенсії у двох управліннях одночасно, виникла переплата пенсійних коштів за період з 04.02.2000 року по 30.09.2019 рік в сумі 181921,33 грн.
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні від 01.10.2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.10.2019 року до з'ясування.
ОСОБА_1 добровільно завдані збитки державі не відшкодувала.
Відповідно до листа заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 12 грудня 2019 року № 8906/02 ОСОБА_3 , Управлінням ДМС України в Херсонській області проведено перевірку щодо оформлення виїзду на постійне місце проживання за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті перевірки встановлено, що станом на 16.10.2019 року вказана особа, виїзд на постійне місце проживання за кордон не оформляла (а.с.6).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Предметом позову у цій справі є повернення відповідачкою, як отримувачем пенсії, надмірної виплати пенсійних коштів в сумі 181921,63 грн, у зв'язку з отриманням відповідачкою пенсій в двох державах одночасно.
Задовольняючи позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія відповідачці була призначена і виплачена в результаті зловживань з її сторони, а саме, відповідачка приховала при заповненні заяви від 04.02.2000 року дані, що вона одночасно отримує пенсію по старості у Російській Федерації, тому є всі підстави для стягнення з неї надміру виплаченої пенсії.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація є Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, (яка була чинною на час звернення позивача з даним позовом) (далі - Угода).
Відповідно до ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Отже, призначення пенсії громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно з висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15, положеннями ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.80 ЦПК України)
Колегія суддів зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Із матеріалів справи, що переглядається, а саме копії паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виданий їй 21.01.2000 року Комсомольським РВ ХГУ УМВС України в Херсонській області, слідує, що ОСОБА_1 з 17 лютого 1966 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є уродженкою села Новозбурївка Голопристанського району Херсонської області.
Відповідно до листа заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 12 грудня 2019 року № 8906/02, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзд на постійне місце проживання за кордон не здійснювала та документи не оформлювала.
04.02.2000 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком, вказавши у заяві, що пенсія раніш на іншій підставі або від іншого відомства не призначалась (а.с.4 на звороті)
За результатами розгляду заяви відповідачки, останній була призначена пенсія за віком з 04.02.2000 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
На підтвердження отримання ОСОБА_1 пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду в Усть-Кутському районі Іркутської області, згідно Федерального закону РФ «О страхових пенсиях» позивачем надано довідку Пенсійного фонду Російської Федерації від 12.09.2019 року № ИБ-11/12538.
ОСОБА_1 заперечила факт отримання нею пенсії в російській федерації, покликаючись на збіг анкетних даних.
Інших доказів, які б вказували на отримання відповідачкою пенсії в російській федерації матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проаналізувавши докази по справі, суд встановив, що пенсія відповідачці була призначена і виплачена в результаті зловживань з її сторони, а саме відповідачка приховала при заповненні заяви від 04.02.2000 року дані, що вона одночасно отримує пенсію по старості у Російській Федерації, оскільки відповідно до статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання, а відповідачка по справі виїзд за кордон на постійне місце проживання не здійснювала та документи не оформляла. Інших доказів на підтвердження доводів позивача матеріали справи не містять.
Сама по собі наявна в матеріалах справи довідка Пенсійного фонду Російської Федерації про те, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком в Управлінні Пенсійного фонду в Усть-Кутському районі Іркутської області за конкретних обставин цієї справи не є свідченням, що інформація зазначена в довідці стосується саме відповідачки у справі.
На думку апеляційного суду підтвердження факту отримання відповідачкою пенсії за віком в російській федерації має випливати із співіснування досить сильних, ясних і взаємоузгоджених доказів, в достовірності яких суд має бути впевненим. Якщо факт викликав сумнів щодо достовірності, він не може вважатися встановленим і покладеним в основу рішення.
Отже позивач не надав суду достатні докази на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої позовні вимоги, хоча відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України це є його процесуальним обов'язком.
На підставі викладеного, встановивши, що відповідачка отримала спірні грошові кошти у вигляді пенсії, і їх виплата проведена позивачем добровільно, недобросовісність з боку відповідача не доведена позивачем, апеляційний суд зробив висновки, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області є необґрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України.
В порядку визначеному ч. 1 ст. 382, ч.13 ст. 141 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 4093,23 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №0024-8690-3826-3922 від 08.03.2025 року, а тому, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 4093,23 грн
Повний текст постанови складено 17.07.2025 року.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Федак Лілія Романівна, задовольнити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених пенсійних коштів відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 4093,23 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуюча Л.В. Базіль
Судді Л.А. Приходько
С.В. Радченко