Справа № 306/311/25
Провадження № 2/306/458/25
16 липня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю: секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-
Позивачка звернулася до суду з названим позовом, посилаючись на те, що у житловому будинку АДРЕСА_1 проживав її брат ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що покійний був головою дворогосподарства за вказаною адресою. Зазначає, що згідно закону спадкоємцем вказаного житлового будинку, який належав її покійному брату являється вона. Звернувшись до ДНК для оформлення права власності на вказаний житловий будинок, їй було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, оформити право власності на такий в нотаріальній конторі є неможливим. Тому просить визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасники в судове засідання не з'явилися.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні (а.с.36).
Представник Свалявської міської ради подала заяву про розгляд справи у її відсутності, за наявними у матеріалах справи документами (а.с.22-23).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті був головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 37 ).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №211 від 06.09.2023 року, проведений Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 (а.с.5-7).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №32300103 від 08.11.2012 року зареєстровано спадкову справу №73221641 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2012 року спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_1 (а.с.20).
З технічного паспорту, інвентаризаційна справа №3060/2025 від 10.02.2025 року виготовленого ФОП ОСОБА_4 вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літера «А», літня кухня літера "Б", господарський блок - «В», огорожі - №1-2. Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 від 10.02.2025 року, становить 105 099 грн (а.с.10-16).
За приписами ч.2,3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п. 10, 20).
В пункті 3.1. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року викладеного пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вказано, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За приписами ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим.
Керуючись ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. 15, 392, 1216, 1218, 1223, 1296, 1297 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
16.07.2025 року