17.07.25
22-ц/812/902/25
16 липня 2025 року м. Миколаїв
справа №489/3135/21
провадження №22-ц/812/902/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н. С.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2025 року та додаткове рішення суду від 15 квітня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Рум'янцевої Н. О. у приміщенні суду у м.Миколаєві, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
Короткий зміст позовних вимог
21 травня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона разом з відповідачем є батьками сина ОСОБА_4 , 2010 року народження, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач ніяким чином не приймає участі у вихованні та утриманні сина, хоча є здоровим та працездатним, а отже може сплачувати аліменти на утримання сина.
02 червня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив відмовити в задоволенні позову щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , посилаючись на те, що сторони хоча і припинили подружні відносини, однак ведуть спільне господарство, оскільки немає можливості роздільно проживати. Він особисто сплачує комунальні послуги, практично одноособово купує продукти харчування, побутові речі. Тричі на тиждень він особисто відводить сина на тренування, за яке сплачує грошові кошти. ОСОБА_2 вказував, що відповідачка навмисно вводить суд в оману, перекручує факти з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді стягнення аліментів на дитину.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 908 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що позивачем ОСОБА_3 належними доказами доведено заявлені позовні вимоги.
Додатковим рішенням Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 15 квітня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини з усіх видів доходів (заробітку), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував перебування на його утриманні непрацездатних батьків, дружини та пасинка. З урахуванням цього, на думку відповідача, розмір стягнутих з нього аліментів є завищеним.
Також відповідач наголошував на тому, що суд першої інстанції припустився помилки при розрахунку судових витрат. Відповідач вважав, що він звільнений від сплати судового збору, бо є учасником бойових дій. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідач вказував на те, що розмір цих витрат не передбачений у договорі, який був укладений між позивачкою та її адвокатом, а тому не підлягає стягненню з нього.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 квітня 2010 року до 28 жовтня 2021 року (дата набрання законної сили рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 27 вересня 2021 року про розірвання шлюбу).
Сторони є батьками сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_7 проживає разом із матір'ю, що сторонами у справі не заперечувалося.
26 вересня 2022 року ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_8 внаслідок укладення шлюбу, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У 2024 та 2025 роках ОСОБА_9 переніс оперативне втручання (ампутація пальців лівої ступні).
ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , де отримує грошове забезпечення, яке в середньому щомісячно становить 53 973 грн (т.3 а.с.187). Також він отримує пенсію за вислугу років, яка за період з 01.10.2021 до 01.04.2025 склала 641 020,85 грн (т.3 а.с.185-186).
Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_11 є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, яка станом на вересень 2024 року становила 3663,04 грн. ОСОБА_12 у 2023 році переніс оперативне втручання (ампутація нижньої кінцівки). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 помер. ОСОБА_2 здійснює перерахування коштів матері ОСОБА_11 .
08 жовтня 2024 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_13 , яка має сина ОСОБА_14 , 2010 року народження. Батько ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_16 працює молодшим інспектором відділу охорони в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)», про що свідчить довідка від 25.10.2024.
ОСОБА_2 періодично (не щомісячно) перераховував на утримання сина ОСОБА_4 кошти у сумах на власний розсуд, про що свідчать платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк». Останнє відрахування за березень 2025 року становило 3200 грн.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст.180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Позивачка довела, що син проживає разом з нею, відповідач має можливість сплачувати на його утримання 1/4 частку його доходів. Вказаний розмір аліментів враховує обставини, викладені у ст.182 СК України. Посилання відповідача на те, що на його утриманні крім сина перебувають мати, дружина та пасинок, не свідчать про те, що він не має можливості надавати сину утримання у вказаному судом розмірі.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Що стосується посилання відповідача на те, що суд першої інстанції припустився помилки при розрахунку судових витрат, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, бо є учасником бойових дій, а витрати на професійну правничу допомогу стягнуті безпідставно, бо у договорі, який був укладений між позивачкою та її адвокатом, не було передбачено розміру цих витрат, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Оскільки справа, яка переглядається, стосується стягнення з відповідача, який є учасником бойових дій, аліментів на утримання дитини, то відповідач не звільнений від сплати судового збору, тому що позовна заява про стягнення аліментів не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правого захисту учасника бойових дій.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач вказувала, що понесла їх у сумі 18 700 грн.
Суд першої інстанції, визначаючи їх розмір у сумі 10 000 грн, врахував складність справи, яка відноситься до категорії нескладних та таких, відносно яких сформована тривала та стала практика щодо розв'язання спору, тривалість розгляду справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг) та співмірність таких робіт.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Надання позивачці правничої допомоги адвокатом Малиновською Н. С. підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги, додатковою угодою до договору, актом приймання-передачі наданих послуг, квитанціями.
Посилання відповідача на те, що у додатковій угоді до договору про надання професійної правничої допомоги не передбачений розмір гонорару адвоката, а тому і відсутні підстави для його стягнення, колегія суддів відхиляє, бо вони є помилковими.
У додатковій угоді від 09.09.2024 передбачено, що вартість послуг сплачується відповідно до акту приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги. У вказаному акті зазначено, що ці послуги вартували 18 700 грн. Позивач їх оплатила, про що свідчать квитанції від 01.09.2024 та від 23.02.2025.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягають, оскільки є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2025 року та додаткове рішення суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повна постанова складена 17 липня 2025 року.