Справа № 127/20912/25
Провадження №11-сс/801/545/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
при секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника підозрюваного - адвоката
в режимі відеоконференції ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сокільча Попільнянського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 366-2 ч. 2, 368-5 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2025 року частково задоволено клопотання заступника керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_9 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 62024240040000611, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 366- 2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5 КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 04.07.2025 оголошено підозру за ст. 366-2 ч. 2, 368-5 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування до 02 вересня 2025 року. Одночасно визначено заставу у розмірі 13 169 148 (тринадцять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч сто сорок вісім) гривень 59 копійок, за умови внесення якої підозрюваний може бути звільнений з-під варти.
У разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем на ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки: не відлучатися із міста Житомир без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Також вирішуючи питання про визначення застави слідчий суддя дійшов висновку про те, що з огляду на виняткові обставини в ході розгляду клопотання прокурором доведено необхідність визначення застави у більшому розмірі, аніж установлено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2025 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби, або зменшити заставу до меж, установлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів (від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду клопотання слідчий суддя не взяв до уваги доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків, недоведеність прокурором неможливості застосування менш суворих запобіжних заходів. Окремо захисник вказує на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є явно непомірним для підозрюваного та таким що фактично призводить до безальтернативного подальшого ув'язнення.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано не у повній мірі, внаслідок чого висновки в частині визначення розміру застави, достатньої для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, викладені в ухвалі належним чином не умотивовані.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Окрім цього за приписами ст. 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Висновки щодо обґрунтованості підозри
Стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 КПК України за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1(с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1(с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
Зі змісту ж оголошеної 04.07.2025 підозри та доданих до клопотання слідчого документів в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-2 ч. 2, 368-5 КК України, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Висновки щодо доведеності ризиків та застосування виключного запобіжного заходу
Стосовно наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав доведеними ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджання провадженню іншим чином.
Проте суд апеляційної інстанції наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання, навіть у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, не може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним буть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. Таким чином суд вважає недоведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Натомість письмовим доказами, долученими до клопотання про застосування запобіжного заходу установлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів у сфері службової діяльності, що у свою чергу може вказувати на імовірний вплив на осіб, які можуть бути свідками у провадженні.
За наведених обставин на даному етапі здійснення кримінального провадження з високою імовірністю можливо констатувати наявність ризиків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищення чи спотворення речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Таким чином установлені ризики у сукупності з даними про особу підозрюваного та цій стадії кримінального провадження (досудового розслідування) очевидно дають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Висновки щодо визначення застави
Стосовно ж доводів апеляційної скарги захисника в частині визначення надмірного розміру застави суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 1-3 абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України містить застереження про те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя - наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визначив ОСОБА_7 заставу у розмірі 13 169 148 (тринадцять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч сто сорок вісім) гривень 59 копійок та послався на те, що саме така сума незаконного збагачення інкримінована підозрюваному.
Натомість установлено, що у цьому кримінальному провадженні ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2025 (справа № 127/8178/25), від 27.03.2025 (справа № 127/8195/25), від 12.03.2025 (справа № 127/7718/25), залишеними без зміни Вінницьким апеляційним судом, застосовано заходи забезпечення кримінального провадження - накладено арешт із метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації на автомобіль Mercedes-Benz AMG GLE 53 4Matic, 2024 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль Porsche Caenne, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) євро, 53000 (п'ятдесят три тисячі) доларів США, а також квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 112,9 м?.
Із наведеного випливає, що ані підозрюваний, ані його близькі (мати та колишня дружина) не можуть розпорядитись таким майном з метою внесення застави.
З іншого боку, з огляду на установлені ризики, стадію кримінального провадження та особу підозрюваного, на переконання суду застава у має бути визначена у більшому розмірі, аніж передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів - від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, однак з погляду на вимоги закону про заборону встановлення непомірного її розміру, на переконання суду достатнім розміром може бути застава у виді п'ятсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1514000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Окрім цього у разі внесення застави на ОСОБА_7 необхідно покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2025 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 366-2 ч. 2, 368-5 КК України скасувати через істотні порушення кримінального процесуального закону.
Клопотання заступника керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_9 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 62024240040000611, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 366-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5 КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 366-2 ч. 2, 368-5 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів у межах строку досудового розслідування до 02 вересня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу у розмірі 400 (чотирьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень, за умови внесення якої на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, останній може бути звільнений з-під варти.
У разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із міста Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, визначеними слідчим, прокурором;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати до уповноваженого державного органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити, що у разі невиконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на ОСОБА_7 визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: